Під час президентських виборів на фоні кандидатів буржуазних партій, випестуваних і лощених, різко виділялася фігура простого докера гамбургського порту, висунутого кандидатом в президенти від імені мільйонів трудящих. Виступаючи на зборах, він не давав ніяких «традиційних» передвиборних обіцянок. Навпаки, без оздоб говорив про стаповище в країні і про те, що без боротьби пролетарій добитися нічого не може, закликав до єдності дій в класових битвах, що насуваються, до боротьби проти реакції, за соціальний прогрес і мир, проти паліїв нової світової війни.
Тельман багато зробив для того, щоб перетворити КПН на партію нового типу. Він перебудував організаційну структуру КПН, замість територіальних були створені фабрично - заводські низові організації.
У роботах Тельмана знайшла відображення позиція КПН і міжнародного комуністичного руху в питанні про владу – послідовний розрив із всіма буржуазними і дрібнобуржуазними переконаннями, із всіма різновидами опортунізму і ревізіонізму.
Особливе значення має внесок Ернста Тельмана в дослідження проблеми переходу німецького фінансового капіталу від буржуазно - парламентської демократії до фашистської диктатури[17, с.83].
Ернст Тельман – син робочого класу – ніколи не поривав зв'язку з масами, був частим гостем на заводах, в квартирах робочих. Він любив бувати в тавернах, де за кухлем пива або партією в скат, в бесідах із робочими, солдатами, селянами дізнавався про їх думи і сподівання. Тельман годинами слухав батраків, давав їм поради, як організувати боротьбу за насущні вимоги. Він не ухилявся від численних питань, терпляче відповідав на них. У народі Тельмана звали Тедді, вкладаючи в це ім'я довіру і сердечність.
Куди б не приїжджав Тельман, робочі, службовці, селяни зустрічали його з ентузіазмом. Він добре знав їх життя і потреби, та і не любив витрачати слів даремно.
У діяльності Тельмана було багато епізодів, що характеризують його відвагу. Коли 22 березня 1927р. у Берліні під час демонстрації червоних фронтовиків, комуністів і безпартійних робочих проти фашистського терору кінна поліція з шашками і гумовими палицями кинулася на них і один робочий впав закривавлений, Тельман підняв пораненого і поніс його попереду колони, як прапор.
У 1928р. під час зльоту Спілки червоних фронтовиків поліція зробила напад на робочу демонстрацію. Поліцейський офіцер розмахнувся шаблею, щоб ударити робочого, але вона зачепила Тельмана. По обличчю його потекла кров, але він швидко витер її хусткою, глибше насунув на лоб свій беззмінний темно-синій кашкет, щоб ніхто не помітив рану, і почав переконувати робочих не піддаватися на провокацію. Цим він запобіг кривавій сутичці з поліцією.
Свою широку позапарламентську діяльність Ернст Тельман суміщав з активними виступами в рейхстазі. Тельман нещадно викривав махінації імперіалістів проти трудящих Німеччини.
Виступи Тельмана в рейхстагу – зразок того, як слід боротися проти класового ворога не тільки позапарламентськими, але і парламентськими методами. До них Тельман готувався завжди грунтовно, вільно володіючи матеріалом. Він не належав до тих ораторів, які висловлюють чужі ідеї, просто, чітко і послідовно висловлював хід своїх думок. Він був одним з найпопулярніших ораторів, робочі його добре розуміли. Саме за цю прямоту, правдивість і сміливість Ернста Тельмана так ненавиділа буржуазія.
Тельман доводив, що гонка озброєнь, ліквідація громадянських свобод і прав, зростання фашистської небезпеки найтіснішим чином зв'язані між собою. Тому боротьба проти мілітаризму є в той же самий час боротьбою за демократію.
У 1924-1943р.р. Тельман був спочатку кандидатом, а потім членом Виконкому Комінтерну, а протягом багатьох років – і його Президії, що часто приводило його до Москви у справах міжнародного і німецького комуністичного руху[17, с.95].
8 квітня 1925р. Тельман був вибраний почесним членом Московської профспілки металістів. У тому ж році робочі Московської друкарні і особовий склад Військової школи і батальйону «Постріл» вибрали його почесним депутатом Московської ради.
У березні 1926р. на урочистих зборах особового складу «Постріла» Тельману було привласнене звання почесного червоноармійця.
У листопаді 1926р. Ернст Тельман прибув знову до Москви на VII розширений пленум ІККІ. У вільний від засідань час він разом з іншими делегатами пленуму відвідав школу «Постріл», де виступив перед особовим складом з промовою.
5 вересня 1928р. Тельман з групою делегатів VI конгресу Комінтерну приїхав у гсті до робочих Ленінграда. 7 вересня 1928р. він разом з іншими делегатами відправився до Кронштадта, де виступив перед моряками крейсера «Жовтнева революція». За пропозицією екіпажа він був вибраний почесним штурманом крейсера.
У липні 1929р. Ернст Тельман приїхав до Москви на Х пленум Виконкому Комінтерну[17, с.110].
Світова економічна криза 1929-1933рр. з особливою силою уразила економіку Німеччини, що знаходилася у фінансовій залежності від іноземного капіталу.
