Але не тільки конструкції залізничних мостів розробляв Белелюбський. У 1904 році в Миколаєві був побудований залізничний маяк по проекті М.К. Пятницького й А.М. Баришникова, експертом якого був М.А. Белелюбський. Це було унікальне спорудження висотою 40,2 м з товщиною стінок від 7,5 до 10 див. Експерт знайшов у проекті неточності і дав авторам деякі рекомендації, що були враховані при будівлі. Особлива увага вчений приділяла зовнішньому вигляду споруджень, особливо міських мостів - по його проектах будувалися Русановський міст (через Русановську протоку) у Києві, Невський міст у Петербурзі. Кожний з його мостів - архітектурно-художній добуток, сполучення практичної користі, краси і міцності. Завдяки таким інженерам Росія майже не знала мостових катастроф.
М.А. Белелюбський брав участь у розробці проектів петербурзьких мостів: Охтинського, Троїцького, Палацевого. А в 1910-1912 роках М.А. Белелюбський очолював проект будівництва Фінляндського залізничного моста. Він керував колективом, у який входили інженери Г.Г. Кривошеїн, І.Г. Александров, архітектор В.П. Апишков. Розвідний двоколійний міст (довжина 538 метрів) через Неву знаходиться на Фінляндській сполучній залізничній вітці в чорті Петербурга. Однак вершиною діяльності вченого став Романовський міст (після Жовтневої революції перейменований у Червоний міст) з ажурними овальними ґратчастими прольотами, побудований у 1913 році на перегоні Свіяжськ - Зелений Діл. Ажурні овальні ґратчасті прольоти склали 75 сажнів чи 960,3 м. За рахунок їхнього подовження була скорочена кількість прольотів (шість і два малих). Відомо, що проект Белелюбського передбачав будівництво ще більш красивого моста, але Акціонерне товариство МКЖД не пішло на додаткові витрати. 11 липня 1913 року Свіяжський залізничний міст через Волгу - чудовий гідротехнічний утвір - був урочисто відкритий до 300-річчю правління династії Романов і справно служить людям дотепер.
Симбірський (Миколаївський) міст - останній і найбільший зі ста мостів Белелюбського, споруджених у Росії. Прольоти моста (довжина кожного з 12 прольотів - 158, 4 метри) з висоти нагадують гігантські хвилі й органічно вписуються у волзький пейзаж. Тоді це були самі довгі прольоти російських балкових мостів. Загальна довжина моста з обліком придатної до нього естакади склала 2810 метрів. На будівництві грандіозного по тим часам спорудження застосовувалася новітня в той час техніка: кесони, опускні колодязі, екскаватори. Закінчення будівництва моста 5 жовтня 1916 року означало багато чого для Росії, втягнутої у першу світову війну. У 1916 році Симбірський міст займав по довжині четверте місце у світі. Особисто М.А. Белелюбским і під його керівництвом було розроблено більш 100 проектів великих мостів. Загальна довжина мостів, побудованих по його проектах, перевищує 17 км. У їхнє число входять мости через Волгу, Дніпро, Дон, Об, Тобол, Ішим, Каму, Оку, Неву, Іртиш, Білу, Уфу, Волхов, Німан, Селен, Інгулець, Чусову, Березину й інші ріки. Усі спорудження М.А. Белелюбського відрізнялися сміливістю технічних рішень, поліпшеною конструкцією, економічністю, високою надійністю. Їм спроектовані також міські і шосейні мости: через ріку Мсту в Боровичах, через Дніпро в Смоленську, через Вілію у Вільні, і через Німан в Олити.
Протягом декількох десятиліть Белелюбський очолював розвиток мостобудування в Росії. Жодне будівництво залізних переходів через ріки в Росії не обійшлося без його участі. Він по праву вважається засновником школи російських мостовиків. Він постійно удосконалював конструкцій, як актор від спектаклю до спектаклю вигострював ролі. М.А. Белелюбський плідно працював в Інженерній раді Міністерства шляхів сполучення і більш 20 років був головою Мостової комісії. Діяльність М.А. Белелюбського була широка і багатогранна. Сучасники говорили, що Микола Аполлонович не людина, а ціле міністерство, а те і два…
Белелюбський був різнобічним ученим, наприклад, в області іспиту будівельних матеріалів: з 1912 року по день смерті був президентом Суспільства цієї галузі. У 1885 році надрукував курс будівельної механіки. Видатний праця "Мостові етюди" написаний у дні відпочинку біля Севастополя. Він залишив людям більш 50 друкованих праць. Навіть при відвідуванні театрів, в антрактах, думкою знаходився серед формул. Людина високої культури і внутрішнього змісту, з м'яким характером, відрізнявся скромністю і матеріальною безкорисливістю. Багатства не нажив, якщо не вважати унікальної бібліотеки, що збирав усе життя.
