Доцільним вбачається використання терміну "адміністративний примус у публічному праві України", оскільки це дозволяє зробити вказівку вже у самій назві відповідного державно-правового примусу одночасно на кілька його ознак — спеціальному позасудовому порядку, нормативних засадах відповідного застосування та його сутності, бо примус відрізняється від впливу (термін досить часто використовується у науковій та нормативній літературі), про який може йти мова й у випадках використання заходів переконання. Врахування ж інших властивостей відповідного різновиду примусу, а саме: офіційного, державно-владного характеру, множинності та розмаїття суб'єктів застосування (насамперед, уповноважених державних органів, а також у чітко визначених у законодавстві випадках і громадських об'єднань), численності осіб, щодо яких здійснюється відповідне застосування (як фізичних, так і юридичних осіб), відсутності службового підпорядкування між вищезазначеними суб'єктами правовідносин, специфіки юридично-фактичних підстав застосування (правопорушень на будь-якій стадії, правомірної поведінки, надзвичайних ситуацій), багатоаспектної цільової спрямованості (запобігання, припинення протиправних діянь, забезпечення притягнення та притягнення винних осіб до відповідальності, запобігання та локалізація наслідків надзвичайних ситуацій), багатоваріантності зовнішніх форм прояву, оперативності, економічність, спрощеність процедури застосування дозволяє сформулювати визначення адміністративного примусу у публічному праві України. Таким вважається особливий, комплексний, поліструктурний, об'єктивно-необхідний та обумовлений різновид державно-правового примусу, визначені нормами публічного права способи офіційного фізичного або психічного впливу уповноважених державних органів, їх посадових осіб, а у деяких випадках і громадських об'єднань на свідомість та поведінку фізичних та юридичних осіб навіть всупереч їх волі та бажанню у вигляді особистих, майнових, організаційних обмежень їх прав, свобод та інтересів у випадках вчинення цими особами протиправних діянь, або в умовах надзвичайних обставин в межах окремого економного, спрощеного, оперативного адміністративного провадження задля досягнення багатоаспектної ретросперспективної мети (превенції, припинення правопорушень, забезпечення провадження у справах про правопорушення, притягнення винних до адміністративної відповідальності, попередження та ліквідації наслідків надзвичайних подій).
Враховуючи багатогранний характер потенціалу адміністративного примусу у публічному праві України цілком логічною є множинність та розмаїття зовнішніх форм його прояву (заходів), які варто класифікувати для з'ясування їх сутності та взаємодії, створення засад ефективного впливу цих заходів і, нарешті, досконала класифікація заходів примусу є необхідною передумовою змістовного наукового дослідження їх потенціалу. При цьому, враховуючи здобутки та недоліки класифікаційних досліджень учених-юристів, доцільною вбачається поступова (етапна, ступенева) градація відповідних примусових заходів із використанням кількох критеріїв. На першому етапі, в залежності від фактичних підстав застосування, можна виділити дві підсистеми однорідних заходів: заходи адміністративного примусу у публічному праві України, пов'язані із протиправними діяннями (адміністративними правопорушеннями, порушеннями митних правил, земельного, екологічного законодавства тощо), і заходи адміністративного примусу у публічному праві України, застосування яких не пов'язане із протиправними діяннями (так звані попереджувальні (запобіжні) заходи).
На другому етапі класифікації заходів адміністративного примусу у публічному праві України, обравши критерієм безпосередню мету застосування, заходи, пов'язані із протиправними діяннями, можна розподілити на заходи відповідальності за порушення приписів у публічному праві України та заходи адміністративного припинення в публічному праві України, а примусові заходи, не пов'язані із протиправними діяннями, — на такі, що пов'язані з надзвичайними ситуаціями, та власне адміністративно-попереджувальні заходи у публічному праві України.
І, нарешті, на третьому етапі заходи адміністративного припинення у публічному праві України в залежності від характеру їх дії поділити на власне заходи адміністративного припинення у публічному праві України та заходи адміністративно-процесуального примусу у публічному праві України.
