Своє вираження концепція «пуританської революції» знайшла в працях С.Гардинера - знаного ліберального історика, який присвятив дослідженню Англійської революції близько 20 томів – «Перші два Стюарти і пуританська революція», «Історія великої громадянської війни», «Історія республіки і протектората» та інші опубліковані в 1876-1901 роках. Маючи на мені, на основі великого фактичного матеріалу, відновити об’єктивну картину боротьби, Гардинер в дійсності створив ідеалістичну модель. Детально відображена картина дій відображає лише історію релігійних суперечностей. В інтерпретації історика не класові інтереси, а високі ідейно-релігійні принципи складали основу цих подій. Слідом за Карлайлом Гардинер возвеличив пуритан і Кромвеля як національного героя і освітив ці події в приємлимому для англійської буржуазії дусі.
В 30-40-ві роки почала оформлятись марксистська історіографія . Вона включала праці дослідників-марксистів А.Мортона («Народна історія Англії»), М.Доба(«Стадії в розвитку капіталізма»). Для розкриття народного характеру революції не моло важливу роль відіграють дослідження прогресивних істориків Г. Брейлсфорда «Левелери і Англійська революція» (1961р.), Б.Меннінга «Англійський народ і Англійська революція 1640-1649 років» (1976р.) , історика-марксиста А.Мортона «Світ рентерів» (1970 р.).
Відомий дослідник аграрної історії Англії ХVІ – ХVІІ ст. Савін написав працю з історії революції , що була видана посмертно в 1924 році («Лекції по історії англійської революції»). «Лекції» висвітлюють переважно релігійно-політичну історію революції, однак Савін висуває важливі питання , постановка яких свідчить про глибоку проникність історика в тему. Незадоволений станом її розробки в зарубіжній історіографії, Савін головними задачами дослідника бачить вивчення соціально-економічного розвитку, положення і ролі народних мас в революції. Правда самому Савіну реалізувати ці задачі не довелось.
Революцію як глибокий соціальний переворот гарно була подана на сторінках праці «Англійська буржуазна революція ХVІІ століття» в двох томах під редакцією Е.А.Космінського і Я.А.Левицького (1954 р.). Робота вчених досить докладно висвітлює дуже важливі моменти, як от, страту Карла І – настрої народу, її противників та прихильників; дії та вчинки самого очільника революції Кромвеля та його сподвижників. Вслід за ними з’являється книга М.А.Барга «Кромвель и его время», в якій ми можемо прослідкувати причини революції і зрозуміти, що на той час Англія потребувала – сильної духом, гострої розумом, і палкої завзяттям людини, яка б стала на чолі невдоволених – нею і став майбутній Лорд-протектор Олівер Кромвель. Він зміг згуртувати навколо себе відданих йому людей, завдяки своїм військовим талантам його підтримувала армія, завдяки мудрим крокам як політика-стратега Кромвель заключав союзи на міждержавному рівні, і взагалі він був людиною свого часу, що «зуміла пристосуватися до умов, знайти орієнтири і бути завжди на плаву».
У праці Морлея «Новое жизнеописание Оливера Кромвеля», яка була видана у 1900 році, у простій і доступній формі розкриваються деякі «білі плями» із біографії Протектора. Автор показує нам цю визначну постать не лише як політика, але й як вдалого полководця, який завдяки своїй військовій майстерності здобуває авторитет в армії. Автор наводить приклади блискучих битв під проводом Кромвеля,де він отримав перемогу.
Щодо джерельної бази теми, то вона досить різноманітна і включає в себе акти,петиції, речі та ін. документи того періоду. Серед них можна назвати «Постановление палаты общин об объявлении себя верховной властью английского государства, 4 января 1649 г.», даною постановою визначалося, що народ є джерелом законної влади, а також те, що общини Англії що засідають в парламенті будучи обраними і представляючи народ є найвищою владою в країні, те що постановлено общинами Англії, що засідають в парламенті має силу закона для всіх громадян навіть всупереч волі перів та короля. «Приговор высшей судебнойпалаты над королем, 27 января 1649 г.» це документ яким Карла І Стюарта прирікли на відсічення голови – «он виновен в государственной измене, убийствах, грабежах, пожарах, насилиях, опустошениях, во вреде и несчастьях нации, совершенных, предпринятых и причиненных в названную войну.
За все эти измены и преступления настоящий суд решил, что он, упомянутый Карл Стюарт, как тиран, изменник, убийца и как враг добрых людей этой нации, должен быть предан смерти через отсечение головы от тела.». Окремо слід виділити «Приказ о казни Карла I, 29 января 1649 г.» в якому постановляється про те, що суд з розгляду справи Карла І Стюарта, короля Англії, який звинувачений і осуджений в державній зраді, а також у інших злочинах у минулу суботу виніс вирок. Даним актом предписується превести вирок в дію «на открытой улице перед Уайтхоллом завтра, 30 января, между 10 часами утра и 5 часами пополудни того же дня».
