Формування людини сучасного фізичного типу (стр. 3 из 3)

Із цього приводу було висловлено кілька гіпотез. За однією з них, пізнім мустьєрцям Передньої Азії властиве "мозаїчне" переплетення архаїчних і прогресивних рис, па зміну якому в результаті еволюційного розвитку прийшов сучасний морфологічний комплекс. За іншою гіпотезою, наявність двох морфологічних варіантів у печерах Схул і Кафзех пояснюється метисацією (змішуванням) місцевих популяцій класичних неандертальців та прийшлих із глибин Африканського континенту груп неоантропів. Імовірність таких міграцій не викликає сумніву, оскільки під час наступу льодовика в північних широтах знижувався рівень Світового океану й між Африкою та Південно-Західною (Передньою) Азією виникали суходільні шляхи.

Незалежно від того, як вирішуватиметься це питання в майбутньому, вже тепер ясно: передньоазіатські мустьєрці були важливою ланкою в еволюційному ланцюзі, який з'єднує палеоантропів і неоанропів.

5. Фізичний тип людей верхнього палеоліту (неоантропів)

Кісткові рештки верхньопалеолітичної людини походять із території Африки, Європи, Азії та Австралії.

Серед африканських знахідок слід передусім відзначити жіночий череп, відкритий в 30-х роках в Асселярі (Сахара). Він має видовжену форму, середні розміри лицевого скелета, широкий носовий отвір і більше нагадує сучасні південноафриканські (бушменські), ніж західноафриканські, форми (М. Буль, А. Валуа). Черепи з виразно сапієнтними рисами виявлено також на Півдні континенту. Серед них досить чітко розрізняються дві групи: австралоїдна й бойскопська. Перша репрезентована двома частково зруйнованими черепами з Флорісбада та Кеп-Флетса. Їм властиві доліхокранія, і помірна висота мозкової коробки, відносно спадистий лоб із досить розвинутим надбрівним рельєфом, досить високе обличчя. До другої групи входять кілька черепів доброї збереженості і фрагменти з Фіш-Хука, які відзначаються довгою й низькою мозковою коробкою, прямим лобом зі слабко розвинутим рельєфом, низьким переніссям і широким носом. За деякими особливостями будови ендокрана вони нагадують череп "родезійської людини". Схожі морфологічні варіанти в наші дні представлені в готептотів - споріднених, із бушменами племен (тепер мешкають у-пустелі Калахарі, а в минулому займали всю Центральну Африку). Зауважимо, що відмінності між окремими групами верхньопалеолітичної людності Африки, як і повсюдно, не мали еволюційного характеру: йдеться лише про окремі різновиди неоантропа.

Це ж стосується й території Європи. Тут, на думку багатьох дослідників, можна виділити принаймні три морфологічні варіанти. Вони розрізняються між собою за тими ознаками, які не відіграють істотної ролі в життєдіяльності людей (кроманьйонський, грімальдійський, брюнський). Перший із них названо за печерою Кро-Маньйон, де в 1868 році були виявлені кістяки у супроводі інвентаря ориньякської культури (Л. Ларте), Згодом рештки людей близької морфологічної будови відкрили і в інших місцезнаходженнях Західної Європи.

Кроманьйонці - яскраві носії сапієнтних рис. Про це свідчить високе видовжене склепіння черепа. Йому притаманні дуже висока місткість (у людей із ментонських гротів вона варіює від 1715 до 1880 см3), відсутність надбрівного валика, наявність: чітко окресленого підборідкового виступу. Поряд із цим кроманьйонці мали ряд специфічних особливостей: дуже широке й низьке обличчя, вузький ніс, що різко виступає з його площини, сильний розвиток надбрівних дуг (рис.5), а крім того, дуже високий зріст (у чоловіків, похованих у мептонських гротах, - 185 - 194см).

Грімальдійський тип представлений скелетами жінки 30-40 років та юнака 16 - 17 років (вважають, Ідо це була мати з сином), знайденими у Гроті Дітей поблизу Ментони. На відміну від попереднього, цей тип мал значно менший зріст (155 - 157 см). Деякі особливості будови черепів - наприклад, прогнатизм і широкий носовий отвір - вказували на ймовірність негроїдної домішки, але після повторної реконструкції цих черепів, здійсненої чеським ученим Є. Влчком, з'ясувалося, що можна говорити швидше про морфологічні особливості сучасних південних європейців.

Брюнський тип виділили на підставі вивчення окремих черепів, знайдених поблизу міста Брно (німецька назва - Брюнн), Брюкса, а також 18-ти кістяків із Пржедмосці (Чехія). Вони, безперечно, належать неоантропам, але мають деякі специфічні особливості - досить спадистий лоб, сильно розвинуте надбрів'я (яке, однак, не утворює суцільного валика) тощо, що дещо зближують їх із неандертальцями (М. Матейка).

