Сам Переяславский договор нельзя сегодня оценить наиболее объективно. На мой взгляд это связано с тем, что, подлинный текст договора не сохранился до наших дней. Как украинские, так и русские историки и исследователи пытаются найти определенный вывод по проблеме Переяславских статей и договора между Украиной и Россией, однако этого единственно правильного вывода не будет, по крайней мере, еще очень долго. Для наиболее объективного изучения вопроса необходимо руководствоваться всеми возможными данными по этой проблеме. Естественно, что по объективным причинам это невозможно: нельзя объять необъятное, поэтому пока ученые пишут о событиях переяслава в большей степени так, как думают.
После смерти Б. Хмельницкого на украинских землях начинается период «Руина». Из нашего исследования видно, каким образом проходила борьба за власть. Естественно, что гетманы сами разрушали свое государство, делали свою власть шаткой и непрочной. Часто предавали русских царей. Исследуя данную проблему, я прихожу к выводу, что «руина» является основной причиной отмены гетманщины на Украине.
На мой взгляд, стремясь к безраздельной власти, правители Украины, сами того не подозревая, заставляли государственные центры крупных соседних держав обращать на себя внимание. По-моему сами украинцы виноваты в постоянных походах на них поляков, турков; сами провоцировали народные восстания на своей территории.
Исходя из поведения украинцев, можно сделать вывод, что и московская патриархия не хотела иметь у себя под боком ненадежного человека, поэтому и была упразднена Киевская митрополия.
Подводя итог работы, нельзя не сказать о совместных войнах России и Украины. Во-первых, совместное участие в боях еще раз доказывает добровольность вхождения Украины в состав русского государства, с одной стороны, и неграмотность политики гетманов – с другой. Многие военные конфликты были спровоцированы именно украинской шляхетской верхушкой, а Россия, преследуя и свои цели, была вынуждена защищать свои земли. Хотя и украинские казаки помогали России реализовывать свои внешнеполитические цели.
Подводя общий итог, следует отметить, что данная проблема нуждается в более глубоком и детальном изучении.
ИСТОЧНИКИ И ЛИТЕРАТУРА
І. опубликованные документы
1. «Сказка» о посольстве боярина Бутурлина// Родина.- 1999. – № 9
ІІ. Интернетресурсы
2. Апанович О. Українсько – Російский договір 1654 року. Міфи і реальність[электронный ресурс]. - К.: "Варта", 1994.-96 с.- режим доступа: http://www.ukrstor.com/ukrstor/dragomanov_czas(11 ноя. 2006)
3. Геллер М.Я. История Российской империи. Том 1.- режим доступа: http://www.krotov.info/history/11/geller/gell_17.html (1 ноя. 2006)
4. Заборовский Л. Переяславская Рада и Московские соглашения 1654 го да: проблемы исследования.- режим доступа http://www.ukrstor.com(1 ноя. 2006)
5. Иванов С. Россия-Украина. Дороги истории. – режим доступа: http://biblioteka.org.ua ( 23 апр. 2008)
6. История России Мультимедиа-учебник.- Режим доступа: http://www.history.ru (22 ноя. 2006).
