ІСТОРІОГРАФІЇ ІСТОРІЇ ЧЕХІЇ
Наприкінці ХVІІІ - в І половині XIX ст. відбувався процес формування чеської нації. Чеські землі перебували в складі Австрійської імперії. Чеською мовою було заборонено користуватися в наукових публікаціях.
Зростання національної самосвідомості в ці часи виявилося саме в посиленні інтересу до рідної мови, культури, історії, які були важливими засобами згуртування нації. На це була спрямована діяльність "будителів”, яка розгорнулася в П половині ХVІІІ ст. Першим науковим центром національної історії став Чеський музей в Празі, заснований в 1818 р. Музей почав видавати часопис, який перетворився в перший періодичний друкований орган дослідників національної історії. Згодом видавничу діяльність наукової літератури здійснювала просвітницька організація “Матіца (матінка) чеська”. Розвиток історичних досліджень спричинив утворення в 50-х роках XIX ст. при Чеському музеї Археологічного товариства із власним часописом.
Створення чеської національної історичної науки збіглося із поширенням ідей Просвітництва.
ПРОСВІТНИЦЬКИЙ НАПРЯМОК був першим в чеській історіографії.
Г. ДОБНЕР (1719 - 1790) - займався публікацією історичних джерел. Критично ставився до їх змісту, зокрема в коментарях до "Чеської хроніки" доводив, що чехи в стародавні часи жили в умовах демократії, а не монархії.
Ф. ПЕЛЦЛ (І734 - І80І) - учень Г. Добнера. В праці "Коротка Історія Чехії", яку неодноразово перевидавали, переглянув католицьку концепцію історії гуситського руху. Він вважав гуситів героями, а Я. Гуса - патріотом, високо оцінював його боротьбу проти німецького засилля, за права чеської мови. В праці "Історія німців в Чехії" висвітлив боротьбу чехів з німцями та діяльність Я. Жижки. В працях про чеських королів Карла ІV та Вацлава ІV стверджував, що їх діяльність сприяла піднесенню національних почуттів чехів, які виявлялися у постійних суперечках та сутичках з німцями. Занепад авторитету католицької церкви в ті часи пояснював низькими моральними якостями духівництва.
И. ДОМБРОВСЬКИЙ (1753 - 1829). В "Історії чеської мови та літератури" розглядав селянство як охоронця традицій національної культури. Епоху гусизму вважав часом розквіту національної культури, а Я. Гуса - її видатним представником. Відзначав позитивну роль гуситського руху в розвитку чеської мови, літератури, культури. Увів до наукового обігу нові документи про гуситський рух.
Для РОМАНТИЧНОГО НАПРЯМКУ характерна ідеалізація старовини, зокрема героїчного минулого народу.
Ф. ПАЛАЦЬКИЙ (1798 - 1876) - фундатор напрямку, ідеолог національного відродження, засновник і керівник “Матіци чеської", редактор "Часопису чеського музею", секретар Королівського чеського товариства наук. Мав офіційний титул станового земського історіографа Чеського королівства. Дуже багато зробив для розшуку та публікації джерел з чеської історії. Працював в архівах Чехії, Угорщини, Австрії, Німеччини, Франції, Італії, Ватикану. В 1840 р. розпочав видання джерел “Чеський архів", редагував чисельні збірники документів.
Історіософія Палацького формувалась під впливом творів німецьких філософів Г. Ґегеля та І. Гердера. Рушійною силою історичного процесу він визнавав боротьбу протилежностей у формі боротьби полярних сил. Вважав, що слов’яни на відміну від інших народів, зокрема німців, мають специфічні риси - демократизм, рівність, вільнодумство, гуманізм тощо.
Головним в історії вважав самобутній розвиток народу, національної держави та національної культури. Народ - виразник національної ідеї. Історичний процес розкривається в діяльності народу, а не видатних осіб. Головна праця - п'ятитомник "Історія чеського народу в Чехії та Моравії" (І-й том видано в 1836 р., 5-й - в 1876 р) видана чеською та німецькими мовами. Видання не автентичні, чеське спрямоване на виховання національної самосвідомості. Праця охоплювала період від давнини до 1526 р., в якому чеські землі увійшли до Габсбургської імперії.
