У грудні 1924 р. Центральне адміністративне управління Криму прийняло рішення про перереєстрацію складу "двадцяток"' усіх культів. Після його виконання православні громади повинні були завірити списки в Таврійському Єпархіальному управлінні або у його представників на місцях. Однак. навряд чи це рішення грецькими громадами було виконане, адже постійні вимоги влади про реєстрацію стануть однією з багатьох проблем існування Грецького благочиння у 1926 - 1929 рр.
За підсумками аналізу навіть неповних даних зібраних владними структурами про церкви греків Криму в 1922- 1924 рр., виявилося, що до складу Грецького благочиння увійшли тринадцять парафіяльних храмів:
Таблиця№3
Таблицю складено на базі даних публікації: Ю.А.Катуїшн "Староцерковное" и "обновленческое" течіння в Криму (1922 -1924 гг.) // Культура народов Причерноморья. - №10.- 1999. —С. 69-77.
| № | Церкви | Додаткова інформація |
| 1 | Св. Тройці в Сімферопол | |
| 2 | Св. Іоанна Предтечі в Керчі | Священник Г.Д. Папаз-Оглу |
| 3 | Св. Георгія в с.Кісек -Аратук | Голова парафії Морозов Ф.І. |
| 4 | Свтг. Ввасилія Великого Богослова, Іоанна Златоустого в Севастополі | Настоятель Волков |
| 5 | Св. Миколая в Балаклаві | Настоятель К. Марков |
| 6 | Св. апп. Петра і Павла в с. Мангуш | |
| 7 | Ведення Присятої Богородиці в Феодосії | |
| 8 | Св. Іоанна Предтечі в Старому Кримі | |
| 9 | Св. Георгія (Каплиця) у Старому Кримі | |
| 10 | Св. Іллі в Євпаторії | 150 осіб |
| 11 | Св. Федора Терона в с. Аутка | 395 членів, Настоятиль Є. Тайгонід |
| 12 | Св. Миколая в Карасубазарі | |
| 13 | Св. Миколая в Бахчісараї |
2.2 Благочинна Рада кримських грецьких товариств у складних умовах гоніння на церкву
16 - 17 червня 1925 р. в Сімферополі зібрався з'їзд грецьких релігійних громад, які вибрали Благочинну Раду кримських грецьких релігійних товариств. Ужовтні 1925р. Рада була зареєстрована у Центральному адміністративному управлінні Криму. До складу Ради увійшли архімандрит Григорій Георгійович Вукунас, грецько-підданий (Севастополь) священик церкви св. Іоанна Предтечі; Георгій Дмитрович Папаз-Оглу, грецький підданий (Керч), Панайот Іорданович Іордан, майстер по ремонту човнів (Севастополь); Кандидатами були вибрані Єлєазар Спиридонович Спиридонов, священик церкви св. Іллі (Євпаторія); Георгій Харлампієвич Маврофриді, службовець, грецько-підданий( Керч);
Коротко розглянемо, які питання довелося вирішувати кліру та парафіянам Благочинної Ради кримських грецьких товариств у складних умовах гоніння на церкву.
По-перше, слід зазначити спроби збереження православних святинь Криму, насамперед тих, які були традиційно значущими для греків. Ці дії були актуальними ще й у зв'язку із гим. що у серпні 1925 р. на території Криму були закриті 63 православних храми. Тоді ж проводилася масова ліквідація монастирських комплексів, які були давніми центрами паломництва усього православного населення регіону, у тому числі йгреків.
Ще у 1920 р. було закрито монастир св. вмч. Климента, сп. Римського, а протягом 1924 -1931рр. закриті всі храми. Роком пізніше у 1921р. припинив своє існування печерний монастир Успіння Пресвятої Богородиці Бахчисарайської. У серпні 1925 р. були закриті п'ять храмів цього скиту, три церкви скиту св. безср. Козьми і Даміана. Будівлі останнього були зруйновані у 1929 р. Водночас закрили монастир св. вмц. Анастасії Узорішительниці. У травні 1929 р. були закриті храми монастиря св. вмч. Георгія Побідопосця, в листопаді весь комплекс. На початку 30-х рр. XX ст. була ліквідована кіновія свв. безср. Козьми і Даміана.
Влітку 1925 р. 34 віруючих грецької громади Бахчисарайського району звернулися із проханням про передачу їм трьох храмів монастиря св. Успіння (після закриття скиту вони числилися в місцевому Охрісі).парафії Салачика, двох сторожок. Незважаючи на те що громада на умовах договору обіцяла здійснити ремонти храмів, вона отримала відмову. Архімандрит Г. Г. Вукунас у вересні 1926 р. звернувся до представника Вселенського патріарха в СРСР, архімандрита Дімопуло із проханням про організацію компанії по передачу храмів монастиря Успіння Пресвятої Богородиці Бахчисарайської грецьким етноконфесійним громадам Криму. Це ж питання планувалося розглянути на черговому з'їзді Благочинної Ради.
По-друге, церковні архієреї грецької Благочинної Ради здійснювали численні спроби спертися на допомогу Константинопольського патріархату, до якого вони історично тяжіли. Гак, у жовтні було розглянуто питання про поминання під час служби лише Святішого Патріарха Василія. У листопаді надійшла грамота патріарха, яка стосувалася канонічних питань святкування Паски. Від імені усіх греків Криму члени благочиння направили патріархові поздоровлення з Паскою.
