Під час нападу підтримуваною Антантою білопанської Польщі на Радянську Росію трудящі Німеччини рішуче виступили в захист першої в світі країни соціалізму. Комуністи, «незалежники», соціал-демократи на численних демонстраціях, мітингах і зборах енергійно висували і відстоювали гасло «Руки геть від Радянської Росії!» Ернст Тельман як керівник гамбургської організації НСДПГ спільно з комуністами організував велике число контрольних постів, які зробили неможливою відправку військових вантажів для білополяків через Північно-східний канал.
Разом з Ернстом Тельманом в КПГ прийшли і інші відомі керівники робочого руху. Серед них – Вільгельм Флорін, Вільгельм Кенен, Вальтер Штекер, Франц Далем і інші видні діячі партії. Завдяки невпинній і умілій роботі Ернста Тельмана в лави Комуністичної партії Німеччини перейшло 95% гамбургських «незалежників». Тельман по праву гордився цим успіхом, але перемога далася нелегко. Починаючи з 1919р. він систематично виступав на партійних зборах і конференціях НСДПГ, доводячи, що єдність робочих партій є найважливішою гарантією перемоги пролетаріату[17, с.38-39].
Ще напередодні об'єднання НСДПГ і КПГ в загальногерманському масштабі Тельман здійснив об'єднання місцевих організацій цих партій в Гамбурзі.
Іоганн Тельман, незважаючи на похилий вік, пішов по стопах сина, вступив в лави компартії і брав активну участь в її роботі. Він розповсюджував комуністичну газету «Гамбургер фольксцайтунг» і літературу КПГ, збирав членські внески, користувався великою повагою і популярністю в робочих кварталах Гамбурга.
У грудні 1920р. Ернст Тельман брав участь в роботі Об'єднувального з'їзду НСДПН і КПН в Берліні і з того часу незмінно, аж до арешту в 1933р., був делегатом всіх з'їздів КПН, багатьох міжнародних робочих конференцій, всіх пленумів і конгресів Комуністичного інтернаціоналу. На Берлінському з'їзді Тельман був членом Оргкоміссиі, був вибраний членом пленуму ЦК КПН. Комуністи Гамбурга вибрали його секретарем міського комітету партії. Незабаром він став членом бюро обкому КПН Вассерканте (Примор'я). Незважаючи на велику зайнятість керівною діяльністю в партії, Тельман продовжував працювати на гамбургській верфі і в порту, а потім в міському відділі праці. Де б він не з'явся, з ким би не говорив, де б не виступав, кожен відчував в його словах, вимогах і закликах щирість, переконаність і пристрасність справжнього борця і керівника мас. Він добре знав почуття, думки і настрої народних низів, простих робочих[17, с.40].
2. Партійна робота (1921-1933рр.)
22 червня 1921р. У Москві почав свою роботу III конгрес Комуністичного Інтернаціоналу. У складі делегації КПГ, таємно перейшовши литовський кордон, на конгрес прибув і Тельман. Він пішки пройшов майже через всю Литву[1, с.56]. Нелегальна подорож з Німеччини в СРСР була пов'язана з великими труднощами. Це були перші відвідини Тельманом Радянського Союзу. Він вперше почув В.І.Леніна. У 1921р. Ернст Тельман зустрічався з В.І. Леніним не тільки на засіданнях III конгресу Комінтерну, але і у більш вузькому колі.
Зустріч з В.І. Леніним справила на Тельмана величезне враження. Переконлива ленінська критика помилок німецької компартії у зв'язку з березневими подіями 1921р., його неодноразові бесіди з членами німецької делегації, його думка про те, що партія повинна бути завжди з масами, на чолі мас, - все це мало неоцінимо важливе значення для Тельмана, який іноді помилявся в області теорії, а деколи деякі питання трактував у дусі «лівих» концепцій.
У 1922р. гамбургські транспортники послали Ернста Тельмана на черговій, XI Всегерманський з'їзд транспортних робочих, скликаний в Берліні. У своєму виступі Тельман говорив, що, хоча за нинішніх обставин економічні бої за зарплату і тарифні ставки є засобом запобігання подальшому погіршенню положення робочого класу, характер профспілкової боротьби потрібно розширити і змінити. Він запропонував розгорнений план революційної тактики комуністичної партії в профспілках[17, с.46].
Реакція вже давно полювала за Тельманом, в якому бачила другого Карла Лібкнехта. До гамбургського бюргершафту кілька разів вносилися пропозиції про позбавлення Тельмана депутатської недоторканності. Фашисти виспівували пісню, в якій загрожували повісити його. Вночі 17 червня 1922р. члени підпільної фашистської організації «Консул» зробили напад на гамбургську квартиру Тельмана. Після цього випадку робочі таємно від Тельмана почали охороняти його квартиру[8, с.10-11].
У цей бурхливий час Тельман дуже багато працював над підвищенням своїх теоретичних знань.
29 січня 1923р. у Лейпцігу відкрився VIII з'їзд КПН. Численну делегацію гамбургських комуністів очолював Тельман.
У 1923р. на травневому пленумі ЦК КПН Ернст Тельман був вибраний членом її Центрального Комітету. У Гамбурзі він неодноразово виступав в бюргершафті проти буржуазної політики сенату.
