МІНІСТЕРСТВО НАУКИ,ОСВІТИ, МОЛОДІ та СПОРТУ УКРАЇНИ КІРОВОГРАДСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ ПЕДАГОГІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ВОЛОДИМИРА ВИННИЧЕНКА
Кафедра всесвітньої історії
Курсова робота
на тему: «Олівер Кромвель – полководець і політичний діяч»
Виконала: студентка 31 групи Цуркан Я.Р.
Науковий керівник : Даценко Л.М.
Кіровоград 2011
План
кромвель революція полководець
Вступ
1. Історіографія проблеми та джерельна база
2. Політична та військова діяльність Олівера Кромвеля в Англійській буржуазній революції
Висновки
Список використаної літератури
Вступ
Олівер Кромвель (25 квітня 1599, Гантінгдон - 3 вересня 1658, Лондон), англійський державний діяч і полководець, вождь Англійської революції, керівник індепендентів, в 1653-1658 лорд-протектор Англії.
У 1640 році Олівер Кромвель був обраний до Довгий парламент. Один з головних організаторів парламентської армії, що отримала перемоги над королівською армією під час громадянських воєн (1642-1646, 1648) громадянських війнах. Спираючись на армію, вигнав з парламенту пресвітеріан (1648), сприяв страти короля і проголошення республіки (1649), влада в якій була зосереджена в руках прихильників Кромвеля. З 1650 лорд-генерал (головнокомандуючий всіма збройними силами). Кромвель придушив рухи левеллерів і дігерів, визвольні рухи в Ірландії і Шотландії. У 1653 встановив режим одноосібної військової диктатури - протекторат.
Актуальність роботи обумовлена тим, що, з однієї сторони, постать Олівера Кромвеля як полководця та політичного діяча досліджена не досить повно. Це пояснюється неясністю та суперечливістю численних історичних відомостей про його особу. Другим аспектом актуальності вивчення обраної нами теми полягає в надзвичайні цікавості дослідження історичної постаті Олівера Кромвеля, оскільки, будучи політиком і полководцем світового масштабу, він зумів розпізнати тенденції розвитку англійського суспільства та спрямувати їх в русло розвитку та формування такої моделі демократії, яка і нині існує в Великобританії та якою захоплюється решта світу. Фактично, геній Олівера Кромвеля полягав у тому, що він передбачив розвиток демократії у Англії і заклав її міцний фундамент.
Об'єктомданого дослідження є історична постать Олівера Кромвеля як полководця та політичного діяча.
Предметом дослідження є політична і військова діяльність Олівера Кромвеля.
Метоюданої роботи є розгляд та аналіз історичної постаті Олівера Кромвеля як полководця та політичного діяча.
У рамках досягнення поставленої мети нами були поставлені для вирішення наступні завдання:
1. розглянути історіографію та джерельну базу проблеми;
2. розглянути політичну діяльність Олівера Кромвеля, зокрема на посту лорда-протектора;
3. розглянути військову діяльність Олівера Кромвеля як головнокомандувача військових сил;
4. проаналізувати та узагальнити отримані в ході роботи дані.
Хронологічні межі даного дослідження охоплюють 1642 – 1659 рр., що пов’язано з фактом вступу Олівера Кромвеля у громадянську війну на боці індепендентів, виявленням його військових талантів і, особливо, його піднесення після битви при Марстон-Муре 1644 р., та фактом його смерті 3 вересня 1658.
Історіографія. Книга Барга М. А. «Кромвель и его время» розповідає нам про те, які причини зумовили англійську буржуазну революцію, а також про те, що на той час Англія потребувала «народження» сильної духом, гострої розумом і фанатичної завзяттям людини, яка б очолила революцію і надала їй спрямованості. Такою людиною став Олівер Кромвель, який народився у 1599 році, і завдяки своєму вихованню, пронизаному пуританськими ідеями, став на чолі революції. Барг розповідає як поступово сільський сквайр переростає у політика, а згодом у чудового полководця. Це історія життя людини, яка завдяки своїм здібностям спромоглася стати на чолі держави. Особливо цінними є частина друга та третя, які безпосередньо уже розповідають нам про події в Англії від моменту народження Олівера Кромвеля до його смерті, хоча молодість протектора має ще багато білих плям і покрита численними легендами, але все ж таки ця праця допомагає нам пролити світло на молоді літа Кромвеля. Ця монографія містить цікаво викладений та структурований матеріал, який легко сприймається, він може бути використаний як працівниками освіти, так і студентами.
Двохтомна праця «Английская буржуазная революция XVIIв.» за редакцією Коминського Е.А. дає нам детальну інформацію про революцію її передумови, початок, розпал та закінчення. Не мало важливим є людський фактор, наголошують автори, завдяки якому і була здійснена революція. Зокрема ми дізнаємось про визначних діячів революції : Олівера Кромвеля, Томаса Ферфакса та ін. Ця праця містить цікаві відомості про Олівера Кромвеля, насамперед як політика, описуються його вдалі дипломатичні кроки та політика, яку він провадив загалом.
