Полювання на великих тваринах, особливо на тих з них, які тримаються стадами, важко уявити собі, як вже говорилося, без загінного способу. Озброєння ашельського мисливця було занадто слабким, щоб він міг убити велику тварину безпосередньо. Такі випадки бували, але їх можна розглядати як виключення, та й то переважно при полюванні за відсталим від стада хворих і слабких тварин. Як правило, найдавніші люди могли наважитися на вбивство великих ссавців тільки при загінному полюванні. Імовірно, тварин лякали шумом, вогнем, каменями й, як показує місце розташування багатьох стоянок, гнали до глибокої ущелини або великого обриву. Тварини падали й розбивалися, і людині залишалося тільки добити їх. От чому саме полювання, і насамперед полювання на великих тваринах, була тією формою трудової діяльності, що найбільше стимулювали організованість праобщини, змушувала її членів усе тісніше взаємодіяти в трудовому процесі й демонструвала їм силу колективізму.
Разом з тим полювання було найбільш ефективним джерелом одержання м'ясної їжі. Зрозуміло, тваринну їжу первісні люди одержували не тільки від полювання на ссавців: так само, як це практикувалося пізніше в значно більше розвинених людських суспільствах, вони ловили комах, убивали земноводних, плазуючих, дрібних гризунів. Але видобуток великих тварин давав щодо цього значно більші можливості. Тим часом, м'ясо, що містить найважливіші для людського організму речовини - білки, жири й вуглеводи, не тільки було ситною їжею, особливо після обробки його на вогні, але й прискорювало ріст і підвищувало життєдіяльність первісної людини.
Виділення людини із тваринного миру стало можливим тільки завдяки праці, що сам по собі представляв колективну форму впливу людини на природу. Перехід навіть до найпростіших трудових операцій міг відбутися тільки в колективі, в умовах суспільних форм поводження. Ця обставина дозволяє затверджувати, що вже на самих ранніх етапах антропогенезу й історії первісного суспільства мало місце регулювання в добуванні й розподілі їжі, у статевому житті. Цей процес підсилювався дією природного відбору, що сприяв збереженню саме тих колективів, у яких сильніше були виражені соціальний зв'язок і взаємодопомога і які протистояли ворогам і стихійним лихам як монолітні об'єднання.
Уже відзначений розвиток загінного полювання, спільний захист від хижих тварин, підтримка вогню - все це сприяло консолідації праобщини, розвитку спочатку інстинктивних, а потім і усвідомлених форм взаємодопомоги. У цьому ж напрямку згуртування колективу діяло й удосконалення мови. Але особливо великий прогрес приходиться на заключний етап існування праобщини - мустьерский час. Саме до цього часу належать перші яскраві свідчення турботи про члени колективу - неандертальські поховання.
мисливство праобщина неандерталець людина
Спосіб життя людей кам'яного віку, рівень їхнього розвитку частково нагадують деякі сторони життя народів, які в недавнім минулому, до приходу європейців, жили в Австралії, окремих областях Південної Азії, Південної Америки й Африки. Безпосередньо порівнювати їх, звичайно, не можна: за минулі тисячі років навіть настільки відрізані від цивілізації люди, як аборигени Австралії, нагромадили великий досвід спостережень, розвилися їхні розумові здібності, розширилося сприйняття світу. І все-таки побут цих племен і народів дозволяє в деякому ступені зрозуміти, як жили люди 30-20 тисяч років тому.
Найдавніші знаряддя праці є одночасно пам'ятниками й матеріальної, і духовної культури, тому що свідчать про свідому діяльність істот, що створили їх, про їхнє нехай примітивні й мінімальні знання й уміння, що передалися від одного індивіда до іншого. З появою свідомості й свідомої діяльності людини з її результатами починається перша культурно-історична епоха - первісна, у рамках якої існував тільки один, однойменний, тип культури. Названа епоха - сама тривала із всіх, пережитих людством, вона становить більше 90 % всесвітньої історії. У свою чергу, більша частина первісної епохи збігається із процесом формування людини, суспільства й культури. Люди тоді повільно, але вірно створювали основу, фундамент культури, готували умови для її пізніших успіхів.
1. Алексєєв В.Т. Історія первісного суспільства/ В.П. Алексєєв, Ф.И. Першиц - 6-і изд. - М.: ТОВ "Видавництво АСТ": ТОВ "Видавництво Астрель", 2004. - 350 [2] с.: іл. - (Высшая школа).
2. Вишняцкий Л.Б. Походження Homo sapiens. Нові факти й деякі традиційні подання - М: Радянська археологія, 1990, №2.
3. Зубов А.А. Дискусійні питання теорії антропогенезу - Етнографічний огляд, 1994, №6.
4. Енциклопедія. Т.1. Всесвітня історія / сост. с. т. Исмайлова. - 3-і изд. перераб. і доп. - М.: Аванта +, 1996. - 704 с.: іл.