Місце Київської Русі в історії українського народу (стр. 5 из 6)

Починаючи в 30-х років XII ст. культова архітектура[39] Київської Русі набуває нових рис. У зв'язку з посиленням політичної ролі удільних князівств зростали їхні столиці. У кожній розгортається монументальне будівництво, що диктувалося як престижними міркуваннями, так і практичними. Кількість культових монументальних споруд помітно зростала, але їхні розміри зменшились, а опорядження стало менш вишуканим. Шестистовпні храми поступаються місцем чотиристовпним. Зникають башти, а замість них сходи вбудовують в товщу стін. Розміри хорів стають також невеликими, вони розміщуються тільки над нартексом. Іншою стала й техніка кладки стін. Відтепер набула поширення тільки порядкова система кладки, видозмінюється і формат та товщина плінфи.

Окремо розглянемо Борисоглібський собор у Чернігові. Шестистовпний, одноглавий храм, прикрашений пілястрами з наггівколонами і аркатурними поясами та розписаний фресками. Виділяють його серед інших, насамперед, капітелі та кутові камені порталу, виготовлені із вапняку. Вони мають оригінальну різьбу, в якій поєднано зображення фантастичних звірів із плетивом рослинного орнаменту. За характером малюнка чернігівські капітелі перегукуються з білокамінною різьбою Володимиро-Суздальської Русі і Галичини, різьбою по дереву Новгорода.

З культовою архітектурою тісно пов’язано такі види давньоруського мистецтва[40], як живопис, художнє різьблення, майоліка.На ранньому етапі розвитку монументальної споруди поєднували мозаїку та фрески, пізніше запанувала тільки фрескове опорядження. У мистецтві Київської Русі, поряд з архітектурою, значного розквіту набуває монументально-декоративний живопис. Живописні зображення в храмах були своєрідною Біблією для тих, хто не знав грамоти. Візантійський живопис поширився у Київській Русі в X ст. у формі монументальних стінних розписів (фресок) і мозаїк. Оздоблення Десятинної церкви започатковує київську мистецьку школу. Мозаїки Десятинної церкви не збереглися, а від фресок залишилися лише уламки.

Мозаїки і фрески[41] Софіївського собору в Києві належать до найвизначніших пам'яток українського і світового мистецтва. Вціліла лише третина всього живопису (260 м2 мозаїк і близько 3000 м2 фресок). Мозаїчна палітра нараховує 177 відтінків. Фрески мали як релігійний сюжет, так і цілком світський зміст.

З середини XII ст. в самостійних князівствах - Київському, Чернігівському, Переяславському, Галицькому та Волинському -- створюються місцеві самобутні художні школи. Фресковий розпис повністю замінює настінну мозаїку.

Поряд з монументальним живописом на Русі розвивається іконопис. Наприкінці XI ст. склалася київська школа іконопису. Видатним іконописцем Київської Русі був Алімпій Печерський. Серед ікон XII ст. привертає увагу ікона "Ярославська оранта" -- одна із найдавніших, присвячених Діві Марії. Дослідники відносять її до київської школи. У XII ст. у зв'язку із постійною зовнішньою загрозою навали кочовиків особливо близькими живопису були ідеали військової доблесті. Поширення набули ікони "Георгія-воїна", "Дмитра Солунського", "Архангела", або "Ангела-Золоте Волосся". У цей період з'являються ікони із зображенням перших руських святих -- Бориса і Гліба. Традиції Києва поширюються на іконописні школи Галицько-Волинського князівства та інших руських земель. Прикладом може бути ікона "Волинської Богоматері" (ХІП ст.), виявлена на Волині в Покровській церкві м. Луцька.

Розвиток живопису[42] підтверджують і портретні мініатюри, що прикрашали "Ізборник" 1073 р., "Трірський псалтир" (1078--1087 рр.). На думку дослідників, мініатюри "Трірського псалтиря" виконано у Володимирі-Волинському. На них зображені князь Ярополк та його дружина Ірина, а також мати Ярополка, Гертруда. Високою майстерністю відзначаються мініатюри "Різдва Христового", "Розп'яття", "Христос на троні", "Богоматір на троні".

Великою славою користувалися київські ювеліри[43] за своє витончене карбування, золочення, гравірування, техніку емалі та зерні. Це знамениті київські "зміївники", лунниці, колти, оздоблені зерню або емаллю, вироби художнього ремесла Русі, що у значній кількості вивозилися за кордон. Речі, виготовлені у Києві, Галичі, Чернігові та в інших містах, трапляються під час розкопок в усіх європейських країнах.

київський русь державний політичний

Висновки

Важко переоцінити історичне значення Київської Русі. В цей період склалася давньоруська народність, обєднавша всі східнослов'янські племена в нове, більш високорозвинену етнічну освіту.

Це говорить про те наскільки велике значення Давньоруської держави в історії Східної Європи. Але цим не закінчується значення Древньої Русі у вітчизняній і світовій історії.

Спадщиною київської пори, що дійшла до наших днів і внесла свій вклад до скарбницю культур всіх сучасних східнослов’янских народів, являються безцінні, багаті перші російські літописи, що є не лише літературними пам'ятками, але і справжніми історичними працями. Дивовижно яскравий фольклор, великі архітектурні пам'ятники, досконалі художні витвори.

