Історія Ружинщини сягає в глибину тисячоліть. Землі її починають залюднюватись вже в епоху палеоліту (30 - 10 тис. років тому). Теплий клімат, водяний басейн, лісостеп з багатими ґрунтами та тваринним світом сприяли розселенню тут первісних людей. На той час людство значно просунулося у суспільному розвитку, істотно удосконалювалися знаряддя праці. З'явилися наконечники списів, гарпуни, крем'яні знаряддя, різці для обробки дерева та кісток, скребки, голки для пошиття одягу з шкіри убитих тварин. Основними заняттями людей того часу в цьому регіоні було полювання на диких звірів, рибальство, а також збиральництво.
Німими свідками життя наших предків є знахідки матеріальних решток людської культури, залишки великих кісток тварин. Так знахідки залишків мамонта, обрізків з оленячих рогів свідчать про те, що у цих краях дійсно жили мамонти, північні олені. Залишки кісток мамонта знайдено на полях с. Бистрика, а обрізки з оленячих рогів поблизу с. Топори, рештки бивня і кісток мамонта знайдено також в сусідньому Сквирському районі.
В період мезоліту (IX-VI тис. до н.е.) та неоліту (VI-ІV тис. до н.е.) розпочинається приручення тварин, значно поширюється рибальство. Люди почали широко користуватися таким знаряддям, як кам'яна сокира. В неолітичну епоху, крім того, виникає землеробство, з яким пов'язаний період до сталої осілості. Появляється глиняний посуд.
Так, краєзнавцем Б.О. Блюмом на території села Заріччя під лісом я а березі ставка була виявлена ціла майстерня і періоду мезоліту, В її залишках було знайдено багато мікролітів у вигляді кремінних скребків, ножиків, наконечників, зубів для серпів. Учнями Ружинської школи в 50-60 роках на території Ружина знайдено дерев'яний серп з кремінними зубами, кам'яний молоток, кремінний ніж, кремінну сокиру. Зараз ці знаряддя знаходяться у колекції краєзнавця Б.О. Блюма. у нього знаходяться також речі, які належать до епохи пізнього палеоліту - це примітивні необроблені молотки, скребки тощо.
Багато решток у вигляді кам'яного знаряддя, глиняних виробів було знайдено учнями місцевих шкіл сіл Прибережного, Білилівки, Ягнятина, Вільнопілля, Зоряного, Трубіївки. Частково ці речі знаходяться у музеях Білилівської, Ружинської середніх шкіл, краєзнавчих куточках шкіл сіл Прибережного і Рогачева.
На території Ружинщини чітко просліджуються матеріальні залишки життя людей періоду неоліту - поселення дніпродонецької культури. Поселення неолітичної епохи виявлено поблизу сіл Вчорайшого і Топорів.
У 1891 році розкопано один з трьох курганів в с. Білилівці. Тут виявлено трупоположення з черепом, посипаним охрою - як символ очищаючої сили вогню, полірований кам'яний молот з двома обухами. Всі ці знахідки датуються VI тис. до н. е.
Особливе місце серед археологічних пам'яток Ружинщини займають знахідки доби енеоліту, або так званого мідного віку (IV-початок II тис. до н. е). Вперше знахідки цього періоду були виявлені поблизу с. Трипілля Обухівського району Київської області археологом В.В. Хвойкою наприкінці XIX ст. Пізніше речі, які відносились до цього періоду, стали називати пам'ятками трипільської культури. На території нашого краю поселення трипільської культури відкрито в селах Білилівці, Ягнятині, Карабчиєві. В с. Карабчиєві в 1956 році проводилась археологічна розвідка співробітниками інституту археології УРСР Шмагліем і Макаревичем. Вони виявили залишки глинобитних жител наземного типу, на площі яких знайдено фрагменти посуду, фрагментованого різними штампами, антропоморфні і зооморфні статуетки (фігурки людей та тварин, які мали обрядово-магічне призначення. Чільне місці антропоморфних глиняних виробах займало зображення богині родючості.
При виготовленні таких фігурок в глину домішували борошно, зерно, мабуть, щоб збільшити їх магічну силу їх ховали в своїх житлах під підлогою, очевидно, як вияв продовження роду, збереження сім'ї.
В цьому ж поселенні вищезгаданими археологами були знайдені різні знаряддя праці: зернотерки, сокири, ножі, скребки, проколки із каменю, кременю і кістки. В Бердичівському музеї зберігаються фотографії решток жител трипільської культури, які були зроблені під час розкопок в с. Білилівці. На основі знайдених речей та матеріалів добутих археологічними експедиціями на території нашого району, можна скласти уявлення про побут, знаряддя, будівлі, заняття людей. Археологічні матеріали трипільських поселень свідчать, що їх населення сіяло ячмінь, пшеницю, просо, розводило корів, овець, свиней. Землю трипільці обробляли роговими чи кам'яними мотиками, врожай збирали крем'яним серпами, зерно розмелювали на зернотерках. Вони опанували ткацько-прядильне ремесло, майстерно виготовляли орнаментований посуд тощо.
Застосування бронзи (сплав міді й олова) у ІІІ-ІІ тис. до н. е. істотно вплинуло на загальний розвиток людства; відбувається перший великий суспільний поділ праці - скотарство відокремлюється від землеробства. На території району поселення початку епохи бронзи виявлено в с. Карабчиєві.
