Контрольна робота
З дисципліни "Економічна історія".
Політика "воєнного комунізму". "Нова економічна політика" в Україні. 3. Наслідки більшовицьких експериментів.
ЗМІСТ
План.
I. Вступ.
II. Основна частина.
1. Політика "воєнного комунізму".
2. "Нова економічна політика" в Україні.
3. Наслідки більшовицьких експериментів.
III. Список використаної літератури.
Вступ.
Перша світова війна мала руйнівний вплив на економіку України. Зовнішня торгівля була паралізованою. Скоротилися посівні площі, знизився валовий збір зерна, почалися перебої з продовольством. Настала криза промислового виробництва. Також на господарстві позначалась нестача кваліфікаційної робочої сили.
За таких складних умов Центральна Рада як найбільш представницький, владний орган України, не змогла налагодити ефективного державного управління, забезпечувати стабільність і порядок, організувати економічне життя.
Згодом політика Центральної Ради виявилась малоефективною. І її остаточне банкрутство стало очевидним після окупації України німецькими та австро-угорськими військами. Вона виявилась неспроможною гарантувати виконання умов Берестейського мирного договору. І наслідком цього Центральна Рада перестала існувати.
Правлення уряду гетьмана Павла Скорпадського теж тривала недовго. Що прагнули побудувати нову за формою Українську державу з стабільним устроєм, що базуватиметься на засадах приватної власності. Внаслідок чого відновлювались старорежимні порядки. Влітку і осені 1918р. Україною прокотилася хвиля робітничих страйків та селянських заворушень, що призвело до ліквідації держави П. Скоропадського.
Також були не вдалими заходи директорії, які в умовах більшовицької агітації були розцінені як пропоміщицькі і прокуркульські , в результаті чого вони відкидались.
У поліпшенні тодішньої ситуації в Україні свої сили спробувала і Західноукраїнська Народна Республіка. Однак усі її успіхи були перекреслені воєнними невдачами.
Найголовнішими причинами поразки національної революції і втрати державності були бойові дії першої світової війни, хаос та деорганізація, які панували в усіх сферах економіки і життя, агресії з боку білої і червоної Росії, Польщі, нерішучості і непослідовності українських національних урядів у проведенні економічних перетворень.
1. Політика "воєнного комунізму".
Після скількох невдач в українському уряді до влади в Україні збройним шляхом прийшли більшовики. Почавши докорінну ломку всіх соціально-економічних відносин. В перші роки радянської влади характерною ознакою економічного життя були згортання виробництва, нестача харчів та палива, численне безробіття. Значною мірою ця ситуація була спричинена політикою більшовиків. Більшовики здійсньючи свою програму прагнули негайно встановити так званий соціальний лад, перетворивши народи так званої колишньої царської Росії, у тимчасовий і український, на об’єкт небаченого за масштабом і жорстокістю експерименту. З метою виконання програми більшовиків, а також з метою забезпечення Червоної армії продовольством, сотень тисяч радянських чиновників, а також населення промислових центрів навесні 1919р. на території маріонеткової УСРР було проведено жорстоку економічну політику – політику "воєнного комунізму ", яка передбачала націоналізацію всієї землі, промислових підприємств, торгівлі, примусову трудову мобілізацію, ліквідацію товарно-грошових відносин, централізований розподіл продуктів і товарів. Під вплив партії також було взято фінанси. Нова влада заборонила діяльність банків, провела конфіскацію золота і інших цінностей. Фінанси України повністю підпорядкувалися фінорганам Росії. Паралельно одержавлювалась промисловість. Його проводила, утворена 1 грудня 1917р., Вища рада народного господарства Росії (ВРНГ). 22 січня 1917р. ВРНГ постановила, що державною власністю Російської федерації були оголошені акціонерні товариства "Продамед" і "Кровля". Вланістю Російської федерації також стали проголошені 9 з 15 великих металургійних заводів України, які виплавляли 80% чавуну і сталі. Власністю РСФРР проголосили 230 великих шахт, суднобудівні заводи Півдня, ряд підприємств Харкова, Катеринослава і інших міст. 11тис. Підприємств було націоналізовано протягом 1920 р. в Україні. Державні підприємства в умовах розрухи не діяли, що спричинили масове безробіття і змусило сотні тисяч робітників виїжджати у село.
Питання про хліб було найголовнішим питанням для більшовиків. Вони почали відправляти в центральну Росію ешелони з хлібом , після проголошення радянської влади в Харкові. Вивіз хліба супроводжувався реквізиціями, насильством над селянством, здійснювався терор українських сіл. 11 січня 1919р. Раднаркомом РСФРР було ухвалено декрет про "продрозкладку" , з березня 1919р. дія його поширилась на Україні. Згідно якої селяни зобов’язані здавати більшовицькій владі надлишки і частину необхідної їм продукції, перш за все хліб. Створились спеціальні більшовицькі продовольчі загони. Більшовицькі комісари , під охороною військових загонів, шуліками налітали на села, конфіскували зерно, інші продукти.
