У Vтисячолітті до н. є. у південній Месопотамії з'явилися племена шумерів. Працею багатьох поколінь були осушені болоть, і ці землі стали придатними для землеробства.
З тих самих причин, що і в Єгипті, у Месопотамії на початку IIIтис. до н. є. виникло кілька державних утворень. Кожна держава складалася з міста і навколишніх поселень. У місті жив правитель, який мав сильну владу. Населення обкладалося великими податками.
Давньовавилонсьне царство
Держави Південної Месопотамії вели між собою виснажливі війни. Через це зменшилася кількість держав у цьому регіоні, оскільки одні держави захопили інші. Об'єднати всю Месопотамію вдалося царям Вавипона. Царі Вавилона підкорили всю Месопотамію, яка стала називатися Вавилонією. Найвищої могутності Вавилонія досягла під час правління царя Хаммурапі (1792—1750 рр. до н. є.).
Для підтримання порядку у своїй державі Хаммурапі наказав скласти закони. Ці закони були висічені на стовпі з чорного базальту.
Закони оголошували владу царя безмежною, а власність — недоторканною. Вони захищали владу і майно багатих, знатних людей. Посягання на їхнє життя та власність каралося стратою. За матеріальні збитки вільним общинникам передбачалося відшкодування (віл за вола, раб за раба), за каліцтво — «око за око», тобто завдання нападнику такого ж каліцтва або штраф. Встановлювалася відповідальність за образу — більша, якщо стосувалося знатної людини. Селяни мали відповідати за греблю, що прилягала до їхніх будинків, визначалися правила роботи ремісників. Закони захищали права боржників, забороняючи перетворювати їх за борги на рабів. Вони мусили відпрацювати борг протягом трьох років. Великими правами наділявся батько сім'ї. Він навіть мав право безкарно вбивати дружину і дітей. Суворі покарання передбачалися за порушення законів рабами.
При царях — наступниках Хаммурапі могутність Вавилону значно зменшилась.' Близько 1500 р. до н. є. Вавилонське царство було завойоване кочовими племенами і повернуло собі незалежність тільки наприкінці VIIст. до н. є.
Ассирія
У VIII—VIIст. до н. є. наймогутнішою державою Передньої Азії стала Ассирія зі столицею містом Ніневія на березі Тигру. Військо ассирійських царів було великим і добре озброєним, у ньому панувала сувора дисципліна. Царі Ассирії завоювали всю Месопотамію, Сирію, Фінікію та на деякий час — Єгипетське царство.
Перемогам ассирійців сприяло й те, що вони першими почали виробляти залізо і озброїли своїх воїнів невідомою раніше залізною зброєю. Однак безперервні війни підірвали сили Ассирії. Наприкінці VIIст. до н. є. її вороги об'єдналися проти неї. Головним її ворогом стало Вавилонське царство, яке на той час знову переживало період піднесення. 612 р. до н. є. столиця Ассирії місто Ніневія була взята штурмом і зруйнована. Через кілька років Ассирійське царство загинуло.
Вавилонське царство у VII—VIст. до н. є.
Звільнившися від влади ассирійців, Нововавилонське царство стало знову міцніти. Найвищої могутності воно досягло у першій половині VIст. до н. є. за царя На-вуходоносора II, який був видатним державним та політичним діячем. Багато уваги він приділяв укріпленню господарства країни. При ньому Вавилон став най більшиммістом Передньої Азії, укріпленим двома рядами стін. З метою поширення торгівлі в країні були прокладені нові зручні дороги, що мали й воєнне значення. Однак після смерті Навуходоносора II(582 р. до н. є.) Вавилонська держава почала занепадати. Влада царів послабилася внаслідок міжусобиць та збільшення впливу жерців, багатого купецтва і лихварів, а на кордонах держави посилилися сильні сусіди.
Перська держава та її завоювання
На схід від Месопотамії розташоване Іранське нагір'я, де кочували племена персів. У І тисячолітті до н. є. з появою заліза прискорився процес створення тут перших держав.
У середині VIст. до н. є. вождь одного з перських племен Кір підкорив своїй владі інші перські племена і оголосив себе царем. Він створив сильне військо на зразок ассирійського і почав завойовувати держави Передньої Азії. 538 р. до н. є. перси оволоділи Вавилоном. Завоювання персів тривали і після смерті Кіра, який загинув під час одного з походів у Середній Азії. 525 р. до н. є. його син Камбіз завоював Єгипет. Але після невдалої спроби Камбіза захопити Нубію в різних частинах перської держави почалися повстання. У Персії з'явився жрець, який видавав себе за вбитого напередодні походу на Єгипет брата Камбіза. Самозванця підтримали інші жерці, невдоволені перською владою. Камбіз помер за нез'ясованих обставин, і перський престол перейшов до царя Дарія І. Він придушив повстання у підкорених персами країнах і розширив межі Перської держави. При ньому вона займала всю Південну Азію, аж до Індії, та частину Африки з Єгиптом.
