У роки протекторату зріс міжнародний престиж Англії. Дві держави, Іспанія й Франція, в умовах війни між ними мали потребу в Кромвелі як у союзнику. Наприклад, католицька Іспанія була першою країною, офіційної признавшей новий режим. Проте, зрештою Кромвель зробив вибір на користь Франції: війна з Іспанією обіцяла важливі придбання за рахунок іспанських колоній. В 1655 році англійська ескадра під командуванням адмірала Блейка захопила острів Ямайку, що стала форпостом англійської колоніальної експансії у Вест-Індії. [1.3,311]
Олівер Кромвель помер 3 вересня 1658 року, у річницю перемоги при Вустері. Новим протектором став син Кромвеля Ричард, що мало цікавився державними справами. Уже через кілька місяців він пішов у відставку, і до влади формально повернулося "охвістя", розігнане Кромвелем в 1653 році. Цей період політичної нестабільності іноді називають "другою англійською республікою". На ділі все вирішила армія. Загострилася боротьба між армійськими угрупованнями. Одну з них очолював генерал Ламберт, що выдносився до числа "святих", тобто більше послідовних пуритан і республіканців. Помірні позиції займав генерал Монк, що одержав верх у цій боротьбі. Завдяки його підтримці на англійський престол був запрошений син страченого короля Карл П Стюарт. Реставрація Стюартов в 1660 році вважають завершенням Англійської революції середини ХVІІ століття. [1.3,369]
Висновки
1. Історіографія даної проблеми містить великий обсяг документів, які дають нам відомості про революцію та її діячів. Аналізуючи їх можна неупереджено, і виходячи з власних суджень, зробити висновки про діяльність Олівера Кромвеля, хоча ці джерела є суперечливими. Треба також враховувати автора джерела, його погляди та настрої. Джерела по темі, які містяться у чисельних хрестоматіях з Нової історії країн Європи та Америки, є доступними для широкого кола читачів, коментарі упорядників доповнюють та допомагають легше сприйняти і зрозуміти суть документу.
2. На початку Англійської громадянської війни Кромвель почав свою військову кар'єру, очоливши кавалерійський загін з 60 вершників, відомий як «Залізнобока кавалерія», який став основою його армії нової моделі. Лідерство Кромвеля в битві при Марстон-Муре (1644) привело його до великого знесення. Кромвель виявився талановитим полководцем. Його війська брали перемоги одну по одній над прибічниками короля, саме армія Кромвеля вщент розбила Карла I в вирішальному бої при Незбі 14 червня 1645 року. Як лідер парламентської коаліції та командир армії Нової моделі (також відомої, як «круглоголові»), Кромвель переміг короля Карла I, поклавши край домаганням монарха до абсолютної влади. Олівер Кромвель, отримавши певні повноваження, скасував верхню палату парламенту та призначив раду зі своїх бойових соратників-протестантів. За нового лідера, Оливера Кромвеля, було прийнято такі поправки: були заборонені дуелі у армії, дозволявся цивільний шлюб, все королівське майно передавалося до державної скарбниці. Кромвель також мав титул генералісимуса. Проте, взявши владу до рук (отримавши новий титул лорд-протектора), Кромвель почав наводити суворий порядок, встановлювати свою диктатуру. Він жорстоко придушив повстання у Ірландії та Шотландії, розділив країну на військові губернаторства на чолі з підзвітними йому генерал-майорами, ввів охорону головних доріг, налагодив систему оподаткування. Гроші на фінансування перетворень були стягнути з переможених прибічників короля.
Під час свого правління Олівер Кромвель уклав мир із Данією, Швецією, Голландією, Францією, Португалією. Він продовжив війну з давнім ворогом Англії — Іспанією. Послідовністю та непорушністю Кромвель домігся того, що у Європі шанували й Англію і його главу — лорд-протектора. Після встановлення у країні порядку, Кромвель дозволив обрати парламент. Олівер Кромвель відмовився прийняти корону і був визнаний гідним самим призначити наступника, нового короля.
До самої смерті Кромвель мав популярність у народі, зокрема завдяки іміджу «народного» політика на противагу респектабельним дворянам та королю. Особливе значення мала така риса Кромвеля як абсолютна непідкупність. Також важливо відзначити, що Кромвель постійно знаходився під охороною (існувало кілька підрозділів, постійно змінюваних одне одним за графіком чергування) і найчастіше змінював місця нічлігу.
При Кромвелі Англія залишалася республікою.
3.При виконанні мною даної роботи я ставила перед собою завдання:
1. розглянути історіографію та джерельну базу проблеми;
2. розглянути політичну діяльність Олівера Кромвеля, зокрема на посту лорда-протектора;
3. розглянути військову діяльність Олівера Кромвеля як головнокомандувача військових сил;
4. проаналізувати та узагальнити отримані в ході роботи дані.
У розділі І була докладно розглянута історіографія проблеми та її джерельна база, на основі якої і була написана дана курсова робота. У розділі ІІ була проаналізована політика Лорда-протектора та документи видані ним, а також висвітлено його військові заслуги. Усі отримані та узагальнені данні підсумовані у висновку роботи. Поставлені завдання було виконано.
Список використаної літератури
1. Александр Македонский и Юлий Цезарь, Оливер Кромвель, Ришелье, Наполеон І, Бимарк.- Репринт.изд.- Челябинск: Урал, 1995.- 537с.
2. Английская буржуазная революция XVII века. В двух томах. Том 1./ ред. Е. А. Коминского.
3. Барг М. А. Кромвель и его время,- М.:1991.-397с.
4. Гардинер С. История республики и протектората.
5. Егер О. Всемирная история (том 3. Новая история)
6. Карлайл Т. Письма и речи Оливера Кромвеля.
7. Менінг Б. Английский народ и Английская революція(1640-1649). М.: Мол.гвардия,1976.- 380с.
8. Морлей Джон.Новое жизнеописание Оливера Кромвеля.- СПб.:Тип. А. С. Суворина,1900.-232с.
9. Мортон А. Народная история Англии, 1979.-461с.
10. Новая история стран Европы и Америки: период первый.
11. Новая история стран Европы и Америки.Ред. Адо А.В.- М.: Высшая школа,1986.-623с.
12. Павлова Т. А. Кромвель:біографія окремої особи,- М.: Мол.гвардия,1980.- 351с.
13. Савин А. Н. Лекции по истории английской революции. М.:1989.-412с.
14. Штерн Альфред. История революции в Англии.- СПб.:Изд.Л.Ф. Пантелеева, 1900.-336с.
15. Юм Д. История Англии. 10 томов.