7. Коялович М.О. Федеративная теория.- режим доступа: http://www.ukrstor.com (22 ноя. 2006)
8. Лосев, И.Украина-Россия: глазами аналитика. – режим доступа: http://www.russian-globe.com/N26 (28 ноя. 2006)
9. Мякотинъ В. А. Переяславскій договоръ 1654-го года.[электронный ресурс].- Прага: Единство, 1930 (30 окт. 2006)
10. Освободительная война украинского народа 1648-1654 гг.- режим доступа: http://www.booksite.ru/fulltext/1/001/008/085/262.htm (23 апр. 2008)
11. Разин Е. А. История военного искусства.- электронный ресурс: http://www.rustrana.ru (23 апр. 2008)
12. Родин С."Химера". Историческое расследование ("украинцы": их происхождение, подлинная история и реальное настоящее).- режим доступа: http://russian.kiev.ua/books/rodin/chimera/chimera3.shtml (30 окт. 2006)
13. Русско-турецкие войны XVII—XIX вв.- режим доступа: http://www.booksite.ru/fulltext/1/001/008/098/300.htm (23 апр. 2008)
14. Самарин, В. Переяславская рада: взгляд из XXI века.- режим доступа: http://www.vor.ru/Russia/Commentaries/
15. Санин Г.А. К 350-летию переяславской рады.- режим доступа: http://www.mid.ru/ns-arch.nsf/ (30 окт. 2006)
16. Соколов Б.В. Сто великих войн [электронный ресур]. - Москва: Вече, 2001.- режим доступа: http://battles.h1.ru/r_polsk1654.shtml (23 апр. 2008)
17. Чалая Т. Костомаров о переяславской раде// "Россошь".- 2002.- №35.- режим доступа: http://rossosh2.narod.ru (1 дек. 2006)
ІІІ исследования
18. Андреев И. «Хотим царя восточного, православного!..»/ И. Андреев// Родина.- 1999.- № 8.- с. 64 – 67.
19. Антоненко С. Богдан Хмельницкий// С. Антоненко// Родина.-1999.-№ 8.- с. 68-69.
20. Аркас М.М. Історія України – Русі[Текст]/М.М. Аркас- К., 1991.- 455 с.
21. Бойко И.Д. Переяславская Рада и ее историческое значение [Текст] / И.Д. Бойко.- Киев: Госполитиздат УССР, 1954 г.- 325 с.
22. Воссоединение Украины с Россией. 1654- 300 лет- 1954. Сборник статей/ Ред. кол. А.И. Баранович [ и др.]- М.: Акад. Наук СССР, 1953.- 440 с.
23. Воссоединение Украины с Россией. Документы и материалы. [ 300-летию. 1654-1954]. В 3 т. /Ред. кол. П.П. Гудзенко [и др.].- М.: Академия Наук СССР.- Т.1 1620-1647- 318 с.
24. . Голубицкий В.А. Освободительная война украинского народа под предводительством Хмельницкого (1648-1654гг.)[Текст] / В.А. Голубицкий.- М.: Госполитиздат, 1954.- 512 с.
25. Греков И., Королюк В., Миллер И. Воссоединение Украины с Россией в 1654 г[Текст]./ И. Греков, В. Королюк, И. Миллер.- М.: Госполитиздат, 1954.- 245 с.
26. Григорьєва Л. Історія україни/ Л. Григорьєва// Родянське Прибужжя.- 1993.- 15 червеня.
27. Григорьєва Л.В. «Переяславські статті» Богдана Хмельницького/ Л.В. Григорьєва[Текст]// Історія України в особах. Навчальний посібник.- Миколаїв.- 1993.- ч. 2.- с. 170 – 175.
28. Григорьєва Л.В. Дипломатична діяльність Богдана Хмельницького/ Л.В. Григорьєв[Текст]а// Історія України в особах. Навчальний посібник. – Миколаїв.- 1993. – ч. 2. – с. 175 – 182.
29. Грушевський М. Переяславська умова України з Москвою 1654 р./ М. Грушевський [Текст]// Переяславська Рада 1654 року. – К.: 2003. – С 5 – 55.
30. Гузенкова Т. «Устами младенца...»/ Т. Гузенкова// Свободная мысль – ХХІ.- 2000. - № 4. – С. 77 – 94.
31. Дергачев А. Украинско –Российские отношения в – европейский и евразийский контекст/ А. Дергачев// Полис. - 200. - № 6. – С. 110 – 122.
32. Дикий А. Пропавшая грамота. Неизвращенная история Украины – Руси[] /А. Дикий.- М.: Алгоритм, 2007. – 448 с.
33. Дмитриев М.В. Этноначиоеальные отношения русских и украинцев в свете новейших исследований/ М.В. Дмитриев// Вопросы истории. – 2002. - № 8. – С. 154 – 159.