Дарій І розділив свою державу на окремі області — сатрапи, на чолі яких стояли правителі — сатрапи, що відали збиранням податків до царської казни, залученням населення до військової служби та до примусових робіт.
Перський цар мав необмежену владу. Кожен, хто наближався до царя, мусив впасти на землю, не зводячи на нього очей.Підкорені народи сплачували персам величезні податки, віддавали юнаків у царське військо. Вони постійно повставали проти перського гніту. Тому їх можна було тримати в покорі тільки силою зброї. Послаблення Перської держави зумовлене й тим, що народи, які в ній жили, не були пов'язані ні спільною культурою, ні спільними господарськими інтересами.
Культура країн Передньої Азії
Народи Передньої Азії створили багату культуру. Одним з їхніх досягнень було письмо, створення якого сприяло розвиткові науки і мистецтва. Складність передачі малюнком багатьох слів спричинила його заміну клинописом. Значки, що складалися з клинців, означали слово або склад. Усього ж їх налічувалося понад 600. Клинопис поширився серед багатьох народів Передньої Азії, що пристосовували його до своєї мови. Клинописом писали на глині, якої багато в Месопотамії. Обпечені глиняні таблички зберігалися краще від паперу.Народи Передньої Азії, зокрема вавилоняни, досягли істотних успіхів у галузі наукових знань. Планування вулиць Вавилону свідчить про значний розвиток геометрії. Були написані підручники з арифметики, які містили задачі з дробами. На основі астрономічних знань вавилоняни склали календар: рік був поділений на місяці, місяці — на тижні, по 7 днів у кожному. Доба поділялася на години й хвилини. Неабияких успіхів досягло мистецтво. Величні статуї крилатих биків з людським обличчям охороняли палаци ассирійських царів. Ці палати прикрашалися також рельєфними зображеннями військових походів ассирійців. Розписом і мозаїкою були покриті стіни Вавилону. У VIст. тут були збудовані висячі сади, що стали од- ним із семи див світу. В центрі Вавилону височіла 90-метрова семиярусна храмова вежа, верхній ярус якої був вкритий золотом.
Збереглося кілька пам'яток давньошумерської літератури, що була побудована на міфах. До них належать «Поема про доліт Етани на небо» та «Поема про Гільга-неша». На клинописних табличках записана також легенда про всесвітній потоп.
ДЕРЖАВИ БЛИЗЬКОГО СХОДУ
Фінікія
У давнину на східному узбережжі Середземного моря знаходилася країна Фінікія, її географічне положення було дуже вигідним — на перехресті караванних та морських шляхів, які з'єднували багато країн. Фінікійські поселення перетворились на багаті торгові міста, найбільшими з яких були Тір, Сідон і Бібл. Завдяки наявності кедрових і дубових лісів фінікійці були забезпечені деревом для будування кораблів. На зламі II—І тисячоліть до н. є. вони вважалися кращими суднобудівниками та мореплавцями. Вони плавали по всьому Середземному морю і виходили в Атлантичний океан.
Фінікійські купці вели широку торгівлю. Одним із важливих предметів фінікійської торгівлі були раби. Фінікійці не тільки купували рабів, але й хитрістю викрадали людей у прибережних поселеннях та захоплювали полонених, займаючись морським розбоєм.
У чужих землях фінікійські мореплавці заснували багато поселень, або колоній, їхні сліди знаходять навіть в Іспанії. Відомою фінікійською колонією було місто Карфаген на півночі Африки (сучасний Туніс).
Фінікійські купці вели торгові записи. Але для цього незручно було користуватися ні ієрогліфами, ні клинописом. Тому на основі єгипетського скоропису, був створений алфавіт. Він був дуже простий і складався з 22 знаків-літер; голосні звуки при письмі пропускалися.
Фінікійські міста недовго зберігали незалежність.
Давньоєврейські держави в Палестині
На південь від Фінікії знаходилась Палестина. На початку IIтис. до н. є. цю країну завоювали кочові єврейські племена, підкоривши місцеве населення. Від кочового скотарства євреї почали переходити до землеробства. Поступово серед євреїв також склалися рабовласницькі відносини. Рабами ставали полонені і боржники. Почала виділятися знать, що зосереджувала в своїх руках чимало багатіїв.
Частина євреїв у пошуках кращої долі переселилась на територію Єгипту. Тут вони зазнавали тяжких утисків з боку фараонів та їх чиновників. Євреїв змушували тяжко працювати на будівництві храмів і гробниць. Це дало підґрунтя існуванню легенди про «єгипетський полон єврейського народу», з якого нібито євреїв звільнив пророк Мойсей.
В XIст. до н. є. у північній частині Палестини виникло Ізраїльське царство.Одночасно з Ізраїльським царством на півдні Палестини виникло Іудейське царство, яким, за легендою, правив цар Давид, що був суворим і жорстоким правителем. Після смерті Саула Давид об'єднав обидві держави в одну — Ізраїльсько-іудейську. Давид ввів закони, його військо провело ряд успішних війн, розширивши територію держави.