До “великої армії" були підтягнуті резерви, підвізна артилерія, боєприпаси, продукти.14 червня 1807 року під Фрідмендом Наполеону вдалося нанести Белісгану тяжкої поразки. Французька армія стояла біля кордону з Росією. Продовжити війну в цих умовах, при відсутності союзників на континенті було для Росії дуже ризиковано. Але й Наполеон боявся переходити Неман. Обидві сторони з великим завзяттям вступили в мирні переговори.24 червня в Тильзіте відбулася знаменита зустріч Олександра І і Наполеона. Недавні противники обняли один одного.7 липня в Тильзиті був підписаний договір, що оформив російсько-французький союз [14, 222].
Франція отримала повну свободу дій в Західній Європі. Наполеон погрожував зовсім ліквідувати Прусію і тільки після наполягання царя повернув їй частину її володінь на схід від ріки Ельби. Польські землі крім Сілезії були відібрані в Прусії. За союзним договором з Францією Росія повинна була приєднатися до континентальної блокади, примусити до неї Швецію і розірвати з Англією. Наполеон зобов’язався підтримати Росію і проти Швеції і проти Туреччини (хоча твердо вирішив не поступатись Росії Константинополем).
Тильзитський мир викликав велике занепокоєння в Англії, хоча її без діяння в значній мірі допомогло Наполеону одержати перемогу над четвертою коаліцією. Англійська влада боялась, що Франція захопить датський флот.2 вересня 1807 року британська ескадра без оголошення війни бомбардувала Копенгаген, захопила 190 кораблів і багато суден. Дуже швидко після цього Росія оголосила Англії війну [13, 187].
Для Наполеона це приєднання і оголошення війни Англії (31 жовтня 1807 року) мало величезне значення. Розгромивши Австрію і Прусію, Наполеон намагався тепер зламати свого головного супротивника шляхом економічного придушення.21 листопада 1806 року Наполеон підписав в Берліні знаменитий декрет про континентальну блокаду. До того ж в період революційних війн і при консульстві, Франція закривала можливість ввозу товарів в свої межі. Тепер оволодівши значною частиною європейського континенту Наполеон поставив собі за мету закрити для Англії весь європейський ринок.
Англія в свою чергу відповіла контр аргументом. Використовуючи своє панівне становище на морях, вона в свою чергу оголосила Франції економічну війну. “Королівськими указами" 1807 року всім нейтральним країнам заборонялася торгівля з Францією і її союзниками. Кожне судно, що заходило в англійський порт повинно було вносити мито. У відповідь на це Наполеон двома декретами, підписаними в Мілані (23 листопада і 17 грудня 1807 р) попередив, що кожне нейтральне судно, що підкориться цим указам буде розглянуте як англійське з усіма наслідками - воно може бути захоплене у відкритому морі, а у разі заходження у французькі або союзні порти буде атаковано. Ще пізніше 1810 р. Тріамонським декретом для боротьби з ввезенням англійських колоніальних товарів, провозились під виглядом товарів нейтральних країн, Наполеон встановив нечувано високі тарифи на них, щоб закрити європейський ринок не тільки для англійських, але ф для інших колоніальних товарів взагалі. Це була боротьба за світову економічну першість, за колоніальну монополію, за панівне становище на європейському континентів, в Північній Америці і в Індії. Закриваючи французький і єврейський ринок для англійських промислових товарів, Наполеон дія винятково в інтересах французької промислової буржуазії і отримав від цієї політики відразу значну вигоду [8, 134].
Успіх континентальної блокади залежав від того чи буде Європа ф все її узбережжя герметично закрите для англійських товарів. Наполеон сподівався на те, що для Англії буде закритий доступ до Балтійського моря і що вона позбудеться життєво важливих для неї кредитів російсько-пруського і польського експорту (хліба, льону, полотна і корабельного лісу), від поставок якого залежало англійське судно-будівництво. Однак тепер Наполеон вважав розширити свій вплив на Транейський півострів і залишити Англію без португальських і іспанських портів [14, 219].
Блокада взагалі сприяла розвитку французької промисловості, але як не зростала французька економіка вона не могла замінити англійської для європейського населення, і сама ідея перетворення Європи в замкнуте господарство під керівництвом Франції не могла бути втіленою в життя. Це заважало економічному розвиткові не тільки Англії, але й усім європейським країнам. Сама Франція не могла обійтися без англійського судна і шляхом ліцензії, а також просто контрабандна торгівля англійськими товарами продовжувалась.