В книзі Т.Карлайла «Листи і промови Олівера Кромвеля» (1845 – 1846 рр.) автор вперше створив блискучу апологію Кромвелю, який став під пером історика, обдарованого до того ж літературним талантом, «тріумфатором», головним обличчям «великого англійського пуританства», засновником морської і колоніальної могутності Англії. Звеличивши «героїчний пуританський вік», Карлайл тим самим реабілітував в очах панівного класу революційне минуле Англії.
Джерельна база даної теми представлена переважно свідченнями сучасників О. Кромвеля про його діяльність та участь у буржуазній революції, а також окремими офіційними документами. Всі джерела є доступними для вивчення і містяться в хрестоматіях з Нової історії країн Європи та Америки. (Хрестоматия по истории Нового времени стран Европы и Америки: В 2 кн. Кн.1. Внутриполитическое развитие / сост. Д.В. Кузнецов. – Благовещенск: Изд-во БГПУ, 2010. – Ч. 1: XVII-XVIII вв. – 432 с.; Сборник документаов по истории нового времени Буржуазной революции 17-18 века.; Практикум по новой истории (1640-1870) / ред.. Юровский Е.).
Зокрема, в записах «Із дебатів на Путнійській конференції» 1647 р. О.Кромвель, як один із учасників дебатів, чітко окреслює своє ставлення щодо деяких питань «Народної згоди» – це, зокрема, питання майнового цензу, як основи виборчих (і політичних) прав, питання про принцип розподілу голосів між графствами, питання про основи організації верховної влади Англії тощо. Документ «Форма правления государством Англии, Шотландии и Ирландии и владениями, им принадлежащими («Орудие управления»), 16 декабря 1653 г.»був спробою досягти рівноваги сил між Кромвелем, Державною радою і парламентом.Це була нова конституція. Також ціла низка документів допомагає нам зрозуміти суть політики Кромвеля, причини його вчинків і дій. Це різноманітні акти, інструкції, положення та ін.
Методи дослідження. Під час дослідження даної теми було використано такі основні методи: історичні – хронологічний, порівняльно-історичний, загальнонаукові – логічний, діалектичний.
Практична значимість роботи полягає у тому, що вона може бути використана в навчальному процесіна уроках з історії Нового часу у 8 класі загальноосвітньої школи та при підготовці до семінарських та гурткових занять.
1. Історіографія проблеми та джерельна база
З кінця XVII-XVIII ст. в історіографії виокремились дві традиційні концепції, що проливали світло на події XVII ст в Англії. Ці концепції з тими чи іншими модифікаціями прослідковуються і до нашого часу. Обидві вони, за словами Е.А.Космінського, намагались більше затемнити ніж розкрити смисл Англійської революції.
Консервативна(торійська) концепція, що намагалась захистити і возвеличити режим Стюартів, розглядала революцію як «великий мятеж». Цією назвою консервативні історики намагалися підкреслити неочікуваність революційного вибуху, його неприродність в нормальній течії англійської історії. Революція прзвела до рокових результатів – «сокрушению монархии и казни благословенного божьей милостью короля». Автори цього напряму зображали в «уничтожающем виде виновников мятежа» - лідерів опозиції і особливо Олівера Кромвеля. В такому кристалізованому вигляді консервативна концепція постає перед нами у праці сучасника революції рояліста графа Кларендона «Подлинное историческое повествование о мятеже и гражданських войнах в Англии», видане в 1702-1704 рр. після його смерті.
Друга із традиційних концепцій – ліберальна (вігська), яка також негативно відноситься до революції. Як і автори першого напрямку, ліберальні дослідники вважають її нехарактерною для англійської історії. Відмінність концепцій полягає в тому , що ліберальна дозволяє собі ставити під сумнів непогрішність «благочестивих монархов». Історики-ліберали ставлять питання про відповідність політики Стюартів конституції і традиціям країни, намагаються по своєму зрозуміти причини і пояснити суть революції.
Проголошена Дж.Локком в кін. XVII ст.. вігська трактовка рельєфно представлена в працях крупних істориків ХІХ ст.. Г.Галлам в «Конституционной истории Англии» (1827) з осудом відноситься до абсолютизму Стюартів, признає законність повстання парламенту проти Карла І. Одначе від оправдовує виступ лише в 1640-1641 роках.Прийнявши «Велику ремострацію» в 1641 році, парламент, на думку історика, добився конституційних гарантій, і на цьому повинен був би зупинитись. Події, що розвивалися далі Галлам засуджує.
В історіографії розвивались також напрями що поєднували дві концепції, такою була праця філософа і історика Д.Юма, який написав у 50-70-х роках ХVІІІ ст. десять томів «Історії Англії». Юм намагається у своїй роботі осмислити причини громадянської війни. Будучи філософом – раціоналістом, він вбачав їх в релігійному дурмані, що оволоділа ворогувавшими сторонами. Проблеми пуританізму приваблювали також і Т.Карлайла, одначе в протилежному Юмові розумінні. Т.Карлайл був прихильником «культу героїв», опублікував в 1845-1846 роках «Письма и речи Оливера Кромвеля». В цій та інших своїх працях Карлайл вперше в історіографії створив блискучу апологію Кромвелю, який постає перед нами «тріумфатором», головною особою «великого англійського пуританства», засновником морської і колоніальної величі Англії.