34. Дорошенко Д.І. Історія України в 2 т.[Текст] / Д.І. Дорошенко.- К.: Глобус. – Т 2 (від половіни XVII сттоліття). – 1991. - 349 с.
35. Історія України в особах. Навчальний посібник [Текст]/ За ред. В.П. Шкварця. – Миколаїв: ТеГАС, 1993. – 439 с.
36. Козаченко А.И. Борьба украинского народа против иноземных захватчиков за воссоединение с Россией[Текст]/ А.И. Козаченко. – М.: Госполитиздат, 1954. – 485 с.
37. Косикова Л. Производственное сотрудничество России с Украиной: тенденции и противоречия/ Л. Косикова// Российский экономический журнал. – 2002. – № 2. – С. 70 – 86.
38. Липинський В. Україна на переломі. 1657 – 1659 (роздил ІІІ) / Липинський В.[Текст]// Переяславська Рада 1654 року.- К.: Смолоскип, 2003. – С 55 – 67.
39. Петрухинцев Н. История с булавой / Н. Петрухинцев// Родина.- 1999.- № 8.- с72 – 77.
40. Петрухинцев Н., Смирнов А. Брак по расчету/ Н. Петрухинцев, А. Смирнов// Родина.- 2004.- № 1.- с. 14 – 19.
41. Рафальский О. Наибольшая легенда славянской истории. Переяславский договор 1654 года и его современное эхо\ О. Рафальский// Родина. – 2004. - № 1. – с. 10 – 13
42. Субтельний О. Україна: історія/ пер. з англ. Д.І. Шевчука.- К.: Либедь, 1991.- 512 с.
ПРИЛОЖЕНИЯ
Приложение № 1 Освободительная война украинского народа в 1648 – 1654 гг.
Приложение № 2
Статьи Б. Хмельницкого, одобренные царем Алексеем Михайловичем в марте 1654 г.
1. Спочатку цар маэ подтвердити права й волності Війська Запорозьского, щоб ні воєвода, ні боярин, ні стольник у суді військові не втручалися.
2. Військо Запорозьке має бути в числі 60000 душ завжди повне.
3. Шляхта україньска, щоб при своїх лишалася.
4. У містах урядники мають обиратися зі своіх людей.
5. На булаву гетманську має бути надано Чигиринське староство з усіма приналежностями.
6. Щоби Військо Запорозське саме між себе гетьмана обирало, бо це давній звичай військовий.
7. Маєтностей козацьких, які лишилися вдовам, щоб нихто не відбирав, а діти їхні мають право на вольності, як предки, та батьки.
8. Писарь Війська має отримувати платню 1000 злотих (цар сказав на те: давати з тамтешніх пнрибутків).
9. Кожному полковникові по млинові.
10. На суддів військових по 300 злотих і по млинові, а писареві суддівському 100 злотих.
11. Осаулам військовому і полковим по млинові.
12. Обозному 400 злотих.
13. Права споконвіку надані князями й королями духовним і світським людям, щоб нічим порушени не були.
14. Послів, котрі споконвіку з чужих земель прибувають до Війська Запорозьского, панові гетману й усьому Війську Запорозьскому вільно приймати. А хто проти його царскойї величності – про таких послів його царьскій величності повідомляти. (Цар додав: і затримувати, без царевого указу не відпускати. Також без указу не зноситися з султаном і польским королем).
15. Податки збираті війтам, бурмистрам і райцям, лавникам та віддавати до царської скарбниці через тих людей, котрих государ пришле.
16. Раніше від королів польских ніякого гоніння на віру й вольності наші не було, завжди всякого чину люди свої вольності мали і для того ми вірно служили; а нині за наступ на вольності наши змушені його царській величності під кріпку і високу руку піддатися. Прилюдно просити мають посли наші, щоб його царська величність привілеї нам на хартіях писані з печатками вислими дав, оди- вольності козацьки, а другий- на шляхєтські, аби на вічні часи непорушні були, козак хай має вольність козацьку, а селянин – орач, як і раніш, хай сплачує податок до царської скарбниці; всі інші стани також мають лишатися при своїх правах і вольностях.