У роки світової економічної кризи гітлерівці, що фінансувалися найбільш агресивними німецькими монополістами і поміщиками, активізували свої зусилля по захопленню влади в Германії.
На президентських виборах в 1932р. Тельман отримав 5 млн. голосів. Проте з вини правих лідерів соціал-демократів, що розкололи робочий клас, зростання антифашистських сил йшло значно повільніше, ніж концентрація сил реакції.
Тельман своєчасно розпізнав загрозу, яку несла народам Европи політика німецьких імперіалістів, він розкривав зрадницьку діяльність реакційних партій і урядів, що розчищали Гітлеру шлях до влади. Тельман особливо підкреслював необхідність єдності дій робочого класу як в національному, так і в міжнародному масштабі, щоб перегородити шлях фашизму.
16 травня 1931р. на великому мітингу в Ольденбурзі Тельман оповістив розроблену ним і Вільгельмом Піком «Програму допомоги селянам», вказуючу реальний шлях боротьби за поліпшення їх становища.
У 1932р., коли фашистська небезпека почала наростати, КПН за ініціативою Тельмана призвала всіх послідовних демократів до розгортання масової боротьби.
Тельман невпинно роз'яснював трудящим, як створювати єдиний фронт на заводах, в шахтах, в селах, як конкретно захищати свої демократичні права, організації, збори, демонстрації, профспілки, редакції і друкарні робочих газет від терору штурмовиків.
8 липня 1932р. Тельман провів в Берліні бесіду з 20 представниками соціал - демократичних робочих Рура, Берліна, Нижнього Рейну, Саксонії, Гамбурга і інших областей. Після обміну думками соціал - демократи одноголосно прийняли резолюцію, в якій відзначили, що відповіді Тельмана – хороша основа для створення єдиного фронту робочих всіх політичних напрямів в боротьбі проти фашизму.
Коли 20 липня 1932р. імперський уряд Папена за допомогою одного лейтенанта і трьох солдатів розігнав прусський соціал - демократичний уряд, Тельман запропонував спільно провести загальний страйк протесту проти свавілля реакції. Але ця пропозиція була відхилена.
У зв'язку з тими подіями, що відбулися в Берліні 20 липня 1932р. всі дороги, що вели в столицю, були перекриті посиленими загонами поліції, повсюдно відбувалися арешти активістів КПН.
Хоча Тельмана попереджали, яка небезпека йому загрожує, він 20 липня сів в автомашину і помчав до Берліна. Коли він наближався до столиці, посилений загін поліції рейхсверовців перегородив дорогу, але машина встигла сховатися: звернула з головної магістралі і зникла у дворі однієї з конспіративних квартир ЦК[17, с.124].
У жовтні 1932р. Тельман відправився до Руру, а звідти нелегально до Парижа, де 31 жовтня виступив разом з Морісом Торезом на масовому мітингу, присвяченому 15 - річчю Великої Жовтневої соціалістичної революції.
Для того, щоб Тельман не потрапив до рук поліції, організатори мітингу закрили всі входи і виходи і не випускали жодної людини. Після промови Моріса Тореза Тельман так само непомітно зник, як і з'явився. Він нелегально перейшов франко - германський кордон і наступного дня, 1 листопада, вже виступав в Берліні на грандіозному мітингу, присвяченому парламентським виборам, передавши німецьким робочим братський привіт від французьких пролетарів.
30 січня 1933р. генерал-фельдмаршал Пауль фон Гінденбург передав владу нацистській партії. Фюрер німецьких фашистів Алольф Гітлер був призначений рейхсканцлером[17, с.128].
Виступаючи в лютому 1933р. на останньому відкритому масовому мітингу робочих Берліна в «Спортпаласі», Ернст Тельман і Вільгельм Пік роз'яснювали робочим, що поки фашизм не закріпився у владі, ще можливо за допомогою загального страйку прогнати уряд Гітлера, подібно до того як в 1920р. був ліквідований капповський путч, а в 1923р. повалений уряд Куно. Присутні робочі в переважній більшості погодилися з цим, але лідери реформістів упиралися, зірвавши єдність дій.
3. У фашистському застінку (1933-1944рр.)
Прийшовши до влади, нацисти фактично відмінили Веймарську конституцію. Всі робочі організації одна за одною були заборонені; потім така ж доля спіткала і буржуазні партії. Але найстрашніші масові репресії нацисти обрушили на КПН.
Протягом лютого 1933р. Ернст Тельман, Вільгельм Пік неодноразово за дорученням ЦК КПН зверталися до соціал-демократів, членів профспілок, до трудящих із закликами згуртувати свої ряди в боротьбі проти фашизму.
23 лютого 1933р. нацисти захопили приміщення ЦК КПН і редакції «Роте фане». Це було зроблено за наказом міністра внутрішніх справ Герінга.
27 лютого Тельман востаннє зустрівся з членами Політбюро ЦК КПН, засідання якого відбулося на конспіративній квартирі.
Увечері 27 лютого 1933р. гітлерівці здійснили жахливу провокацію – підпал рейхстагу, приписавши цей злочин комуністам.