Зміст
Вступ
1.Чехословацькі землі як предмет німецьких домагань. Розгортання Чехословацької кризи
2. Рішення Мюнхенської конференції
3. Період після Мюнхенської згоди. «Друга Чехословацька республіка»
Висновки
Список використаних джерел та літератури
гітлер окупація чехословацький мюнхенський
Вступ
Міркуючи про найкривавішу в історії людства війну , ми повертаємося до передвоєнний час , який ввійшов історію як передвоєнна політична криза, з тим щоб зрозуміти той міжнародний стан , в якому готувалась та розпочалась війна , в результаті підготовки та здійснених Німеччиною агресивних планів завоювання світового панування при поступках зі сторони Англії та Франції, продемонстрованих в Мюнхені.
У цій роботі автор розкриває процес приношення Чехословаччини в жертву фашистській агресії імперіалістичними державами для позбавлення могутності Радянського Союзу ,та завершення його підписанням спільної згоди 29 вересня 1938 року в Мюнхені.. В роботі також дається характеристика політики цих країн напередодні та під час « чехословацької кризи» та відносини між Чехословаччиною та Радянським союзом.
Хронологічні рамки роботи складають період з березня1938- жовтень 1938, що закінчився крахом Другої Чехословацької Республіки, яка ввійшла в історію як після мюнхенський період.
Актуальність цієї теми на думку автора полягає в тому, що смертельний вирок підписаний Чехословаччини в Мюнхені, відкрив Гітлеру – лідеру агресорів шлях для подальших актів агресії на Сході та став передумовою Другої світової війни
Мета цієї роботи проаналізувати розвиток відносин з Західними імперіалістичними країнами, їх профашистську політику, та Радянським Союзом в період кризи., його наполегливу боротьбу за створення колективної безпеки в Європі, опір агресорам, збереження цілісності та незалежності Чехословацької республіки. Розкрити значення цих подій для подальшого наростання напруженості на міжнародній арені.
Завдання роботи полягає в розкритті несправедливості дій фашистської Німеччини щодо Чехословаччини, ставлення західноєвропейських імперіалістичних держав до чехословацької проблеми, а також а оглядні питання Радянсько-Чехословацьких відносин.
В основу роботи покладені праці як зарубіжних істориків так і радянських авторів, а також матеріали, документи та публікації даного періоду. Серед документів у цій роботі були використані такі :
«Нові документи з історії Мюнхену» під редакцією Земського І.Н в яких викладено тексти договорів між країнами, листи, телеграми, телефонні бесіди, особисті бесіди політичних діячів країн-учасниць Мюнхенського договору.
«Документи та матеріали напередодні Другої світової війни» викладені текси головних міжнародних договорів, які виникли напередодні Другої світової війни, в склад яких ввійшли також певні документи Мюнхенської трагедії.
«Документи Міністерства закордонних справ Німеччини. Т1 Німецька політика в Угорщині» які розкривають зміст договорів, між Німеччиною та Угорщиною стосовно угорської політики щодо Чехословаччини.
Із робіт зарубіжних авторів, які безпосередньо відносяться до розглядання даної проблеми, треба виділити У.Черчилля англійського політичного діяча та його роботу «Друга світова війна» його робота головним чином висвітлює події Другої світової війни, але він не міг обійти подію більш раннього періоду, які призвели до ліквідації Чехословацької держави, чому посприяла і Англія. Головну увагу він приділяє розкриттю зовнішньополітичного курсу Англії та Франції та звинувачує їх в підтриманні про гітлерівської орієнтації, вважаючи що якби Чехословаччину залишили саму пособі вона досягла б значно кращого результату, ніж з такою підтримкою, яку надавали їй Англія та Франція1.
Свій мемуари опублікував після війни один з керівників зовнішньої політики буржуазної Чехословаччини, її президент та міністр закордонних справ Едуард Бенеш. В його книжці викладена діяльність Бекеша після 1938р. Але він також не обійшов стороною події 1938р в Чехословаччині. Голова увага в роботі спрямовується на виправдовування зовнішньополітичного курсу Чехословаччини, який формувався під його безпосереднім впливом. Змальовуючи загальну картину подій в перед мюнхенський періоду, Бенеш наполегливо підводить читача до думки що ву чехословацького уряду не було виходу крім капітуляції перед агресорами, і чехословацький уряд, як і він сам став жертвою обставин. Безсумнівний
Неменший інтерес також представляє статті вітчизняного автора А.Ф. Кізченко, які стосуються різних аспектів зовнішньої політики буржуазної держави Чехословаччини та радянсько–чехословацьких відносин по відношенню до перед мюнхенського періоду.
