Розвиток образотворчого мистецтва на Буковині пов’язаний з іменами Ю. Пігуляка та М. Івасюка. Перший був відомим портретистом. Йому належать портрети О. Поповича, С. Смаль-Стоцького, Ю. Федькович.і О. Кобилянської, тематичні картини «Любов і вірність», «Гуцули».
М. Івасюк навчався малярської майстерності у Відні і Мюнхені. Його пензлю належать серії картин з історії України: «Хмельницький під Зборовом», «В’їзд Богдана Хмельницького в Київ», «Битва під Хотином», и життя буковинців і їх побуту, праці: «Буковинець», «Жнива», «Відпочинок» та ін. М. Івасюк чималу увагу приділяв підготовці та кавчанню молодих художників. У 1899 р. у Чернівцях ним засновано художню школу для української молоді.
Далеко за межами краю стали відомі твори буковинських майстрів різьбярства. Особливо успішно це мистецтво почало розвиватись після відкриття у 1905 р. у Вижниці крайової школи різьбярства, токарства та металевої орнаментики. Засновниками і викладачами її стали відомі різьбярі В.Шкрібляк, В.Девдюк, М.Мегидинюк, Ф.Гнатюк. Вироби школи експонувалися і відзначалися призами на виставках у Чернівцях, Парижі, Празі, Відні, Лондоні, Петербурзі, Чикаго.
Розвиток архітектури на Буковині пов’язаний, перш за все, із забудовою Чернівців, яка активно розгортається з середини XIX ст. Серед найважливіших архітектурних пам’яток того часу слід назвати міську ратушу із 45-метровою вежею, збудовану у 1843-1847 роках. У середині 40-х років збудовано кафедральний православний собор, витриманий у візантійському стилі, будується церква св. Параскеви.
Окрасою Чернівців стала резиденція буковинських митрополитів, яка зводиласяу 1864-1882 рр. за проектами і під керівництвом знаменитого чеського архітектора И. Главки. За його ж проектом споруджено вірмено-католицьку церкву (1869-1875 рр.). У другій половині XIX — на початку XX ст. зводиться ряд важливих громадських споруд. Це — будинок вчительської семінарії (1882-1883), концертний зал Музичного товариства (1876-1877), міський театр (1904-1905, архітектори Ф. Фельнер і Г.Гельмер), залізничний вокзал (1905-1908). Крім того, у Чернівцях та повітових містах споруджуються адміністративні будинки, виконані за типовими проектами. З кінця XIX ст. популярним стає стиль модерн. Чимало архітектурних споруд поєднували в собі різні стилі і напрямки будівництва.
ВИСНОВОК
Отже, за порівняно короткий відрізок часу, якихось кілька десятків років, український суспільний рух на Буковині пройшов чималу відстані, від перших стихійних і неорганізованих виступів на захисі найелементарнішого, болісних пошуків відповіді на питання «Хто ми? Чиїх ми батьків діти?» до широкого, розгалуженого і політично-строкатого руху, який став впливовим чинником в суспільному житті краю. Його учасники добилися помітних успіхів, реально захищаючи національк і інтереси буковинських українців. На порядок дня поставали нові, набагато складніші завдання соціально-економічних перетворень, демократизації та найголовніше — боротьби за окрему українську державність, об’єднання з іншими землями України. Для цього громадськість Буковини вже була достатньо підготовлена як ідейно, так і організаційно. Однак початок Першої світової війни вніс свої корективи у цей поступальний процес.
Українська культура Буковини кінця XVIII — початку XX ст. мала чимало здобутків. У краї з’явилася ціла плеяда відомих письменників, художників, учених, які збагатили вітчизняну і світову духовну скарбницю. Для кращих зразків української культури цього часу характерний новаторство, орієнтація на кращі світові зразки. Відстоювання високих духовних цінностей, патріотизм, віра в краще майбутнє свого народу.
Багатонаціональна Буковина XIX — початку XX ст. стала краєм, де, крім української, успішно розвивалися румунська, німецька, єврейська, польська та ін. культури.