Англія не заключала миру, Австрія готувалась до війни, а Росія була не надійним союзником проти цих країн, оскільки за Тильзитським миром і блокадою були не задоволені російські купці і поміщики. Крім того Росія в цей час воювала з Швецією.27 вересня - 14 жовтня 1808 р. за ініціативою Наполеона проходила його зустріч з Олександром І в Ехурті. Під час переговорів Наполеон домагався виступу Росії проти Австрії у разі нової війни з нею Франції. Але Олександр І не дав чітку згоду, міністр закордонних справ Наполеона Талейран вперше засумнівався у великій удачі і всемогутності французького імператора, він почав вести таємні переговори з російським царем за спиною Наполеона.
Весною 1809 р. Австрія уклала з Англією союз. Це була п’ята коаліція проти Франції. В ряді зіткнень армія Наполеона розгромила австрійців і 13 травня 1809 р. ввійшла в Вену, після цього у зіткненні біля Асперна (21-22 травня) австрійці отримали перемогу, але не змогли її використати.5-6 липня 1809 р. біля Ваг рама Наполеон завдав австрійській армії нищівного удару.14 жовтня в Шенбруні був підписний мирний договір. Австрія позбавлялася виходу в Адріатичне море, Істрія і Трієст були об’єднані з Дамінацією і приєднані до франції як імперська провінція. Австрія змушена була заплатити контрибуцію і приєднатися до блокади [14, 225].
У 1807 р. Наполеон вирішив змусити Португалію до участі в континентальній блокаді, але отримав відмову. Тоді він добився від Іспанії згоди на похід в Португалію французьких військ. В Португалії французьке вторгнення було відбите в результаті - повстання в цій країні і висадження англійських військ, підтриманих флотом [13, 187].
В липні 1808 р. всю Європу, залякану і придавлену наполеонівським пануванням, облетіла зовсім неочікувана новина - якраз за декілька днів до вступу Жозефа в Мадрид іспанці під Байленом оточили і примусили до капітуляції цілу наполеонівську дивізію під командуванням генерала Дюпана.
Це була перша поразка нанесена, як вважалось, зовсім непереможній армії. Підбадьорені цим, англійці в серпні 1808 р. висадили свої війська в Португалії і, в свою чергу, нанесли удар французам.
30 серпня Жюно підписав угоду про капітуляцію, однак на вигідних умовах: французькій армії було збережено зброю, вона була повністю евакуйована і зберігала право брати участь у військових діях, але Португалія була втрачена не зворотньо, і англійці отримали важливий плацдарм для майбутніх операцій і підтримки повстання в Іспанії.
Придушити повстання силами окремих французьких корпусів виявилося неможливим. Наполеон розумів, що в Іспанію потрібно рушити великою армією [8, 136].
В листопаді 1808 р. “велика армія" почала іспанський похід. Вже в грудні Наполеон вступив в Мадрид. Він видав ряд декретів, за якими знищувалась іспанська інквізиція, різко зменшувалась кількість монастирів і конфісковувались їхні володіння. Однак підкорення Іспанії супроводжувалось великими труднощами. Два місяці продовжувалась облога Сарагоси. І хоча французькі війська очолив один із кращих воєначальників, маршал Ланн, йому з великими труднощами вдалося оволодіти містом. Він був змушений здобувати вулицю за вулицею, будинок за будинком. Мету відкинути англійців в море, вдалося здійснити тільки частково - англійська армія відступила, але облоги вона уникла, встигнувши зійти на судна.
Вже в січні 1809 р. Наполеон поспішно змушений був залишити Іспанію через посилену підготовку до війни Австрії. Іспанський похід імператора не був доведений до кінця. Іспанські повстанці не були остаточно підкорені. Іспанська рана продовжувала кровоточити, і починаючи з 1808 р. це постійно і дуже болісно відчував Наполеон. Пізніше, вже на о. Св. Єлени він визнав, що його іспанська політика була серйозною помилкою.
Під час війни з Австрією Наполеон видав декрет про приєднання до своєї імперії Папської області з м. Рим. В червні 1809 р. папа Тій VII, не бажаючи підкорюватися Наполеону, був ув’язнений у Франції і утримувався там як полонений під домашнім арештом до весни 1814 р. Мета Наполеона полягала в тому, щоб перетворити папську область в покірне знаряддя своєї політики і її закрити для англійських товарів.
Недотримання континентальної блокади послужило Наполеону приводом до нових територіальних захоплень. В 1810 р. він розгнівався на голландського короля - свого брата Людовіка - через порушення континентальної блокади, що руйнувала цю країну. Людовікові Бонапарту довелося вткати в австрійські володіння, а Голландія була приєднана до Франції і розділена на департаменти. Та ж участь осягнула в 1810 р. Гамбург і деякі області Німеччини на узбережжі Північного моря [11, 189].