Що ж це таке техніка? Багато дослідників уважають, що під технікою треба розуміти сукупність штучно зроблених засобів діяльності людей.
Texнiкa створюється i використовується в цілях одержування, передачі та перетворювання енергії, впливання предметів праці при ствopeннi матеріальних та культурник благ, збирання, зберігання та передачі інформації, дослідження законів i явищ природи та суспільства, пересування, управління суспільством, обслуговування побуту, забезпечення обороноздатності та ведення війн.
За своїм походженням саме технічна діяльність є одним з перших видів соціальної діяльності.
Виготовлення знаряддя, перехід до виробництва – це грань, той стрибок, котрий дозволив людству подолати прірву, що виокремлює тваринний світ від світа цивілізація. Тривав цей стрибок надзвичайно довго: порівняно з ним перетворення жолудя в віковий дуб здається миттєвим вибухом.
Первинна схема інженерної діяльності "технічна ідея-виріб" може бути виявлена на самому ранньому етапі становлення техніки.
Йшли тисячоліття i разом з ними невпинно йшов далі та далі технічний прогрес.
Апофеозом інженерної думки кам'яного віку став лук. Лук, тятива, стріла складають вже дуже складне знаряддя, винахід якого передбачає довго накопичуваний досвід.
Вже стосовно первісно-громадського способу виробництва ми можемо говорити про існування інженерної діяльності у її невиразній формі. Визначимо її як доінженерну діяльність.
Пройшло багато століть, коли центром технічної (та інженерної) діяльності стало будівельне діло. З глибини століть до теперішнього часу збереглись величні споруди давнини. Ясно видно, що не єдина споруда старих чaciв не була збудована без детально розробленого проекту. На протязі будівництва технічний проект міг бути виконаним тільки за умов спільної пpaцi paбiв. Спробуємо замислитися над тим, як здійснювалась ця така проста кооперація paбiв. Для того, щоб організувати трудові, цілеспрямовані зусилля pa6iв, підкорити їх одній задачі став потрібен інженер.
У часи стародавньої Греції та Риму у розпорядженні інженера-будівника були лінійки різних конструкцій, циркуль, рахункова дошка (абак), нівеліри та другі геодезичні прилади. інакше кажучи, для ycпiшнoгo виконання стародавніх інженерних задач періоду рабовласництва потрібен був не тільки практичний досвід, а також й спеціальні знання та уміння. А також час, вільний від турбот про хліб насушний. Вже тоді відбулося відділення розумової праці від фізичної.
Здоровий глузд підказує, що тих, хто збудував величні споруди давнини можна називати інженерами, хоча будь-який інженер явно "зобов'язаний" бути мудрецем, будь-який мудрець одночасно володів інженерною справою.
Але, разом з цим, цей період становлення інженерії можна все ж визначити як предінженерний й нараховує він строк від II-I тисячоліття до н.е. та до ХVII-ХVIII століть нової ери.
В цей період розвилась техніка та технологія, народжувались геніальні винаходи, утворювались принципово нові технічні об’єкти, вироби, інструменти, засоби обробки матеріалів. Незмінним залишалось одне: головним творцем технічних нововведень, суб’єктом технічної діяльності, як i раніш, залишався ремісник.
Досягнення ремісної діяльності давнини та середньовіччя породжують уявлення. Згадаємо, наприклад, порох, компас, книгодрукування.
Багато технологічних прийомів давнини настільки унікальні, що не можуть бути зроблені на основі теперішніх науково-технічних знань.
Інженерну сторону технічної діяльності періоду ремісничого виробництва оцінюють по різному. Перехід від наочно-емпірічного вирішення інженерно-технічних проблем до наукового, оформлення інженерної праці, як професії, з’явились слідством громадської організації та розподілення праці.
А втім народження інженерної професії стало результатом перевороту у всіх без винятку верствах i сферах громадської життєдіяльності. Техніку, спосіб виробництва, громадянсько-економічні відношення, політичні інститути, громадську свідомість та психологію, науку – все це необхідно було змінити, при чому змінити самим рішучім чином, перш ніж робота по розв'язанню інженерних проблем набула статусу професійного заняття у громадсько-значимих масштабах.
4. Фактори, які сприяли визріванню інженерної праці
інженерна праця креслення професія
Нижче ми розглянемо основні фактори, які сприяли визріванню інженерної праці:
1. Технологічна революція.
За довгий час здійснились зміни у системі "людина-техніка", обумовлені становленням машинного виробництва, яке міститься у передачі техніці ряду людських функцій; машина виникає з того моменту, коли знаряддя перетворюються з "знаряддя людського організму у знаряддя механічного апарату."
У результаті переходу функції безпосереднього управління знаряддями від людини до машини ознаменувало собою повний перехід у всій технічній системі, після якого вона почала розвиватися по новим шляхам. Виникнення машин визначило початок нового вторинного етапу у розвитку техніки механізації виробництва.