Ця спадщина витримала всі випробування часу розповсюджувавши вшир і охоплюючи з часом усе більш широкі верстви населення.

Давньоруська культура зробила величезний вплив на культуру не слов'янських племен і народностей Східної Європи, що як входили, так і не входили до складу Київської Русі. Разом із давньоруською культурою широко розповсюджувалась давньоруська мова.

В період Київської Русі у східних слов'ян склалися феодальні стосунки, затвердився феодальний спосіб виробництва, що було кроком вперед по шляху історичного розвитку в порівнянні з первіснообщинним ладом.

Феодальному суспільному устрою відповідає феодальна держава. На тому етапі історії східних слов'ян була ранньофеодальна Староруська держава.

Староруська держава на Сході зіграла ту ж роль, яку на Заході Європи зіграла імперія Карла Великого. Воно поклало початок державності не лише слов'янських, але і неслов'янських народів Східної Еропи, що вперше почали своє політичне життя в державних формах у межах Київської Русі.

Київська Русь стала стіною на дорозі просування орд степових кочівників, ослабивши їх натиск на Візантію і країни Центральної Європи.

Русь зіграла велику роль в стосунках між Заходом і Сходом, виступаючи східним форпостом європейського феодального християнського світу. Яскравою і різноманітній культурою, багатством своїх земель, могутністю і доблестю своїх наполегливих сил Русь проклала дорогу в ряди могутніх і впливових країн Заходу і Сходу.

Київська Русь - обширна, багата і могутня держава східного слов'янства, країна на території якою склалася давньоруська народність, залишила після себе безцінний спадок і зіграла величезну роль в російській всесвітній історії.

Список літератури

Мицик Ю.А., Бажан О.Г., Власов В.С. Історія України: Навч. посіб. для старшокласників.-Київ: Абрис, 1997.

Ричка В. М Формирование территории Киевской земли /ІХ - первая треть ХІІ вв./ - Киев, 1988.

Грушевський М.С. Очерк истории украинского народа. – 2-е изд. – Киев: Лыбидь, 1991.

Пашуто В. Внешняя политика Древней Руси. Москва: Наука, 1968

Яковенко Н.М. Нарис історії України з найдавніших часів. Київ: Генеза, 1997

Котляр М. Історія України в особах .–Київ: Україна, 1993

Ричка В. Формирование территории Киевской земли /ІХ - первая треть ХІІ вв./ - Київ:, 1988.

П.П. Толочко Давня Історія України –книга 2.Київ: Либідь, 1995р.

Рыбаков Б.А Давняя Русь: сказания, былины, летописи. Москва: АНСССР, 1963.

Рыбаков Б.А Киевская Русь и русские княжества XII-XIII вв. Москва: Наука, 1982

Котляр М. Історія України в особах IX-XVIII ст.Київ: Україна 1993р.

Тихономиров М.Н. Дреанерусские города. Москва: Госполитиздат 1956р.

Толочко П.П. Древнерусский феодальный город. Київ: Наукова думка 1989р.

Греков Б.Д. Киевска Русь. Москва 1953р.

Грушевський М. Історія України-Руси XI-XIII-Т2 Київ: Наукова думка, 1992р.

Романов Б.А. Люди и нравы Древнеу Руси. Львів: ЛГУ, 1947.

Насонов А.Н. Русская Земляи образование территории древнерусского государства- 1951р.

Попович М.В. Нариси історії культури україни Київ: Артис, 1999р.

Толочко П.П Древний Киев. Київ: наукова думка, 1996р.

Мицик Ю.А. Історія України: Навчальний посібник для старшокласників 2005р.

Асєєв Ю. С. Архітектура Київської Русі. - Київ, 1969.

Ричка В. М. Київська Русь: проблеми, пошуки, інтерпретації. Історичний журнал. 2002.

Каргер. М. К. Києво-Печерський Патерик. Київ:1991.

Махновець Л. Є. Літопис Руський. Київ:1989.

Толочко П. П. Історичні портрети. Київ:1990

Довжук І. В. Історія культури України . Луганськ: СНУ ім. Далія, 2009.

Моця О. П. Київська Русь від язичниства до християнства. Київ: Глобус, 1996.

Мавродин В. В. Образование Древнерусского государства и формирование Древнерусской народности. Москва, 1971

Літопис Руський. Київ: Дніпро, 1989

Повість временних літ. 1989

Гріненко Г. В. Хрестоматія по історії світової культури. Москва: Юрайт, 1998

Історія світової культури. Либідь, 1994

Асеев Ю. С. Джерела. Мистецтво Київської Русі. Київ: Мистецтво, 1979

Історія української культури /За загал. ред. I.Крип'якевича. - Київ: Лібiдь, 1994.

Русские писатели и поэты. Краткий биографический словарь. Москва, 2000. с Лебедев Е.Н. Ломоносов. Москва, 1990

Додаток

Карта Київської Русі у X ст

[1] .Греков Б.Д. Киевска Русь. Москва 1953р. с. 15

[2] П.П. Толочко Давня Історія України –книга 2.Київ: Либідь, 1995р. с. 83

[3] .Рыбаков Б.А Давняя Русь: сказания, былины, летописи. Москва: АНСССР, 1963. с. 5