Як напише згодом у один із керівників руху на Волині, дослідник історії НРУ М.Тиский: «Власне успішне проведення 7 травня 1989р. у Львові установчої конференції НРУ дало привід означити Галичину як «Український П’ємонт »»
Після Львівської установчої конференції НРУ комуністичні ідеологи посилили діяльність спрямовану на дискредитацію Руху та його активістів. І на жаль ця боротьба була не тільки ідеологічною. Крайова рада вимагала від прокуратури роз’яснень і покарання винних у злочинах проти членів Руху.
Інтелектуальна, чітка, вчасна і наступальна політично вивірена позиція Львівського Руху одразу стала вагомим явищем в Україні. Це явище і досі набуває розгорнутого характеру в ЛРО НРУ.
4.Коментарі щодо теперішньої ситуації
Попробуємо зрозуміти теперішню ситуацію за допомогою коментарів чільників НРУ.
А) Народний Рух України, як і вся Україна, переживає сьогодні кризу. Виключення з лав партії Ярослава Кендзьора дестабілізувало ситуацію у Русі. У розмові з Вголосом, депутат Львівської обласної ради, член НРУ Іван Рудницький, розповів, що ситуація в партії невеликими кроками, але покращується.
Пане Іване, після недавнього конфлікту, як виглядає сьогоднішня ситуація в Народному Русі України?
Це був неприємний конфлікт. Теперішня ситуація виглядає так, що, на жаль, крайові організації Народного Руху у Львівській, Тернопільській та Франківській областях попали в якусь немилість до керівництва НРУ в Києві. У нас в області ситуація ще якось врегулювалася. Ми провели крайову конференцію, вибрали своє правління і працюємо. Що стосується Тернополя і Франківська, то там складніше. В Тернопільській області лише чотири організації провели установчу конференцію. Всі інші не провели і не вибрали керівника Руху.
У Франківську досі не обрано голову крайової організації НРУ. Виглядає на те, що центральне керівництво Народного Руху не зовсім зацікавлене в стабілізації ситуації, хоча зрозуміло, що більшість рухівців залишилися тут. Ми сподіваємося, що часи зміняться і буде створена серйозна правоцентристська сила. Така сила повинна з’явитися з правоцентристських партій: Руху, Української народної партії, КУНу, «Собору». Яка воля і що саме потрібно, щоб їх об’єднати невідомо? Воля знизу є. Якщо взяти простих членів Руху або Української народної партії чи Конгресу українських націоналістів, то кожен скаже: так я за це. Я впевнений, що 100% виголосить думку «за».
В нас вже пройшло примирення. В середині нашої організації теж були свої нюанси. Зараз все ніби згладилося. Ми спокійно проводимо свої засідання і вже можна братися за серйозну справу, наприклад, за президентські вибори. Єдине, що лишилося, то перереєструватися. Чомусь центральний провід НРУ вирішив провести перереєстрацію саме у Львівській організації Народного Руху. То ми зараз не знаємо, чи то вже починати перереєстрацію діючих членів партії, чи підряджатися під виборчу кампанію. Зараз не зовсім відповідний час для реєстрування по новому членів Руху, оскільки починаються президентські вибори, потрібно створювати якісь штаби, проводити агітаційну роботу. Я думаю, що ми знайдемо порозуміння в цьому питанні. Сподіваюся, що інших якихось серйозних непорозумінь між обласною організацією і центральним керівництвом не буде.
Зараз Львівська організація НРУ у добрих стосунках з керівництвом?
Серйозні конфлікти в минулому. Зараз по деяких питаннях немає ще чітко вираженої позиції керівництва в Києві і обласної організації. Ми плануємо десь в 20-х числах вересня провести свою раду, чи обласну конференцію. Сподіваємося, що десь у вересні буде з’їзд Народного Руху, де будуть визначені акценти: яка наша участь у виборах? Чи буде спільний кандидат від всіх демократичних сил? Ми наполягаємо, щоб це була одна кандидатура, а не окремо від кожної партії.
Ми ще не маємо кінцевих рішень. Поки, що йде рутинна робота: випускаються газети, листівки, ставляться намети. Ми ще не маємо рішень центрального проводу щодо важливих питань, як наприклад, президентські вибори. По інших питаннях робота іде нормально. Ідеологічних суперечностей немає. Хоча наша позиція чітка: ми повинні триматися в купі. Навіть якщо не юридично, то фактично.
Як ви ставитеся до виключення Ярослава Кендзьора з НРУ?
Шкода, що так сталося. Я не думаю, що Ярослав Кендзьор зробив, щось такого, що б зашкодило інтересам держави. Таке виключення його і Івана Стойка, голови Тернопільської обласної організації НРУ, є великим-великим мінусом в діяльності Руху. Це дуже велика помилка. Можна було відсторонити від керівництва організацією, але не виключати з Руху. Можливо позиції Ярослава Михайловича, Івана Стойка не співпадали з керівництвом НРУ. Можливо згідно деяких питань зайшло задалеко, але це призвело до невтішного результату для Руху. Це помилка.
Зараз, коли лідером обласного Руху є Ярослав Пітко, то усе налагодилося?