Комнезами – комітети незаможних селян, стали опорою більшовицького режиму в українському селі, члени яких мали переваги при розподілі землі, були звільнені від податку і отримували 10 – 20 % "здобичі". Значна частина селянства зовсім припинила виробництво.
Наслідками політики більшовиків став голод 1921 – 1923 рр. У великих районах Півдня України ( Донецькій, Запорізькій, Катеринославській, Миколаївській та Одеській губерніях), Поволжя і Північного Кавказу. Особливо болісно голод відбився на дітях. Матері, які втрачали надію на порятунок дітей, залишали їх у дитячих будинках або просто на вулиці. Було багато випадків, внаслідок голодного психозу, людоїдства та харчування сурогатами.
Виходячи з критерії більшовиків: "як би не послабити власної диктатури", становище ускладнювалось ще більше. Певага в продовольчому постачанні надавалась промисловим районам, а не голодуючим у сільській місцевості.
Про голодуючих українських селян держава постаралась забути. Було заборонено висвітлювати становище у південних губерніях в газетах. 4 серпня 1921р. Політбюро ЦК КП(б)У прийняло резолюцію: "Вказати губкомам, що під час проведення кампанії необхідно розрізняти заклик до боротьби з голодом в Росії від боротьби з неврожаєм в Україні, де допомога місцям, що постраждали від неврожаю, могла бути цілком надана своїми губернськими або повітовими засобами".
В результаті замовчування голоду в Україні, у Росію спрямувались майже всі надходження від кампанії допомоги голодуючим від іноземних благодійних організацій. У грудні 1921р. продовольчі ресурси України були виснажені, а на Півдні зростала смертність від голоду, центральний уряд послабив податковий тягар. Уряд УСРР оголосив частину потерпілих губерній голодуючими, але без надання їх населенню пільг, якими користувалися голодуючі Росії, - повного звільнення від податку і продовольчого забезпечення за рахунок загальнофедеративного продовольчого фонду. У січні 1922р. голові Раднаркому УСРР дозволили звернутись за допомогою до міжнародних організацій.
На наступний рік ситуація повторилася. Осінню 1922р. з України було вивезено біля 15 млн. пудів зерна. Було оголошено, що врожай перевищив припинив голод, хоча насправді все було не так. Принцип "недоїмо, але вивеземо", трансформувався в: "помремо, але вивеземо". Внаслідок чого голод протримався аж до середини 1923р.
Ще однією причиною трагедії 1921 – 1923 рр. були спустошливі дії природнихявищ: посухи і неврожаї. Таким чином численними конфіскаціями продовольства, офіційна центральна влада фактично апробувала голод як ефективний засіб придушення антибільшовицького повстанського руху. Знешкодити його було практично не можливо. У 1921р. вперше запроваджено терор голодом.
За приблизними оцінками жертвами голодомору 1921 – 1923 рр. стали близько 1,5 – 2 млн. людей.
Становище визвало велике невдоволення з боку більшовиків. Що вилилось у військові заколоти , робітничі страйки і повстання, що охопили Україну і Росію. Це і спричинило крах більшовицькому уряду.
2. "Нова економічна політика" в Україні.
Так як у 1921р. більшовики і їх вождь В. Ленін були змушені визнати провал політики "воєнного комунізму" і перейти до нової економічної політики (неп).
Основними складовими нової економічної політики були:
-відновлення торгівлі та товарно-грошових відносин;
-введення стійкої грошової одиниці, надання їй конвертованості;
-дозвіл приватної торгівлі;
-денаціонізація середніх та дрібних підприємств, повернення їх старим власникам;
-введення господарчого розрахунку на підприємствах;
-дозвіл іноземної концесії;
-відновлення матеріальних стимулів виробництва, розвиток кооперації та оренди;
-зменшення державного втручання в економіку ;
-заміна продрозвертки продподатком.
Цими складовими неп намагався забезпечити виживання більшовицькому режиму в умовах міжнародної ізоляції і масових виступів населення. Хоча ленінська партія погоджувалась лише на тимчасовий компроміс, не відмовляючись від мрії створення соціалістичної економіки. Уряд залишив за собою контроль за такими командними висотами в економіці, як важка промисловість, банки, транспорт і зовнішня торгівля.
У сільському господарстві найголовнішим була заміна продрозвертки на продподаток, який визначався напередодні посівної і був у два рази меншим.