Боротьба між працею і капіталом з кожним днем приймала все більш запеклий характер. 21 жовтня 1923р. у Народному будинку Хемніца відкрилася конференція фабзавкомів, контрольних комісій і інших пролетарських організацій. В цей же час в Гамбурзі зібралася профспілкова конференція робочих суднобудівельних верфей і докерів Північної Німеччини. Більшість делегатів вимагали, щоб був оголошений страйк всіх суднобудівників. Тельману, зв'язаному вказівкою ЦК КПН про неприпустимість часткових боїв перед вирішальним виступом, тільки завдяки своєму винятковому авторитету серед робочих вдалося добитися того, що страйк був відкладений.
Увечері 21 жовтня 1923р. у тісній робочій квартирі під головуванням Тельмана відбулося засідання керівництва Приморської організації КПН. Було вирішено негайно зупинити роботу залізничного транспорту, щоб перешкодити перекиданню військ і боєприпасів.
22 жовтня 1923р. робочі більшості гамбургських верфей і інших підприємств почали страйк.
Завдяки талановитому і твердому керівництву Тельмана і його бойових соратників повсталим вдалося протягом декількох днів протистояти перевершуючим силам супротивника. Тельман об'їжджав на велосипеді барикади, всюди даючи поради, де і як краще їх будувати; в окремих випадках він навіть командував барикадними боями, своєю особистою відвагою захоплюючи дружинників. Ці історичні для німецького народу дні показали, що транспортний робочий Ернст Тельман виріс до видатного вождя німецького робочого класу[17, с.66-69].
Увечері 24 жовтня 1923р. у Хаммерброці відбулося засідання штабу повстання. Стало відомо, що ЦК КПН відмінив своє рішення про загальний страйк, який повинен був перерости в озброєну боротьбу за всегерманський робітничо - селянський уряд.
У обстановці, що створилася, особливо яскраво виявилися здібності Тельмана. З властивою йому тверезістю він спокійно і упевнено висловився за припинення боротьби. Коротко і ясно визначив завдання функціонерів КПН: заховати зброю і продовжувати боротьбу в умовах підпілля, підтримуючи зв'язки з масами, укріплюючи вплив партії.
По неопублікованих архівних документах вдалося встановити, що в 1923г. зв'язковим між Тельманом і ЦК КПН був Ріхард Зорге, згодом радянський розвідник. У листі в ЦК КПН в кінці жовтня 1923р. Тельман, повідомляючи, що партійна організація Гамбурга перейшла на нелегальне положення, як явочну квартиру кур'єрів ЦК КПН указує гамбургську адресу Ріхарда Зорге.
Ризикуючи на кожному кроці бути схопленим і розтерзаним, Тельман не залишив Гамбург в ці важкі дні[17, с.74].
Його ім'я вже тоді стало популярне не лише серед гамбургських робочих, але і по всій Німеччині. Поліція розшукувала керівників КПН, особливо полювала вона за Тельманом.
3 листопада 1923р. на нелегальному пленумі ЦК КПН Тельман виступив з доповіддю про уроки Гамбургського повстання. 8 листопада 1923р. націонал-соціалістична партія вчинила в Баварії спробу фашистського преревороту. Зібравшись в одній з пивних Мюнхена, нацисти оголосили уряд Штрезермана позбавленим влади і заявили про створення нового імперського уряду. Гітлер був проголошений диктатором, а Людендорф – командувачем німецької армії.
Ернст Тельман перебував у той час на нелегальному положенні. Він до невпізнання змінив свою зовнішність: відростив пишну шкіперську борідку, а незмінний синій кашкет змінив на казанок. Роз'їжджаючи по країні із партійними завданнями, він в своїх виступах глибоко аналізував нову обстановку, доводив, що стабілізація капіталізму неміцна і неминуче приведе до ще глибшої кризи, заликав робочих готуватися до нових класових битв.
У виступах і статтях Тельман доводив необхідність єдиного робочого фронту, показував, як реакція використовує в своїх інтересах розкол пролетаріату.
З 1924р. Ернст Тельман - член Президії Виконкому Комінтерну[34, с.40].
З травня 1924р. Тельман – депутат німецького рейхстагу[9, с.94].
У 1924р. було створено «Союз Червоних фронтовиків» – міцну оборонну організацію німецького робітничого класу[41, с.10].
«Союз Червоних фронтовиків» («Рот фронт») налічував у своїх рядах більш ніж сто тисяч робітників[40, с.72].
1 вересня 1925р. пленум ЦК КПН вибрав Ернста Тельмана Головою Комуністичної партії Німеччини. Ставши Головою партії, він залишився, як і раніше, простою людиною.
Тельман як і раніше вважав себе за робочого і проживав в своїй гамбургській квартирі, хоча партійна діяльність часто тижнями не дозволяла йому бувати в рідному місті. Коли ж Тельман приїжджав додому, то зазвичай відразу йшов в обком партії або запрошував до себе увечері додому членів секретаріату для бесіди.
Обрання Ернста Тельмана Головою КПН мало величезне значення як для партії, так і для німецького робочого руху в цілому. Під керівництвом Тельмана КПН стає політичним вождем пролетаріату в боротьбі за демократичні права народу, за мир, проти мілітаризму і фашизму.
Коли Ернста Тельмана вибрали головою КПН, йому не було ще і 40 років, але за плечима у нього вже був багаторічний досвід політичної діяльності в легальних і нелегальних умовах. У 1925 і 1932 роках компартія двічі виставляла кандидатуру Тельмана на президентських виборах[33, с.63].