Варто визначитися із понятійним апаратом:
заходи адміністративного примусу у публічному праві України, не пов'язані із правопорушеннями (адміністративно-попереджувальні заходи у публічному праві України) як сукупність визначених у публічному праві України заходів офіційного впливу державних органів, а у випадках делегування відповідних повноважень і громадських об'єднань щодо фізичних, юридичних осіб, незалежно він волі та бажання останніх, у вигляді моральних, особистих, майнових, організаційних обмежень їх прав, свобод, законних інтересів задля попередження вчинення протиправних діянь як будь-якими, так і конкретними особами, забезпечення правопорядку за будь-яких, в тому числі і надзвичайних обставин, що застосовуються у межах оперативного, спрощеного, економного адміністративного провадження;
адміністративно-попереджувальні заходи у публічному праві України, пов'язані з надзвичайними (екстремальними) обставинами як сукупність визначених у публічному праві України заходів офіційного впливу державних органів, а у випадках делегування відповідних повноважень і громадських об'єднань щодо фізичних, юридичних осіб, незалежно від волі та бажання останніх, у вигляді моральних, особистих, майнових, організаційних обмежень їх прав, свобод, законних інтересів задля забезпечення громадського порядку, громадської безпеки, правопорядку за умов підвищеної небезпеки для життя людей, збереження природних ресурсів, матеріальних і культурних цінностей, громадського порядку, яка викликана умовами соціального, техногенного, природного та біологічного характеру, що застосовуються у межах оперативного, спрощеного, економного адміністративного провадження;
адміністративно-попереджувальні заходи загального характеру у публічному праві України як сукупність визначених у публічному праві України заходів офіційного впливу державних органів, а у випадках делегування відповідних повноважень і громадських об'єднань щодо фізичних, юридичних осіб, незалежно від волі та бажання останніх, у вигляді моральних, особистих, майнових, організаційних обмежень їх прав, свобод, законних інтересів задля попередження вчинення протиправних діянь (адміністративних, податкових, фінансових правопорушень, порушень митних та інших правил у сфері публічних відносин) будь-якими особами за будь-яких обставин, що застосовуються у межах оперативного, спрощеного, економного адміністративного провадження;
— адміністративно-запобіжні заходи спеціального (конкретного) характеру у публічному праві України як сукупність визначених у публічному праві України заходів офіційного впливу державних органів, а у випадках делегування відповідних повноважень і громадських об'єднань щодо фізичних, юридичних осіб, незалежно від волі та бажання останніх, у вигляді моральних, особистих, майнових, організаційних обмежень їх прав, свобод, законних інтересів задля попередження вчинення протиправних діянь (адміністративних, податкових, фінансових правопорушень, порушень митних та інших правил у сфері публічних відносин) з боку конкретних осіб, які вже піддавалися заходам адміністративного примусу в публічному праві України, що застосовуються у межах оперативного, спрощеного, економного адміністративного провадження;
— заходи адміністративного припинення у публічному праві України як сукупність визначених у публічному праві України заходів офіційного впливу уповноважених державних органів, а у випадках делегування відповідних повноважень і громадських об'єднань щодо фізичних, юридичних осіб, незалежно від їх волі та бажання, у вигляді моральних, майнових, організаційних, особистих обмежень їх прав, свобод, законних інтересів задля припинення (переривання) протиправних діянь (адміністративних, фінансових, податкових правопорушень, порушень митних та інших правил у сфері публічних відносин), створення умов для встановлення особи порушника, з'ясування обставин справи і реальної можливості для подальшого застосування до порушника заходів адміністративної, а інколи і кримінальної відповідальності, відновлення попереднього правомірного стану, які застосовуються у межах оперативного, спрощеного, економного адміністративного провадження;
— заходи адміністративного припинення загального призначення у публічному праві України як сукупність визначених у публічному праві України заходів офіційного впливу уповноважених державних органів, а у випадках делегування відповідних повноважень і громадських об'єднань щодо фізичних, юридичних осіб, незалежно від їх волі та бажання, у вигляді моральних, майнових, організаційних, особистих обмежень їх прав, свобод, законних інтересів задля оперативного, безпосереднього припинення (переривання) протиправних діянь, усунення шкідливих наслідків діяння та відновлення попереднього правомірного стану, які застосовуються у межах оперативного, спрощеного, економного адміністративного провадження;