Так, залагодилось. Треба віддати йому належне. Протиріччя, які були у нас всередині організації, між деякими районними організаціями і обласною, вирішилися. Я це відчуваю навіть по настрою людей, коли вони приходять на провід. Організація трохи згуртувалася і можна братися за серйозні справи.
Ви говорили про об’єднання з УНП і КУН. Поясніть, будь ласка, тут ідеться про об’єднання фракцій в обласній раді чи щось інше?
Йдеться взагалі про принцип, що не може бути так багато партій дрібних, які сповідують правоцентристську ідеологію. Немає ніякої різниці між “кунівцями”, “рухівцями” і “УНПістами”. Чи в обласній раді, чи серед простих людей, котрі належать до тих партій. Немає жодної різниці. В нас абсолютно однакові програмні цілі, статутні цілі. Абсолютно однакова мета. Шкода, що наші лідери цього не розуміють. Рано чи пізно, якщо не сьогодні, то через рік або через три роки, але це станеться. Правоцентристські сили мусять бути об’єднані. Принцип «в єдності сила» тут очевидний. В значній мірі вирішення цього питання залежить від вищого керівництва. А вище керівництво користується більше меркантильними методами. Поки що я не бачу зустрічних кроків один до одного, навіть Руху до УНП. Є декларація про спільні дії, але тут ще далеко до реалізації на практиці.
Тобто на місці є бажання об’єднатися і від НРУ, і від КУН та УНП, а нагорі ні?
Чим вищий рівень, тим складніші розмови. Відчувається небажання об’єднати наші партії. І навпаки: чим нижчий рівень, тим чіткіше бажання.
Чи є вже чітко вираженні акценти львівського обласного НРУ?
Головне питання для “рухівців” Львівщини – це спільний, один кандидат від усіх демократичних сил. Від Руху, УНП, “Свободи”, “Собору”...
Б) Про розвал Народного руху України як партії із двадцятилітньою патріотичною історією, «підступність» Бориса ТАРАСЮКА, безпрецедентний розпуск Львівської крайової організації НРУ, про запеклу боротьбу за посади, «кримінальне» минуле родини Андрія Корната як потенційного кандидата на крісло Львівської крайової організації НРУ в інтерв’ю для «МЕДІАСТАР» Ярослав КЕНДЗЬОР, екс-керівник Львівської крайової організації НРУ, народний депутат України.
Які політичні процеси стали причиною появи у НРУ заяви від голів районних організацій Львівщини?
Про проблеми у НРУ вже відомо усій Україні. Як це не парадоксально звучить, але на двадцятому році існування НРУ, можна говорити про похорони партії через діяльність голови НРУ Бориса Тарасюка та його заступників. Вони, зігнорували ідеологічні засади партії, закладені ще В’ячеславом Чорноволом, хоча формально вони це не визнають. Але їх діяльність свідчить, що керівництво забуло про ідеологічні засади партії, яку сторінку у новітній історії зроблено Рухом.
Що я маю на увазі, говорячи про відмову від ідеологічних засад. По-перше, Тарасюк як колишній представник центрального комітету КПУ, людина, котра вірою і правдою служила комуністичному режиму, по суті ніколи не був націонал-демократом, тим паче «рухівцем». Тому, такий голова партії НРУ боїться вийти публічно розмовляти з людьми, пропагувати національні ідеали НРУ. Це виявилося у політичному курсі партії, який окреслився повною орієнтацією на БЮТ. Яку ідеології сповідує БЮТ – ми усі знаємо. Це напівкримінальна структура, де є невеличка горстка націонал-демократів, які пішли туди з кон’юктурних міркувань. Саме, ця обставина породила конфлікт трьох Галицьких крайових організацій НРУ (Львівської, Тернопільської та Івано-Франківської), котрі кажуть: будь-який союз із БЮТ є згубним для НРУ і призведе до повного його знищення.
НРУ в особі Бориса Тарасюка, В'ячеслава Коваля та Олександра Чорноволенка увійшов у демократичну коаліцію, яка до поняття «демократична» не має відношення, то НРУ потрапив у складну ситуацію. Коаліція набрали характеристик антиукраїнської. Прикладів цього твердження є чимало: голосування 2 вересня 2008 року, голосування за відставку Огризка, голосування за закон «Про Службу безпеки України», голосування за питання про спеціальні депутатські комісії, що спрощують процедуру імпічменту, а також нова заява представників БЮТ про імпічмент президента. Ніяких національних характеристик ця коаліція не має. І тут присутній НРУ, що є великою ганьбою. Саме, протестуючи проти входження у таку коаліцію, Тарасюк і його побратими організували моє виключення із НРУ.
Покоривши обласні організації НРУ (за винятком трьох Галицьких), Тарасюку необхідно було розбомбити три Галицькі крайові організації, а насамперед Львівську, як найпотужнішу структуру. Він хоче посадити у крісло голови Львівської крайової організації своє протеже - Андрія Корната, щоби організація повністю перейняла іншу політику і мораль теперішнього керівництва НРУ.
Хто визнає недійсними конференції крайових організацій НРУ, і чи не суперечить це задекларованому статуту партії?