Необхідність винаходити та пристосовувати у промисловості piзнoгo роду машин викликало потребу у спеціалістах, які спроможні здійснювати цю діяльність не від випадку до випадку, а завжди. У результаті з’явились робітники та інженери, на яких покладалась задача працювати переважно головою.
2.Розвиток громадсько-економічних відносин.
"Машинна революція," змінюючи характер та змicт пpaцi, її технологію, організацію та структуру, сприяла змiнi виробничих відносин. Це так чи iнaкшe позначається на ролі інженера у виробництві.
Micтo інженера в історично окресленної системі громадського виробництва – це одночасно його належність як до визначеної професії, так i до визначеної соціальної групи.
3. Переворот у світогляді, становленні особистості. Консерватизм середньовічного мислення, посилений догматичним релігійним світоглядом, довгий час стримували розвиток інженерної мислі. Міняти, "конструювати" cвiт у відповідності з заздалегідь накресленими цілями своєю волею мав право тільки бог. Таке положення зберігалось довгий час. Потім поступово відбулася заміна бога-творця на людину-творця. Людина у кінці кінців стала вільною у винахідництві.
4. Зміни у науці.
ХV – ХVII століття – це час, коли свіжий вiтep природонаукового пiзнання уривається у затхлу атмосферу абстрактної науки.
Нужди зростаючого машинного виробництва, мореплавання, торгівлі поклали початок спілці наукової та технічній, винахідницькій діяльності.
Зростаючим фактором розквіту науки виступає саме зв'язок з виробництвом, технічні потреби якого просунули науку вперед більш, ніж десяток університетів.
Активно розвиваючись, наука, у свою чергу, стає фактором процесу виробництва. Злиття науки та техніки як раз і визначає зміст інженерної праці, її головну функцію: створення зaco6iв та способів тexнiчної діяльності на основі наукових досягнень.
5. Створення засобів інженерної праці.
На paннix, доінженерних стадіях технічної діяльності "генетичний код" (історично складені форми та методи) конструювання передавався від покоління до покоління у вигляді досвіду участі у праці, через гoтовi вироби. Ці способи були малоефективні.
5. Поява креслення як засіб інженерної праці
У ХVІ-ХVІІ століттях у технічній cпpaвi починають широко використовуватися начерки та малюнки для відображення деталей, вузлів, конструкцій. Період переходу від ремісного виробництва до машинного характеризується ще більш бурхливим розвитком графічних методів передачі технічної інформації. Одночасно з умінням креслення, створюються також точні креслярські прибори та прилади, проводяться теоретичні шукання у цій області. В 1798 році Гаспар Монж опублікував книгу "Нарисна геометрія”, у якій систематизував прийоми зображення технічного об'єкту у вигляді проекцій на дві взаємоперпендикулярні площини. У результаті його Величність Креслення стійко увійшло у техніку.
Інженерна справа отримала свій особливий язик – засіб інженерної праці.
Отже, історична логіка розгортання громадського розділення праці з цілим набором технічних, економічних, соціальних та психологічних факторів призвела до відокремлення інженерної діяльності від інших видів розумової праці.
Виникла нова професія, зміст якої містився (та міститься по цей день) у використанні наукових знань при вирішенні технічних проблем виробництва.
Подальший розвиток інженерної діяльності протікав надзвичайно бурхливо. Спілка науки та техніки породила лавину технічних та громадських змін.
Висновок
Прогрес інженерії у XIX та особливо у XX століттях став по-подібним розливу повноводної могутньої ріки, який поширюється на десятки та сотні нових потоків.
Ми бачимо, якою цікавою є історія становлення та бурхливого розвитку інженерної діяльності на протязі останніх сторіч, особливо у XX сторіччі. Інженер був раніш та і зараз є творцем нової техніки, яка сумлінно працює на інтереси людей. Без інженерів не було б видатних технічних творінь на протязі віків.
Завдання молодих інженерів полягає у тому, щоб взяти гарний старт у новому сторіччі у пошуках новітніх ідей, у створенні різної високопродуктивної та ефективної техніки, яка була б екологічно чистою та вірно служила б людям.
Молоді інженери повинні гарно знати історію інженерної діяльності, через те, що у історії, як у дзеркалі, відображаються причини її прогресу. Вона чітко показує, який вплив був наукових відкриттів на розвиток промисловості та техніки в цілому.
Література
1. Аптекарь М.Д., Рамазанов С.К., Фрегер Г.Е. История инженерной деятельности. – Киев: изд – во «Аристей», 2003
2. Мартынюк И.О. Инженер в зеркале времени. Київ.: Видавництво політлітератури, 1988.
3. Тауск Г.Л. Теория инженерной спецификации, Київ.: Вища школа, 2006.