К сожалению, до сих пор в периодической печати и в литературе история Чернигова 1941-1945 г.г. освещена лишь фрагментарно, целостной картины событий не дано. Историки и краеведы не спешили стирать «белое пятно», и для этого имелись свои причины. Официально тема не была запретной, но получить доступ к архивным документам спецфондов разных учреждений исследователям практически было невозможно. Отпугивала и перспектива окунуться в кровь и грязь событий, от ознакомления с которыми волосы подымались дыбом на голове. Ведь на военных дорогах беспримерный героизм и самопожертвование во имя Родины соседствовали иной раз с самой черной изменой и предательством, которые трудно себе представить. Однако нашлись люди, которых не остановили эти обстоятельства.
Партизани Чернігівщини провели немало боїв з ворогом. Були перемін и і гіркота поразок. Багато партизанів і підпільними загинули в боях з фашистами та їх посібниками. Ворожа куля передчасно обірвала життя організатора парні пінського руху М. М. Попудренка. Смертю героїв полягли Михайло Стратілат, Сидір Громенко, Платон Горєлий, Арсеній Ковтун, Олена Білевич, Лілія Карастоянова, Ілля Авксентьев, Василь Коробко і багато інших мужніх партизан.
Минають роки і події Великої Вітчизняної війни втілені в рядки історії. Подвиг народу, який розгромив фашистську навалу, збережеться у віках.
Список використаної літератури
1. Архив Министерства обороны, спецфонд, оп. 6, д. 2, лист 8.
2. Архив МО СССР, ф. 229, оп. 213, д. 3, л. л. 32-33.
3. Архив облуправления УСБУ по Черниговской области, т. 1, д. 5118, л. 12; д. 1938, л. 1.
4. Архів Міністерства оборони Російської Федерації, ф. 229, оп. 213, спр. 3, арк. 161.
5. Балицкий Г. «Війна вночі», К., 1965, с. 15.
6. Боляновський А. Українські військові формування в збройних силах Німеччини (1939-1945). Львів, 2003. С. 135.
7. В тилу ворога. Документи і матеріали про участь партизанів Чернігівщини в боротьбі проти фашистських загарбників. Упорядники: С. М. Мельник, М. К. Бойко Редактор М. О. Рудько. Чернігів, 1994.
8. Ветров I. Матеріально-побутові умови населення України за німецької окупації (1941-1944 pp.) // Пам'ять століть. - 2005. - №3-4. - С. 202.
9. Вінок безсмертя, — К. 1988, — С. 210.
10. Воспоминании бывшего секретаря Черниговского горкома КП(б)У Леноненко В. М.
11. Воспоминания бывшего зав. Отделом Черниговского горкома КП(б)У Г.М. Кталхермана.
12. Воспоминания бывшего партизана В.Н. Кулакова.
13. Воспоминания бывшего подпольшика Шарого Н. С.
14. Воспоминания бывших партизан Героя Советского Союза Г.К. Артозеева и Б.Е. Гуда.
15. Воспоминания Героя Советского Союза Артозеева Г.К.
16. Воспоминания жителя Чернигова М.К- Власенко.
17. ДА СБУ, ф. 13, спр. 55663, Т. 1, арк. 10.
18. З. Сушанский, М. Соловей, «Через прошлое в будущее», Ч., 1992, с. 32-34.
19. Залесский К. СС. Охранные отряди НСДАП. М., 2005. С. 456.
20. Институт истории партии при ЦК Компартии Украины, ф. 7, оп. 10, дело I, лист 81.
21. История городов и сел УССР, Черниговская область, К., 1983, с. 135.
22. Історія застерігає. Трофейні документи про злочини німецько-фашистських загарбників та їх посібників на тимчасово окупованій території України в роки Великої Вітчизняної війни. — К., 1986. — С. 116,
23. Кузнецов Г. Ім’я героя відоме, «Деснянська правда» от 25.10.1988.
