Поряд з цим у нафтовій промисловості йшов процес синдикування. У 1913 році вже весь продаж нафти був сконцентрований у синдикаті “Петролеа”. Галицька нафта вивозилася до Німеччини, Франції, Швейцарії, Італії. Експортом її займалося віденське акціоненрне товариство “Олекс”.
Іноземний капітал, що експлуатував нафтові джерела Галичини, виходив цілком не з інтересів дальшого розвитку нафтових промислів краю, а виключно з бажання одержати великі прибутки, маючи можливість за безцінь наймати робітників і жорстоко їх експлуатувати. Для цього він скорочував видобуток нафти, одночасно добиваючись підвищення цін на неї.
Про це свідчить така таблиця, складена на основі офіційних даних [5, c.207]:
Роки | Добуто нафти в центнерах | Ринкова вартість продукції | Ціна за 1 цнт. в кронах |
1902 1903 1904 1905 1906 1907 1908 1909 1910 1911 | 5.208.470 6.725.078 8.239.431 7.943.912 7.371.942 11.258.064 17.180.302 20.863.415 17.660.178 14.878.421 | 14.676.651 14.101.312 24.405.822 19.587.433 19.843.685 24.938.473 20.570.784 32.221.494 44.068.490 46.994.393 | 2,82 2,54 2,96 2,47 2,69 2,22 1,20 1,55 2,49 3,16 |
Ці дані вказують, що 1909 рік був рекордним по видобутку нафти, однак продажна ціна її значно зменшилась у порівнянні з попередніми роками. Це привело до того, що в 1910-1911 роках продукція нафти різко знизилася і в 1911 році становила лише 71,7 % продукції 1909 року. А втім, це зовсім не відобразилося на прибутках промисловців, оскільки ринкові ціни на нафту зросли більше як вдвоє в порівнянні з 1909 роком, а в зв’язку з цим, незважаючи на зниження продукції на 28,3 %, промисловці одержали за зменшений видобуток на 14773899 крон більше, що дало збільшення виручки на 45,9 %.
Зниження видобутку нафти спостерігалось і в подальшому. Так, у 1912 році було видобуто вже тільки 11441332 центнери нафти, тобто на 3437089 центнерів менше, ніж у 1911 році. Однак вказане скорочення продукції (на 21,3% у порівнянні з 1911 роком) не відобразилося на виручці промисловців, яка становила 57234546 крон, що в порівнянні з попереднім роком дало збільшення на 10240153 крони, або на 21,79% [8, c.344].
Низький розвиток нафтової промисловості у Галичині підтверджують і такі дані. У 1902 році тут діяло 292 нафтові свердловини, на яких було зайнято 5889 робітників. У 1910 році свердловин було 332, але кількість робітників на них зменшилася до 5000 чоловік. Таким чином, незважаючи на збільшення загальної кількості свердловин на 13,0 %, кількість робітників зменшилась на 6,0 % [39, c.160].
Скорочувався в Галичині і видобуток озокериту (земляного воску), що підтверджується такими даними [5, c.207]:
Роки | Продукція в центнерах | Вартість продукції (у кронах) | Середня ціна за центнер |
1902 1903 1904 1905 1906 1907 1908 1909 1910 1911 | 26.548 28.494 30.859 29.572 26.982 25.080 25.925 21.154 21.707 19.403 | 2.922.362 4.350.193 4.730.554 4.131.566 3.352.363 3.117.106 3.204.855 2.706.791 2.923.569 2.614.472 | 110,08 152,67 153,30 139,71 124,24 124,29 125,01 127,96 134,68 134,75 |
Характерно, що за продукцію озокериту в кількості 26548 центнерів промисловці одержали в 1902 році 2922362 крони, а за продукцію в 19403 центнери в 1911 році – 2614472 крони. Таким чином, при скороченні видобутку в 1911 році на 26,93 % у порівнянні з 1902 роком промисловці одержали за зменшену продукцію озокериту майже таку ж суму грошей.
Слід зазначити, що в 1912 році продукція озокериту знову зменшилась ( у порівнянні з 1911 роком на 5572 центнери, або на 13,26 % ) і становила 16831 центнери [9, c.344].