Досить цінні роботи радянських істориків присвячених історії міжнародних відносин та зовнішньої політики Чехословаччини. Серед них слід виділити такі , як «Історія Чехословаччини» т III, «Зовнішня політика Чехословаччини (1918-1938рр) та «Історія зовнішньої політики СРСР». Особливий інтерес при вивченні даної політики представляють розділи тих робіт, які характеризують боротьбу Радянського Союзу за спасіння Чехословаччини від фашистської загрози, при написанні яких були використані документи з радянських архівів. Проблематика яка досліджується частково розглядається в книгах Петерса І.А та його роботі «СРСР, Чехословаччина та європейська політика напередодні Мюнхена» та в «Зовнішній політиці СРСР (1936-1939рр) Сиплоса В.Я. Також проблема яка досліджується частково розглядається в книжках Івашина І.Ф та Фоміна В.Т
Характеристика міжнародного становища та політики Англії, Франції та США напередодні та в період Мюнхену викладено в дослідженнях В.А Матвєєва, З,С Белоусової, В.Г Полякова та Ю.М Мельникова.
Для написання даної роботи автор використовував також публікації, серед яких стаття Маначевського О. «Мыслями о мире вимощена дорога в ад войны» в якій автор зробив наголос на те що підписуючи Мюнхенський договір і прикриваючись «миром для Європи» західноєвропейські країни поклали початок розв’язанню війни. Стаття директора інституту всезагальної історії РАН «Белые пятна в истории великой войны», присвячена головним чином такому питанню, як пакт Молотова-Ріббентропа, але й торкаеться Чехословацької проблеми. Мюнхенська трагедія згадується також в статті Романова М.Г з матеріалу Всеройської науков-практичної конференції Сант-Петербургу «К вопросу о начале второй мировой войны» де він представляє Мюнхенську трагедію як одну з передумов Другої світової війни. Таке ж саме значення має Мюнхенська трагедія в статті Ржешевського О.А-президента асоціації істориків Другої світової війни «Не в ладах с историей». Смирницький А. зробив переклад статті з архіву американського журналу Time яка називається «Человек года-1938: Адольф Гітлер» , в якій розповідається про лідера німецьких фашистів, його наміри та дії щодо Чехословаччини, що призвели згодом о її краху.
1. Чехословацькі землі як предмет Німецьких домагань. Розгортання чехословацької кризи
Дивлячись на тогочасну карту Європи, неважко побачити, що наступною жертвою гітлерівської Німеччини мала стати Чехословаччина. Німецькі кордони з трьох боків оточували Чехословаччину. На заході країни, в Судейській промислово розвинутій області, жили майже 3,2 мільйона німців, тобто близько 23 % усього населення ЧСР. Судейські німці мали своїх представників у парламенті Чехословаччини і до березня1938р.— в її уряді. Вони ще з 1937 р. вимагали надати автономію своїй області. Після аншлюсу Австрії на нараді в Берліні керівник нацистської Судейсько-німецької партії К. Генляйн обвинуватив чехословацький уряд у «пригнічуванні німців» і рішуче вимагав автономії області. Гітлер публічно заявив йому: «Із завтрашнього дня ви—мій намісник у Чехословаччині
У квітні Генляйн оголосив програму своєї партії, вимагаючи цілковитої автономії, свободи визнання нацистської ідеології, офіційного узаконення німецької мови, відшкодування збитків німцям з 1918 р. та ін. Гітлер підписав «Зелений план», який передбачав окупацію Судейської області, і почав концентрувати війська на чехословацьких кордонах. Уряди Франції та Англії закликали Е. Бенеша розпочати прямі переговори з Ген-ляйном і поступитися йому заради миру.
Той факт що західні демократії змирились з захопленням Австрії задовольнив Гітлера, який став більш рішуче здійснювати свій задуми щодо Чехословаччини. Встановлення контролю над Австрією, розглядалось як необхідна передумова для штурму богемського бастіону. Ще восени 1936 року Гітлер дав секретний наказ вищим військовим і штабним керівникам рейху розробити план окупації Чехословаччини, але фюрер вважав за краще завчасно не розкривати своїх справжніх намірів Гітлер був впевнений що ні Англія ні Франція не будуть воювати.
В день вступу німецьких військ в Австрію згідно з доповіддю посла Франції в Німе чинні, Геринг дав чехословацькому посланнику в Берлині запевнення що в Німе чинні нема «ніяких поганих намірів щодо Чехословаччини» 14 березня французький прем’єр – міністр Блюм заявив чехословацькому посланнику в Парижі що Франція безперечно виконає зобов’язання по відношенню до Чехословаччині Ці дипломатичні запевнення не змогли приховати сумної дійсності. Змінилась уся стратегічна ситуація на континенті . Німеччина могла тепер зосередити як свої аргументи, так і армію безпосередньо проти західних кордонів Чехословаччини. Прикордонні райони цієї держави були заселені німцями, і там існувала агресивна та активна партія німецьких націоналістів, які були готові зіграти роль «п’ятої колони» у випадку зіткнення. 10 березня французький уряд був реорганізований. Прем’єром став Даладьє, а міністром закордонних справ – Бонє.
Сподіваючись стримати Гітлера від подальшої агресії англійський уряд у відповідності з рішенням Чемберлена почало шукати згоди з Італією з питання району Середземного моря. Така згода закріпило б положення Франції та дозволило б як французам, так і англійцям зосередити увагу на питаннях Центральної Європи. 16 квітня було підписано англо-італьянський договір, який фактично давав Італії свободу в Абіссіні та Іспанії в обмін на її сумнівну доброзичливість в Центральній Європі.