24. Летопись. Города Чернигова периода великой отечественной войны 1941-1945 г.г. (по документам, воспоминаниям очевидцев, публицистике и мемуарам). Чернигов, издательство «Десна» 1992.
25. Манойленко В. «Олена Білевич», Ч., 1991, с, .51.
26. Нариси іІсторії Чернігівської обласної партійної організації, К., 1980, с. 203.
27. Нариси історії Чернігівської обласної партійної організації, К., 1980 г., с. 191.
28. Німецько-фашистський окупаційний режим на Чернігівщині: [Зб. док.]. – Чернігів, 2000. - С. 7.
29. Облгосархив, ф: 139, оп. 1, д. 119, л. 24.
30. Партархив, ф. 139, оп. З, д. 64, л. 4, л. 32.
31. Сообщение Советского информбюро. — Т. 1. – М., 1944. С. 263-264.
32. Сорокін В.А. «Опергрупа Кім», «Комсомольський гарт», № 103 від 25.08.1983 р.
33. Старинов И. «Мины ждут своего часа», М., 1964, л.л. 31, 35, 39.
34. Степнов М. «Степной рейд», К., 1946, с 120.
35. Стракач Т. Наш позивний — свобода. — К., 1979. — С. 317.
36. Студьонова Л.В. Слідами Чернігівського підпілля: Документальні нариси. - Ніжин: ТОВ «Видавництво «Аспект-Поліграф», 2007. - 232 с.
37. Удовик В.М. Нові аспекти історії німецько-фашистського окупаційного режиму на території генеральної області Київ в 1941-1944 роках // Проблеми освіти.
38. Украинская ССР в Великой Отечественной войне Советского Союза. — Т. 1. К., 1975. - С. 296.
39. Україна в другій світовій війні у документах: Зб. нім. арх. мат. - Львів, 1997. - Т.1. - С.181.
40. ЦАМО СССР, ф. 229, оп. 213, д. 3, л. л. 26-28.
41. Чайковський А.С. «Невідома війна», К., 1994, с. 35.
42. Чернигов в огне войны 1941-1943 г.г. (Документальная хроника-память). Чернигов, 1993 г.
43. Черниговщина в период Великой Отечественной войны (1941-1945 гг.). Сборник документов и материалов. — Киев, 1978. — С. 102.
44. Чуев С.Г. Спецслужбы ІІІ Рейха. В ІІ-х кн. СПб., 2003. Кн. І. С. 69.
45. Эпова, Б.А., Старинова И.Г. «Мины в тылу врага». — М., 1963. — С. 52.
Додаток
Хроніка звільнення 1943
3 ВЕРЕСНЯ
322-а стрілецька дивізія під командуванням полковника П.М.Лащенка, уродженця с. Тур'я Щорського району, першою з військових підрозділів Центрального фронту розпочала здійснення Чернігівсько-Прип'ятської наступальної операції, звільнивши населені пункти Чернігівщини —села Риботин і Жовтневе Коропського району. За вміле керівництво дивізією, успішне форсування її підрозділами Десни, Дніпра і Прип'яті, за особисту мужність і героїзм в боях під час Чернігівсько-Прип'ятської наступальної операції П.М.Лащенку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.
4ВЕРЕСНЯ
Воїни 74-ої і 322-ої стрілецьких дивізій у взаємодії з 6-ою гвардійською і 8-ою стрілецькими дивізіями звільнили районний центр Короп і територію району.
6 ВЕРЕСНЯ
Військові підрозділи 70-ої гвардійської Глухівської і 75-ої гвардійської стрілецьких дивізій форсували Сейм і звільнили колишній районний центр Батурин та територію району.
8 ВЕРЕСНЯ
322-а стрілецька дивізія у взаємодії з 70-ою гвардійською Глухівською стрілецькою дивізією звільнили районний центр Борзну і територію району.
9 ВЕРЕСНЯ
Війська 13-ої і 60-ої армій звільнили районний центр і важливий залізничний вузол — місто Бахмач.