У галузі видобутку озокериту також спостерігалось різке скорочення як кількості підприємств, так і кількості зайнятих у них робітників. Якщо в 1902 році в Галичині було 11 шахт по видобутку озокериту, на яких було зайнято 2610 робітників, то в 1910 році діяло вже лише 7 шахт, на яких працювало 1165 чоловік, що становило зменшення підприємств на 37,0 %, а кількості робітників – на 55,0 % [3, c.165].
Східна Галичина була багата і родовищами солі, але і соляний промисел був розвинений у ній дуже слабо.
В Австро-Угорщині існувала монополія на видобуток і продаж солі, яка приносила державі великі прибутки. З загальної суми прибутків від солі в 49602830 крон (1913 рік) Галичина дала 18095700 крон, що становило 36,5 % всіх прибутків Австро-Угорщини по соляній монополії [37, c.298]. Однак Східна Галичина, яка мала соляні копальні в Ляцьку, Стебнику, Дрогобичі, Болехові, Долині, Калуші, Ланчині, Делятині і Косові, дала в рахунок цієї суми небагато більше 25,0 %.
Це пояснюється тим, що основний видобуток солі проводився в Західній Галичині, а соляні копальні Східної Галичини розроблювалися дуже слабо, не були механізовані, і майже вся робота тут проводилась кустарним способом, вручну.
Річний видобуток солі у Східній Галичині становив 589618 центнерів, розділяючись по окремих копальнях таким чином [5, c.164-165]:
№ п/п | Місце знаходження соляних копалень | Кількість видобутої солі (у центнерах) | |
1. 2. 3. 4. 5. 6. 7. 8. 9. | Стебник Ляцько Долина Болехів Делятин Дрогобич Ланчин Косів Калуш | 106.259 101.916 78.735 67.650 51.175 50.110 44.179 43.200 36.592 | |
Всього | 589.816 |
Всього в соляних копальнях Східної Галичини було зайнято в 1912 році 1439 робітників [1, c.19].
Східна Галичина мала також великі поклади бурого вугілля (в Коломийському, Снятинському, Жовківському, Золочівському, Рава-Руському та інших повітах). Однак, видобуток проводився лише в Джурові і Ново- Селищах (біля Косова), і в Потиличах (біля Рава-Руської). У загальному видобутку бурого вугілля по Австро-Угорщині видобуток Галичини займав незначне місце, в той час як в інших австрійських землях він був досить високий.
Наведена нижче таблиця дає уявлення про видобуток бурого вугілля в Галичині у першому десятиріччі ХХ століття і показує її процентне відношення до видобутку цього виду вугілля по всій Австро-Угорщині в цілому [9, c.166-167]:
Роки | Продукція бурого вугілля в Галичині ( у центнерах) | Продукція бурого вугілля в Австро-Угорщині ( у центнерах) | Продукція Галичини в %% до продукції Австро-Угорщини |
1903 1904 1905 1906 1907 1908 1909 1910 1911 1912 | 652.445 673.781 470.912 247.000 176.573 234.119 218.126 337.494 301.440 358.658 | 221.576.209 219.876.508 226.920.760 241.677.136 262.621.096 267.289.256 260.437.157 251.328.547 252.653.338 262.836.895 | 0,29 0,31 0,21 0,10 0,07 0,09 0,08 0,13 0,11 0,13 |
Таким чином, за десятиріччя середньорічний видобуток бурого вугілля дорівнював у Галичині 410220 центнерам, що становило лише 0,16 % видобутку бурого вугілля по всій Австро-Угорщині. І це в той час, коли поклади бурого вугілля в Галичині своїми розмірами та якістю значно перевищували поклади в інших районах Австро-Угорщини.
Крім того, видобуток бурого вугілля в Галичині з року в рік неухильно скорочувався. Так, якщо в 1902 році в експлуатації знаходилось 7 шахт, на яких працювало 583 робітники, то в 1910 році залишалось вже 4 діючі шахти, на яких працювало 441 чоловік. Таким чином, за вісім років кількість шахт по видобутку бурого вугілля скоротилась на 42,0 %, а кількість робітників у них – на 24,0 % [9, c.160].
Східна Галичина була багата і великими покладами високоякісного торфу, який за коефіцієнтом теплових калорій нічим не поступався деревині. Незважаючи на це, розробка торф’яних покладів тут зовсім не проводилася, якщо не брати до уваги того, що в окремих місцевостях населення добувало торф вручну для своїх домашніх потреб.