Смекни!
smekni.com

Прийняття Конституції України 1996р. (стр. 1 из 5)

Реферат на тему:
Конституція - Основний Закон держави

ПЛАН

1. Поняття і основні властивості Конституції України

2. Конституціоналізм як загальна теорія Конституції

3. Основні етапи становлення Конституції України

4. Класифікація, форма і структура конституцій

5. Функції конституції

6. Реалізація конституції

7. Правова охорона Конституції України

8. Підготовка, прийняття та зміна конституції

1. Поняття і основні властивості Конституції України

Як я вже говорив, що, термін Конституція походить від лат.constitutio-устрій. Основний закон держави, який закріплює її суспільний і державний устрій, основні права й обов’язки громадян, систему й принципи організації і діяльності державних органів, виборчу систему.

Конституція — категорія історична. Окремі її еле­менти були сформульовані в працях древньогрецьких філософів, зокрема Платона і Аристотеля, указах імпе­раторів Стародавнього Риму, які мали силу джерела пра­ва, в актах конституційного типу — хартіях (Магдебурзь­ке і Любекське право 13—18 ст.).

Ідея створення Конституції виникла в Англії. У 17 столітті там були прийняті такі важливі конституційні акти, як Хабеас Карпус акт (1679 р.) Біль про права (1688 р.), "Форма правління державою Англії, Шотлан­дії, Ірландії та володіннями, які їм належать. Знаряддя управління" (1653 р.).

Поява конституцій пов'язана з епохою буржуазних революцій.

Першими конституціями цього періоду вважаються конституції штатів Північної Америки: Декларація прав Віргінії (1776 р.), Біль про права Пенсільванії (1776 р.), Конституція Массачусета (1780 р.), Конституція Північної Кароліни (1776 р,), Біль про права Нью-Гемппшра (1776 р.), Конституція Меріленда (1776 р.), конституцій­ні акти, прийняті в платах Нью-Йорк, Південна Кароліна, Нью-Джерсі, Джорджія.

Конституція США 1787 р. була розроблена установ­чими зборами і згодом ратифікована конституційними конвентами штатів.

Крім Конституції США, першими конституціями вважаються конституції Пилипа Орлика 1710 р., Консти­туції Франції та Польщі 1791 р. Протягом першої поло­вини 19 ст. конституції були прийняті майже у всіх краї­нах Західної і Центральної Європи, а в другій половині цього сторіччя — в країнах Латинської Америки, Канаді та Новій Зеландії.

Конституція — це, як правило, єдиний правовий акт або система таких актів, за допомогою яких народ, чи органи держави, які виступають від його імені, вста­новлюють основні принципи устрою суспільства і держави, форми безпосередньої демократії, визначають ста­тус державної влади і місцевого самоврядування, меха­нізм їх здійснення, закріплюють права й свободи лю­дини і громадянина.

Конституція — особливий інститут правової системи держави, якому належить правове верховенство по від­ношенню до всіх її актів. Це не просто закон, а основ­ний закон країни: закон законів. Конституція оформляє національну систему права, об'єднує діюче законодавство, визначає основи законності і правопорядку в країні.

Соціальне призначення та роль Конституції знахо­дять своє втілення в її функціях, основними з яких є установча, правотворча, регулятивна, охоронна, політична, економічна, культурна, Інформативна та Інші. Основними рисами конституції є:

1) основоположний характер, оскільки предметом конституційного регулювання є фундаментальні, най­важливіші політико-правові, суспільні відносини, які ви­значають обличчя суспільства;

2) народний характер, який полягає в тому, що конституція виражає Інтереси народу та має служити йому;

3) реальний характер, тобто відповідність фактично існуючим суспільним відносинам;

4) стабільність.

Юридичні властивості конституції такі:

1) конститу­ція — це, насамперед, закон, тобто акт виняткової ваги і значення;

2) конституції притаманне юридичне верхо­венство, найвища юридична сила у порівнянні з іншими правовими актами: ні один акт не може перевищувати конституцію,

3) конституція є основою правової системи країни, її законодавства, поточне законодавство розви­ває конституційні приписи, деталізує їх;

4) конституції властивий особливий порядок її прийняття і зміни;

5) іс­нує досип» складний механізм реалізації конституції, ос­кільки її дія відбувається на двох рівнях: на рівні реалі­зації конституції в цілому та на рівні реалізації конс­титуційних норм.

2. Конституціоналізм як загальна теорія Конституції

Конституціоналізм як наукову категорію можна тлумачити з двох позицій. У широкому плані він еволюціонізує, починаючи від міфологічних форм світорозуміння — параполітології IV—III тис. до н. е., коли найінтелектуальніші представники людства стали замислюватись над сутністю категорій добра і зла, правди і справедливості, рівності і нерівності, космосу і земних порядків, держави і суспільства, особливостями їх устрою, місцем і призначен­ням людини, методами і спробами завоювання і зміцнення влади, походженням і значенням права тощо, до раціонально-логічних форм мислення, тобто до ознак теоретичного знання, виникнення політико-правової науки.