Документом іншого типу є «Акт об отмене королевского звания, 17 марта 1649 г.», « Акт об отмене палаты лордов, 19 марта 1649 г.», «Акт об объявлении Англии свободным государством, 19 мая 1649 г.» це документ в якому обявляється і постановляється нині існуючим парламентом і його владою обявляється що Англія буде республікою, без короля і палати лордів. Важливим дипломатичним кроком було видання «Акт об увеличении торгового флота и поощрении мореплавания английской нации (Навигационный акт), 9 октября 1651 г.» за яким не дозволялося ввозити товари з Азії, Африки і Америки судам, які не належали чесним і законодотримуючим громадянам Англії.
Документом «Форма правления государством Англии, Шотландии и Ирландии и владениями, им принадлежащими («Орудие управления»), 16 декабря 1653 г.» оголошувався протекторат в Англії «… верховная законодательная власть свободного государства Англии, Шотландии и Ирландии и владений, им принадлежащих, сосредоточивается и пребывает в одном лице и народе, представленном в парламенте; титул названного выше лица называется «лорд-протектор свободного государства Англии, Шотландии и Ирландии…». Цей документ став новою конституцією Англії, що була спробою досягти рівноваги сил між Кромвелем, Державною радою і парламентом. Відповідно до конституції в країні засновувався постійно діючий виборний однопалатний парламент, що обирається кожні три роки людьми, що мали не менше 200 фунтів стерлінгів річного доходу. Вперше право делегування своїх представників до парламенту отримали також і виборці Ірландії і Шотландії. Парламент оголошувався носієм верховної законодавчої влади в країні. Законодавча влада належала Лорду-протектору спільно з народними представниками, а виконавча - Лорду-протектору спільно з Державною Радою. Владу Лорда-протектора сильно обмежувала Державна Рада. За конституцією посаду Лорда-протектора була довічною.Розпустивши парламент, Кромвель протягом майже двох років не робив жодних спроб поставити свою владу на конституційні основи. Більш того, він фактично ввів в країні поліцейський режим. Була введена цензура. Країна була розділена на 11 військово-адміністративних округів на чолі з генерал-майорами, наділеними всією повнотою поліцейської влади. Головні обов'язоки генерал-майорів визначалися в «Инструкция лорда-протектора генерал-майорам, 22 августа 1655 г.».
Всі джерела є доступними для вивчення і містяться в хрестоматіях з Нової історії країн Європи та Америки. (Хрестоматия по истории Нового времени стран Европы и Америки: В 2 кн. Кн.1. Внутриполитическое развитие / сост. Д.В. Кузнецов. – Благовещенск: Изд-во БГПУ, 2010. – Ч. 1: XVII-XVIII вв. – 432 с.; Сборник документаов по истории нового времени Буржуазной революции 17-18 века.; Практикум по новой истории (1640-1870) / ред.. Юровский Е.)
2. Політична та військова діяльність Олівера Кромвеля в Англійській буржуазній революції
Олівер Кромвель прийняв титул «Лорда-протектора вільної держави Англії, Шотландії та Ірландії» 16 грудня 1653 року. Згодом багато політичних діячів, які отримали владу в результаті демократичних революцій, перетворювалися на диктаторів. Багато хто з них, беручи на себе диктаторські повноваження, наділяли це в добре опрацьовані демократичні форми. Мабуть, першим в історії людства демократичним конституційним диктатором став саме Кромвель. [1.1,378]
У день проголошення Кромвеля лордом-протектором була прийнята і нова конституція Вільної держави Англії, Шотландії та Ірландії, так зване «Знаряддя управління». Цей документ, написаний під керівництвом Кромвеля групою вищих офіцерів армії на чолі з Джоном Ламбертом, до теперішнього часу залишається прикладом демократичної конституції. Хоча «Знаряддя управління» і носить на собі сліди поспішних обговорень, компромісних поправок. Хоча в ньому чимало навмисних і ненавмисних протиріч і неясностей, але все ж це акт чудовий за силою політичної думки.
Нова конституція Англії була спробою досягти рівноваги сил між Кромвелем, Державною радою і парламентом. Відповідно до конституції в країні засновувався постійно діючий виборний однопалатний парламент, що обирається кожні три роки людьми, що мали не менше 200 фунтів стерлінгів річного доходу. Вперше право делегування своїх представників до парламенту отримали також і виборці Ірландії і Шотландії. До парламенту могли бути обрані лише люди богобоязливі і доброго поведінки. До виборів не допускалися католики і учасники ірландського заколоту. Прихильники короля під час громадянської війни позбавлялися участі у чотирьох найближчих виборах. [2.1,35]
Парламент оголошувався носієм верховної законодавчої влади в країні. Він повинен був скликатися кожні три роки і не міг бути розпущений раніше, ніж через 5 місяців після його засідань. Його єдина палата складалася з 400 членів, причому дві третини місць віддавалася графствам, а одна третина містах і великим поселенням прямого «парламентського» підпорядкування. Так здійснена була вимога про перерозподіл виборчих округів з метою посилення представництва «середніх верств» населення. [2.1,36]