Наказом Верховного Головнокомандувача військовім підрозділам, що особливо відзначилися при звільненні міста, присвоєні почесні найменування «Бахмацьких»: 75-ій гвардійській і 132-ій стрілецьким дивізіям, 221-ій бомбардувальній авіа-дивізії, 3-й гвардійській легко-артилерійській бригаді, 56-му гвардійському мінометному полку. 70-а гвардійська Глухівська стрілецька дивізія нагороджена орденом Бойового Червоного Прапора.
13ВЕРЕСНЯ
Воїни 132-ої Бахмацькоїстрілецької дивізії звільниликолишній районний центрКомарівку.
14ВЕРЕСНЯ
Військові підрозділи 141-ої Червонопрапорної ордена Богдана Хмельницького стрілецької дивізії у взаємодії із 112-ою Рильсько-Коростенською стрілецькою дивізією звільнили колишній районний центр Дмитрівку і територію району.
15ВЕРЕСНЯ
Український штаб партизанського руху віддав наказ командирам партизанських з'єднань Чернігівщини про захоплення, організацію і утримання переправ через Десну, Дніпро, Прип'ять для забезпечення їх успішного форсування частинами наступаючої Червоної армії.
Військові підрозділи 2-ої і 4-ої гвардійських повітрянодесантних дивізій звільнили районний центр Ічню і територію району.
Війська 60-ої армії звільнили місто Ніжин. Наказом Верховного Головнокомандувача військовим підрозділам, що особливо відзначились при звільненні міста, присвоєні почесні найменування «Ніжинських»: 7-у гвардійському мехкорпусу, 24-ій гвардійській мехбригаді, 57-ій гвардійській танковій бригаді, 299-ій штурмовій авіадивізії, 286-ій винищувальній авіадивізії. 280-а Конотопська, 132-а Бахмацька стрілецька дивізії, 26-а гвардійське Севська мехбригада нагороджені орденами Бойового Червоного Прапора.
Із резерву Ставки Верховного Головнокомандувача на ділянку 13-ої армії в районі Коропа була передислокована 61-а армія, яка продовжила бої; розширення Оболонського плацдарму.
16 ВЕРЕСНЯ
Війська 48-ої і 65-ої армій звільнили місто Новгород-Сіверський. Наказом Верховного Головнокомандувача військовим підрозділам, що особливе відзначились при звільненні міста, присвоєні почесні найменування «Новгород-Сіверських»: 102-ій Далекосхідній, 140-ій Сибірській, 162-ій Середньоазіатській стрілецьким дивізіям, 478-ому мінометному полку, 120-му винищувальному протитанковому артилерійському полку, 14-ій інженерно-саперній бригаді, 321-му інженерному батальйону.
Про героїчний подвиг саперів у боях за місто схвильовано розповів у своєму нарисі «Труженики войны» І. Еренбург, який разом з К. Симоновим перебував на той час у підрозділах 65-оі армії.
Воїни 143-ої і 280-ої стрілецьких дивізій у взаємодії з 2-ою гвардійською повітрянодесантною дивізією при підтримці партизанського з'єднання «За Батьківщину» звільнили районний центр Носівку і територію району. Військові підрозділи 163-ої гвардійської Роменської і 240-ої стрілецьких дивізій V взаємодії з 57-ою гвардійською Ніжинською танковою бригадою звільнили районний центр Талалаївку і територію району.
17 ВЕРЕСНЯ
Воїни 163-ої гвардійської Роменської стрілецької дивізії звільнили районний центр Срібне.
2-а гвардійська повітрянодесантна дивізія звільнила колишній районний центр Лосинівку.
Військові підрозділи 232-ої Сумської стрілецької дивізії у взаємодії з 2-ою гвардійською механізованою бригадою 3-го гвардійського танкового корпусу звільнили районний центр Варву і територію району.
Партизанські з'єднання імені Щорса, «За Батьківщину», імені Коцюбинського розпочали боротьбу за організацію, захоплення й утримання переправ на Десні, Дніпрі, Прип'яті для наступаючих частин Червоної армії.