У своїй політиці Нородом Сіанук керувався принципом балансу політичних сил у країні і компромісу як найкращого засобу вирішення будь-яких проблем, навіть найскладніших. За такий підхід його постійно критикували і праві, і ліві. В 1970 р. група реакційних військових на чолі з генералом Лон Нолом здійснила державний переворот і захопила владу. їх політика мала антинаціональний, проамериканський характер. Народ Камбоджі виступив проти військового режиму. В 1975 р. він був скинутий. Скориставшись народним рухом, до влади прийшло лівоекстремістське маоїстське угруповання "червоних кхмерів" під керівництвом Пол Пота. В Камбоджі встановилась жорстока комуністична диктатура.
Пол Пот заявив, що в країні на практиці здійснюється "стопроцентна повна соціалістична революція", "перманентна швидка істинно соціалістична революція", "революція великого стрибка". Майбутню Камбоджу полпотівці бачили самоізольованою селянською країною, в якій не мало бути ні найменшого зовнішнього впливу. Для цього потрібно знищити міста і всі міські соціальні групи (підприємці, інтелігенція, студенти, службовці, торговці, пролетаріат та ін.). Досягнення науки і техніки, машини, устаткування, знаряддя праці теж знищувались з тієї ж причини. Зв'язки із зовнішнім світом припинялись, відносини підтримувались тільки з комуністичним Китаєм.
Спираючись на апарат насильства, полпотівці почали проводити свою "революційну" програму в життя. Населення примусово виселялось із міст і сіл і зосереджувалось у так званих комунах, які були фактично концтаборами з нелюдськими умовами життя і праці. Робочий день на рисових полях, будівельних та іригаційних роботах тривав 12 годин. Двічі на добу видавалась чашка рису. Тих, хто намагався протестувати, фізично знищували. Терор, репресії, страти, голод, відсутність медичної допомоги призвели до нечуваних жертв. З млн. населення (близько 40%) було вбито або загинуло від голоду, знущань, примусової праці. У грудні 1978 р. В'єтнам увів у Камбоджу свої війська.7 січня 1979 р. була проголошена Народна Республіка Кампу-чія, в якій встановився пров'єтнамський комуністичний режим на чолі з Хун Сеном. "Червоні кхмери" зазнали поразки у відкритих сутичках із в'єтнамськими військами, відступили в джунглі на кордоні з Таїландом і розпочали партизанські дії. Камбоджу охопила тривала громадянська війна, в якій жодна з сторін не змогла перемогти. В 1989 р. В'єтнам вивів свої війська з Камбоджі. Перебуваючи в еміграції, Нородом Сіанук організував центристську опозицію офіційному режиму і "червоним кхмерам", закликаючи ворогуючі сторони виходити з інтересів народу і сісти за стіл переговорів.
У 1990 р. в Парижі відбулася міжнародна конференція по Камбоджі, яка запропонувала свій план урегулювання конфлікту, з яким погодилися всі камбоджійські політичні сили. Відповідно до прийнятих рішень у 1993 р. в країні під егідою ООН відбулися загальні вибори, на яких більшість здобули Народна партія Камбоджі (лідер Хун Сен) і Єдиний національний фронт за суверенну, незалежну, нейтральну і співпрацюючу Камбоджу (ФУНСИНПЕК), головою якої є принц Нородом Ранарит. Обідви партії сформували коаліційний уряд. Була прийнята нова конституція (1993). Відновлювалась конституційна монархія, держава стала називатись Королівство Камбоджа. її політичний лад визначався як "багатопартійний, ліберально-демократичний". Вищий законодавчий орган - Національна асамблея, складається з 122 чол. обирається терміном на 5 років. Главою держави є король, який вступає на трон за згодою Ради корони, що складається з глав парламенту, уряду і вищого духівництва.24 вересня 1993 р. Нородом Сіанук знову став королем Камбоджі.
Своїм завданням новий режим вважав досягнення внутрішньої стабільності і подолання тяжких наслідків багаторічної громадянської війни. В 1995 р. Паризький клуб кредиторів списав 67% камбоджійських боргів і надав пільги при сплаті тієї частини, що залишилась. У країні гостро стоїть проблема охорони здоров'я. Камбоджа займає перше місце в Південно-Східній Азії за рівнем захворювань на СНІД (близько 120 тис. ВІЛ-інфікованих); її територією пролягають шляхи транзиту наркотиків.
Політична ситуація залишалась нестабільною, тривала боротьба за владу. Народна партія Камбоджі і ФУНСИНПЕК вели постійне суперництво. В 1995 р. нелегально була створена Партія Сам Ренсі (Кхмерська нація), вплив якої швидко посилювався. В липні 1997 р. в Пномпені відбулися збройні сутички між прихильниками НПК і ФУНСИНПЕК. Виникла гостра політична криза, яка мала негативні наслідки і в міжнародному плані. Камбоджа була позбавлена права брати участь у засіданнях ООН. Було відкладено її прийом в АСЕАН. Свій внесок у дестабілізацію обстановки вніс і рух "червоних кхмерів". Проте він вичерпав себе як військова і політична сила. В 1996 р. капітулював один із найближчих сподвижників Пол Пота Ієнг Сарі, винний у геноциді. Він був амністований режимом і призначений губернатором особливого району Пай лин. Пол Пот помер в еміграції в ніч з 16 на 17 квітня 1998 p., так і не відповівши за свої злочини.
На парламентських виборах 1998 р. НПК одержала 64 місця, ФУНСИНПЕК - 43, ПСР - 15. Колишні прокомуністичні сили знову прийшли до влади. Нині вони заявляють про бажання вести перетворення в інтересах усього суспільства.