Однак, вагомої підтримки по будь-яких питаннях від Константинопольського патріархату грецькі релігійні громади Криму не отримали. Внаслідок власного складного становища, патріархія не тільки не могла допомогти грекам в СРСР, але й її представники були вимушені розглядати всі вимоги та звернення віруючих через призму стосунків духівництва церков греків із «обновленнями». Діячі ж "обновленської" церкви розглядали представників будь-яких "автономних" церковних об'єднань як "можливих союзників їхніх суперників "староцерковників", тобто прихильників церкви патріарха Тихона. У листі представника Всесвітнього Патріарха й Архієпископа Синайського в СРСР, архімандрита Василія Дімопуло, настоятелям грецьких церков у СРСР наводилося роз'яснення про те, що автономія, надана їм Синодом "не повинна використовуватися для втручання в політичне життя СРСР (при порушенні взаємного зв'язку зі Св. Синодом і ухилом у табір "староцерковників". як яскраво політичний)" .
По-третє, протягом 1926 р. була реалізована одна зі складних вимог реєстрації Благочинної ради кримських релігійних громад - надання протягом трьох днів до Центрального адміністративного управління Криму інформації про проведення Радою зібрань грецьких парафіяльних об'єднань. її виконання ускладнювало те, що громади розташовувалися по всій території Криму, та використання в офіційному діловодстві Криму лише державних, тобто, російської, або татарської мов. Такі звіти почали надходити до адміністративних управлінь з жовтня 1926 р.
У листопаді 1926 р. до всіх грецьких громад були надіслані листи з пропозицією про скликання з'їду. Однак, його проведення було перенесено на наступний рік. У квітні 1927 р. в Центральне адміністративне управління Криму надійшла заява про проведення з'їду в Сімферополі (28 - 29 червня) у приміщенні грецької громади міста. За думкою Г. Г. Вукунаса з'їзд повинен був проводитися щорічно. На з'їзд повинні булиприїхати, як представники духівництва, гак і парафіяни, 26 - ЗО осіб. Передбачалося розглянути і питання про храми Успенського скиту. За резолюцією ДПУ, якою було відзначена заява архімандрита, це питання було викресленим з порядку денного. Але і в 1927 р. з'їзд не було проведено. Греки, члени громад, стали писати про необхідність благословення патріарха для скликання з'їзду. Строки проведення благочинного з'їзду знову були перенесені, про що були повідомлені й органи місцевої влади. У запрошенні, надісланому до патріарха, підкреслювалося, що духівництво грецьких церков Криму не втручається у складну ситуацію, яка склалася у зв'язку з розколом Російської Православної церкви, та виносилася подяка владним структурам Криму за вільну можливість віросповідання. Також у листі приводилося прохання про благословення проведення з'їзду грецькихгромад Криму .
2.3 Складні умови існування та складні перешкоди релігійній громаді Греків
Завдяки об'єднанню зусиль греків по збереженню їхньої духовно-релігійної спадщини у другій половині 20-х рр. XX ст. у Криму ще продовжували функціонування більшість храмів, збудованих грецькими етноконфесійними громадами, але їх функціонування вже у другій половині 20-х рр. XX ст. було ускладнено численними економічними перешкодами, які не тільки визначалися загальним антирелігійним курсом, але й були збільшені місцевою адміністрацією. Окрім того, ще у 1925 р. усім іноземним громадянам, які мешкали в Криму, наказувалося зробити розписки, за якими вони відмовлялися були членами релігійних громад, керувати ними, виносити пропозиції та виступати на публічнихрелігійних зібраннях, відправляти обряди в якості служителів кульгу. У 1925- 1926 рр. такі розписки не були зроблені греками Криму, які мали іноземне підданство. У 1927 р. ВЦВК РРФСР направив на місця циркуляр щодо іноземних віруючих. Слід зазначити, що це обмеження розповсюджувалося і на інші сфери громадської діяльності: "Тим із греків, які ще зберігали грецьке громадянство. категорично заборонялося займати керівні місця, як шпигунам, яким не можна довіряти.
Для грецьких громад Криму поєднання цих двох факторів, економічного тиску на парафії та вилучення з числа парафіян іноземних підданих, які складали найактивнішу частину етноконфесійних об'єднань, означало поступову ліквідацію.
Більшість членів релігійного товариства грецької церкви Феодора Тирона в с. Лутка, яке налічувало натой час 395 членів . також не мали радянського громадянства. Настоятель церкви С. Тайгоніді також був іноземним підданим. Восени 1927 р. звернулася у міськвиконком із проханням загримати виконання постанови грецька громада Севастопольської церкви евгт. Василія Великого. Григорія Богослова. Іоанна Златоустого ". Із 301 її члена 9 було громадянами СРСР, а із 20 членів ""двадцятки"'- 19 іноземці, у тому числі й архімандрит Г. Г. Вукунас. В Керчі іноземними громадянами були член Благочинної ради Г. Д. Папаз-Оглу та голова церковної "двадцятки" Ф. П. Кайданіді.