Наприкінці 1905 року М.А. Белелюбський таємним голосуванням членів Ради (перші вільні вибори) був обраний директором Інституту інженерів шляхів сполучення. Однак Кабінет міністрів не затвердив його в обраній посаді через підписання їм письмового протесту проти дій поліції у відношенні студентської демонстрації в Петербурзі в 1905 році. У зв'язку з цим Белелюбський лише кілька місяців пробув ректором Інституту, і в 1906 році змушений був "відмовитися" від цієї посади.
У 1895 році Белелюбський був обраний дійсним членом Академії Мистецтв. У 1897 році йому привласнене звання заслуженого професора Інституту інженерів шляхів сполучення. Про світове визнання видатного інженера свідчить той факт, що він обирався почесним доктором інженерних наук Німеччини, Франції, Англії, почесним членом Суспільства цивільних інженерів Франції, почесним членом Інституту Бетону в Англії. У 1907 році Вища технічна школа в Берліні привласнила йому звання доктора-інженера honora causa за заслуги в області мостового мистецтва. М.А. Белелюбський мав широкі міжнародні зв'язки і був активним учасником інтернаціональних конгресів і нарад, обирався головою бюро цементних з'їздів і ін. По свідченнях сучасників М.А. Белелюбський був людиною високої культури і внутрішнього змісту. Відмітними рисами засновника школи російських мостовиків і "поета" мостобудування були скромність і матеріальна безкорисливість. По мірках середовища, у якій обертався видатний учений, він вважався людиною бідним, чудакуватим. Від цього Микола Аполлонович не страждав. Він віддав перевагу матеріальним благам високим духовним цінностям, служіння народу було для нього великим щастям.
М.А. Белелюбський постійно піклувався про достоїнство російської науки, активно пропагував російські досягнення, представляючи росіянку науку на багатьох міжнародних форумах. Він був членом Міжнародної асоціації залізничних конгресів, брав участь у їхній роботі в Брюсселеві, Мілані, Парижеві, Петербурзі, Лондоні, Вашингтоні, Берні. На міжнародних виставках: в Единбурзі (1890), Чикаго (1893), Стокгольмі (1897) і п'яти, що проходили в Парижеві, - творчість Белелюбського було представлено книгами, кресленнями і моделями побудованих по його проектах мостів. На Паризькій виставці (1900) був визнаний гідним вищої нагороди.
белелюбський мостобудування інженер
Після Жовтневої революції професор М.А. Белелюбський був у числі тих учених, що активно виступали проти саботажників, підтримували заходу радянської влади, надавали практичну допомогу НКПС у підготовці кадрів для транспорту. Видатний інженер і вчений, в області будівельної механіки і мостобудування, професор Петербурзького інституту інженерів шляхів сполучення, М.А. Белелюбський помер у Ленінграді 4 серпня 1922 року і був похований на Новодівочому цвинтарі. Надгробок М.А. Белелюбського не зберігся, гранітний обеліск на його могилі був відновлений у 1958 році.
Надгробок входить у Перелік об'єктів історичної і культурної спадщини федерального (загальноросійського) значення, що знаходяться в м.Санкт-Петербурзі (утв. постановою Уряду РФ від 10 липня 2001 р. N 527)
1. Орест Субтельний „Україна. Історія”. «Либідь» 1991
2. Виргинский В.С. Очерки истории науки и техники XVI--XIX веков (http://www.knigka.info/2009/01/31/ocherki-istorii-nauki-i-tekhniki-xvi.html - ссылка для скачивания)
3. Сотников Е. А. Железные дороги мира из XIX в XXI век. - М.: Транпорт, 1993.
4. Справочник «Строительство мостов» 1975 г.
5. Н.М. Колоколов, Л.Н. Копац, И.С. Файштейн Искусственные сооружения - М.: Транспорт, 1988. - 440 с.
6. Мосты и тоннели / Под ред. С.А. Попова. - М.: Транспорт, 1977.
7. Содержание и реконструкция мостов / Под ред. В.О. Осипова. - М.: Транспорт, 1986. - 327 с.