В IX-VII ст.д.о н. е. південна частина Правобережного Лісостепу (до якої територіально відноситься і наш край) була густо заселена племенами, які дістали в історичній науці назву "племена чорноліської культури". Їхні поселення розміщувались на невисоких придолинних ділянках, зручних для землеробства. Житла - напівземлянки досить великих розмірів, що свідчить про існування великої патріархальної сім'ї. Землю обробляли дерев'яними плугами, в яких запрягали волів.В. Гончаров, проводячи археологічну розвідку по Роставиці в 1946 році, відкрив таке поселення біля с. Дерганівки. Знайдені фрагменти кераміки дозволяють віднести плем'я до чорноліської культури. В с. Рогачах знайдено дві кам'яні шліфовані сокири з просвердленими отворами, які датуються X-IX ст.д.о н.е.
Істотні зміни відбулись в кінці IX-VIII ст.д.о н. е., коли степові кімерійці, а потім скіфи почали виявляти особливу військову активність. Загроза нападу примушувала чорноліські племена покидати зручні для життя урочища і селитися на підвищеннях, обносити поселення валами.
В цей же період розпочинається перехід від епохи бронзи до раннього залізного віку. Поява виробів з нового металу, зумовила прискорення економічного прогресу суспільства. Почалася, за словами Ф. Енгельса, доба залізного плуга, сокири й меча. У зв'язку з цим відбувся другий великий суспільний поділ праці - відокремлення ремесла від землеробства і скотарства. Це час виникнення ранньослов'янського суспільства і ранньої форми державності.
На протязі другої половини І тис. до н. е. племена Середнього Подніпров'я пережили сильний культурний вплив степових скіфів. На поселеннях і в курганах Поросся знайдено велику кількість речей античного імпорту, що надходили з північночорноморських центрів (Ольвії, Тіри).
Скіфи-орачі на Пороссі і в межах сучасної Ружинщини обробляли землю плугом, вирощували ячмінь, просо, а згодом - овес і жито та інші продукти рослинництва.
На заміну поховальному обряду з переважанням урнових трупоспалень в безкурганних могильниках (культура "полів поховань") приходить новий обряд - трупопокладення за скіфським звичаєм. В 1885 році археолог Бальохін відкрив поселення скіфського часу в Малій Чернявці. Було розкопано два кургани. В одному знайшов скелет в сидячому стані, а навколо - 12 інших скелетів без голів. В другому - поховальний горщик у висіченій камері.
Археологом В. Гончаровим в 1946 році відкрито поселення Скіфського часу біля хутора Отруби на схилі першої надзаплавної тераси правого берега р. Роставиці. Знайдено ним фрагменти кераміки скіфського типу.
Аналогічне поселення скіфської доби відкрито на західній околиці Ягнятина, на південних схилах Цапиного хутора. За типом кераміки В. Гончаров відносить поселення до пізньоскіфського часу.
З III ст.д.о н. е. могутність скіфів падає. Відновлюється життя в неукріплених поселеннях. Досліджувану територію населяють землеробські племена зарубинецької культури (III ст.д.о н. е. - II ст. н. е). В II ст.д.о н. е. в басейн Росі проникає частина сарматів, які асимілюються з місцевим населенням. В II-V ст. на території нашого краю виявлено поселення племен черняхівської культури. Археологами Е. Махно, В. Гончаровим знайдено багато поселень цієї культури, а саме: поблизу сіл Чорнорудки, Бистрика, Голубівки - два, Дерганівки, Плоски, Прибережного - три, Ружина, Трубіївки - два, Ягнятка - два, Зоряного - два, Зарудинець - один. Представників зарубинецької та черняхівської культури дослідники вважають праслав'янами, а південну територію Лісостепу між Дніпром і Дністром - прабатьківщиною слов'ян. Однак, єдиної думки щодо походження слов'ян та їх культури в науці поки що немає. Висловлюються різні думки щодо етнічного походження черняхівської культури. Хоч вона мала поліетнічний характер, все ж на території лісостепової частини Правобережної України, а, отже і нашого краю, як вважають дослідники нашого часу, склалося основне слов'янське її ядро. Щоб уявити собі життя в черняхівському поселенні, звернутись слід до матеріалів археологічних робіт, які проводила співробітник інституту археології АН УРСР Е.В. Махно в Ягнятині відкрила два поселення ченяхівської культури. Довжина одного із поселень складає 600-700 м, ширина - до 150 метрів. На території поселення виявлено залишки десяти споруд, які розташовані вздовж схилу трьома нерівними рядами. Відстань між рядами становить 20-40 метрів. Встановлено, що з 10 споруд від пожежі знищено 6. Усі виявлені споруди - наземного типу. Будувалися вони на дерев’яному каркасі з порівняно нетовстих стовпів (діаметром 15-20 см), обплетених лозою та обмазаних з двох боків глиною. Товщина стін 20-30 сантиметрів. Печами служили викладені з каменю вогнища майже квадратної форми. В інших спорудах виявлено печі виробничого призначення - гончарські. На поселенні зроблено багато знахідок. Це цілий і фрагментований керамічний посуд, зернотертки, точильця з пісковику, залізні й бронзові речі, а також багато кісток свійських тварин. Найбільше кісток бика, вівці, кози, свиней й коня.