Неандерталоїдні риси простежуються і в будові деяких черепів із місцезнаходжень вхідної Європії. Зокрема, вони властиві черепним кришкам, виявленим на р. Підкумка поблизу П'ятигорська, на березі р. Сходня неподалік від Москви, на Хорошенському острові на Волзі. Дуже цікаві результати дало вивчення парного поховання дітей зі стоянки Сунгирь (24-25 тисяч років тому) поблизу Владимира-на-Клязьмі. Кістяки дуже доброї збереженості супроводжувалися пишним поховальним інвентарем - списами, дротиками, тисячами намистин із бивнів мамонта та ін. Скелет дівчинки 9-12 років демонстрував типово кроманьноїдні риси, а в кістяку хлопчика поряд з іншими відзначені також деякі ознаки палеоантропів (рис.6).

Загалом в Європі виділяють до семи морфологічних варіантів неоантропів, іноді надаючи їм рангу малих рас.

Проти цього слушно заперечував В.В. Бунак. Він розвивав тезу про поліморфізм верхньопалеолітичних людей, тобто наявність у них багатьох різновидів одного й того ж самого типу, який лише згодом під впливом кліматично-географічних умов та інших чинників розпався на окремі раси. З цим можна погодитись, адже на багатьох стоянках знаходять кістяки, котрі представляють різні морфологічні варіанти. Саме така ситуація й була зафіксована в так званій Верхній печері у Чжоукоудяні поблизу Пекіна, де виявили кісткові рештки близько 10 індивідуумів. Три скелети, знайдені осторонь від інших, відзначалися доброю збереженістю. Це дало змогу з'ясувати, що один із них (№ 101) належав чоловікові зрілого віку, а два (№ 102 і № 103) - молодій і старшій жінкам. У будові їхніх черепів простежувалися різні комбінації ознак. На цій підставі Ф. Вайденрайх висунув гіпотезу про те, що у Верхній печері поховано членів однієї колективної родини, голова котрої - чоловік монголоїдної зовнішності - мав двох дружин: одній із них були властиві меланезійські, а іншій - ескімоські риси. Звісно, ці міркування є досить умоглядними, однак результати розкопок е ще одним доказом поліморфізму верхньопалеолітичних людей.

На території Азії виявлені також деякі інші кісткові рештки, датовані верхнім палеолітом. Серед них - великий фрагмент лобової кістки й носового відростка зі стоянки Афонтова гора поблизу Красноярська (Сибір), будова котрих свідчить про сплощення обличчя; череп із печери Міногава (Японія), що має риси схожості із синантропом, та ін. На особливу увагу заслуговує череп молодої жінки 15-17 років із печери Ніа на півночі острова Калімантан (Індонезія) - найбільш рання знахідка кісткових решток неоантропа у світі (38-40 тисяч років тому). Відзначимо невелику місткість мозкової коробки цієї жінки, мезогнатність її обличчя з низьким переніссям тощо. За вказаними ознаками вона мала нагадувати сучасних папуасів. Що ж до черепів із Вадьяка (о. Ява), то в їхній будові - значні розміри лицевого скелета, сильний розвиток надочного рельєфу, сплощення верхньої частини обличчя, альвеолярний прогнатизм і т.д. - переважають "нейтральні" риси, що їх неможливо зв'язати з пізнішими краніологічними варіантами.

Добою верхнього палеоліту датуються також окремі черепи, відкриті на території Австралії (стоянки Тальгай, Когуна, Кейлор). У них спостерігається поєднання "нейтральних" та австралоїдних ознак.

Згідно з даними археології, у верхньому палеоліті люди вже освоїли територію Америки. Деякі американські археологи датують цим часом черепи зі стоянок Лагоа-Санта і Сантос (Бразилія), Пунін (Еквадор), котрим притаманні високе склепіння, помірний розвиток рельєфу, прогнатизм. Однак більшість сучасних фахівців уважає ці дати невірогідними. Отже, питання про фізичний тни найдавнішої людності Американського континенту лишається відкритим.

Рис.1. Ашельське ручне рубило

Рис.2. Людина з Араго (реконструкція Т.В. Лебединської)

Рис.3. Неандерталець

Рис.4. Синантроп (реконструкція ml M. Герасимова)

Рис.5. Кроманьйонець (реконструкція М.М. Герасимова)

Рис.6. Кроманьйонці з Сунгиря: ліворуч - дівчинка (реконструкція T. C. Сурніної); праворуч - хлопчик (реконструкція Г.В. Лебединської)