Конституціоналізм — це теорія і практика конститу­ційного будівництва. Він становить собою особливу сис­тему конституційно-правових відносин, які опосередко­вують у загальному вигляді повновладдя народу, його суверенітет. Конституціоналізм поняття значно ширше, ніж сама конституція.

Важливою складовою конституціоналізму є теорія, доктрина, у відповідності з якою проводиться консти­туційне будівництво, формуються найважливіші суспіль­ні та державні інститути. Як специфічна форма відобра­ження об'єктивної реальності конституціоналізм справляє значний вплив на конституційну свідомість, а відтак є реальним засобом захисту і оновлення суспільних і, перш за все, конституційних відносин.

Конституціоналізм уособлює передові фінансові, по­літичні, економічні та інші ідеї, які виступають могутнім фактором суспільного прогресу.

Конституціоналізм є барометром прогресу і розвитку всього суспільства. Криза суспільства — це, перш за все, криза його конституціоналізму, головним виявом якої є істотні розходження між фактичною та юридичною конституцією, між конституційною правосвідомістю і офіційною політико-правовою доктриною.

Еле­ментами конституціоналізму є:

фактична і юридична конституція,

конституційна теорія,

конституційні відно­сини,

конституційна правосвідомість,

конституційна законність і правопорядок.

Вихідним в теорії конституції є вчення про її сут­ність. Сутність конституції — це її внутрішня основа, смисл, найбільш важливі якості і властивості, які ви­значають всі структурні та функціональні характерис­тики Основного Закону суспільства й держави.

Слід зауважити, що нова Конституція Украї­ни відображає тенденції і закономірності розвитку світового конституціоналізму.

Найважливішими з таких тенденцій є:

- цілеспрямоване регулювання й перебудова внутрідержавних і міжнародних відносин;

- загальна демо­кратизація конституції, політичних режимів, правового статусу особи, виборчого права;

- інституціоналізація ба­гатопартійності;

- закріплення основних характеристик (рис)правової держави, розподіл влад;

- впровадження ідей парламентаризму;

- запозичення досвіду конститу­ційного будівництва інших країн;

- орієнтація на людину і загальнолюдські цінності;

- правове зміцнення основ гро­мадського суспільства, розвиток механізмів узгодження інтересів різноманітних соціальних, національних, мов­них і релігійних груп;

- зниження ідеологічної конфрон­тації й посилення виховної, морально-етнічної ролі конституції;

- розширення масштабів і сфер конститу­ційного регулювання тощо.

Конституція України, відповідаючи загальнолюдсь­ким конституційним стандартам, втілює в життя консти­туційні ідеали: здорове екологічне середовище, соціальну захищеність, відповідний рівень життя, право на корис­тування надбанням людства в сфері політики, еконо­міки, культури тощо.

В конституційному праві розрізняють фактичну і юридичну конституції.

Конституція фактична — це ре­ально існуючий суспільний устрій (конституційний лад), основу якого складають ті об'єктивні відносини, які ви­значають найбільш суттєві економічні, політичні, соці­альні та інші характеристики суспільства. Іншими слова­ми, фактичну конституцію складають економічна, полі­тична та соціальна основи суспільства, які органічно взаємозв'язані між собою.

Фактична конституція має місце в будь-якому, в тому числі безкласовому суспільстві.

Юридична конституція є офіційним визначенням фактичного порядку речей, засобом правового впоряд­кування реальних суспільних відносин. Фактична конс­титуція існує незалежно від того, знайшла вона своє юридичне закріплення чи ні.

Фактична і юридична конституції — цілком самос­тійні явища і ототожнювати їх не можна. З іншого боку, юридична конституція може вважатись похідною від фактичної конституції.

Напередодні прийняття нової Конституції України (в 1991—1996 рр.) фактична конституція значно виперед­жала юридичну конституцію, яка стала гальмом розвитку основоположних суспільних відносин.

Тому приведення юридичної конституції у відповідність з конституцією фактичною було першочерговим завданням конституцій­ного будівництва.

Якщо фактична і юридична конституції збігаються, то конституційна система є реальною. Якщо ж вони не збігаються, існують самі по собі, то конституційна сис­тема є фіктивною, нереальною. "За таких умов юридич­на конституція і реальний конституційний лад надмірно політизуються. Виникає атмосфера, в якій слова політи­ків разюче розходяться з практикою, а конституціона­лізм як наука приходить до занепаду" .

В юридичній науці розрізняють також формальну і матеріальну конституцій

Формальна конституція становить собою закон, або кілька законів (конституція Швеції складається з трьох конституційних актів, Конституція Фінляндії - з чоти­рьох органічних законів).