Історію чеських земель Палацький розглядав як боротьбу німецької та слов'янської стихій. Чеський народ вважав носієм позитивних рис, притаманних всім слов'янам, а також, зокрема ідеалів раннього християнства, високих моральних засад, любові до батьківщини та рідної мови, прагнень до морального самовдосконалення. Протиставляв слов’янські демократичні засади німецьким становим. Вважав, що на початку чеської історії переважала слов’янська стихія. Ідеалізував життя стародавніх чехів, яке відбувалося в умовах внутрішньої свободи, споконвічної демократії, мирних відносин з сусідами. В подальші часи німецька стихія - католицька - витіснила слов’янську. В боротьбі слов'янських демократичних засад проти станових німецьких виник рух за свободу - гусизм - “вершина чеської історії". Створив періодизацію чеської історії: стародавні часи - до гусизму: середні віки - гусизм; новий час - після гуситський період поневолення чеського народу.
До гуситського руху включав реформацію, селянську війну, правління Іржі Подебрада як зразок ідеального конституційного монарха, діяльність Громади чеських братів.
Ф. Палацький розглядав гусизм як величний прояв слов'янського демократичного руху, чеської національної ідеї, як втілення свободи думки в народному русі. Спочатку підкреслював лише національний аспект гуситського руху, після революції 1848 р. на перший план висунув морально-релігійну боротьбу чехів проти католицької авторитарності, за церковні та релігійні реформи.
Перевагу надавав радикальній течії гуситського руху - таборитам, з симпатією висвітлював їх бойові успіхи, діяльність Яна Жижки. Таборити - втілення ідеалів стародавньої слов'янської демократії у поєднанні з принципами свободи нового часу. Одночасно засуджував соціальні вимоги лівих таборитів. В течії хіліазму, учасники якої поділяли віру в тисячолітнє земне царювання Ісуса Христа (хіліазм - тисяча грецькою мовою), яке почнеться після другого пришестя Христа, напередодні кінця світу, Ф. Палацький вбачав прояв ідей комунізму, до яких ставився негативно.
Внаслідок поразки таборитів у битві біля Липан наступили занепад та послаблення Чехії, посилилися німецькі феодальні порядки, закріпачення селян.
Ф. Палацький створив національну та антифеодальну концепцію історії Чехії. Вперше Історію чехів було показано як безперервний процес, що розвивається. Фактичний матеріал праці вченого використовується дотепер, як створена ним термінологія.
Праці мали не лише велике наукове значення в розвитку чеської історичної науки, але й відіграли величезну роль в піднесенні чеського національного руху, сприяли утворенню в свідомості чехів Яна Гуса та Яна Жижки як національних героїв. Концепція була визнана широкими колами вчених та громадськості.
Ф. Палацький вступив в гостру полеміку з німецькими істориками, які принижували гусизм. З середині 60-х років XIX ст. він опублікував працю "Історія гусизму та проф.К. Хйофлер", як відповідь на трактування гусизму як результату расової ненависті чехів і німців.Ф. Палацький заперечував, що катастрофою для Празького університету було залишення його в 1409 р. німецькими професорами та студентами.
Інші представники романтичної школи ідеалізували Я. Гуса і Я. Жижку та суспільний лад Чехії ХШ-ХІV ст., недооцінювали соціально-економічні чинники суспільного розвитку.
Проблеми гуситського руху торкався представник РАДИКАЛЬНО-ДЕМОКРАТИЧНОЇ ТЕЧІЇ НАЦІОНАЛЬНОГО РУХУ Е. АРНОЛЬД (1800 - 1869). В книзі “Діяння гуситів", викладені з особливою увагою до Яна Жижки, виданої в 1848 р., гуситський рух характеризувався як революція, метою якої було встановлення соціальної рівності, національної свободи, республіканського ладу. Головну силу таборитів вбачав в селянстві, першим вжив термін "селянська війна". Поразку таборитів пояснював підступами шляхти. Модернізував минуле, вважав Жижку аграрним соціалістом, який прагнув надати землю бідним за рахунок багатіїв.
На розвиток чеської історичної науки в ІІ половині XIX ст. Діяла низка факторів. До них належать запровадження конституції в Австро-Угорщині, утворення нових дослідницьких центрів - історичного гуртка в Празі, земських архівів в Празі та Брно, чеського Кардового університету після його поділу в 1882 р. на чеський і німецький. З 1892 р. було утворено Чеську академію наук, словесності та мистецтва, в 1892 р. - історичний клуб в Празі, в якому об'єдналися дослідники. З'явилось декілька нових історичних часописів.
КОНСЕРВАТИВНИЙ НАПРЯМОК виник після поразки революції 1848 р. в умовах посилення впливу в суспільстві католицької церкви.В. В. ТОМЕК (1818 - 1905) - з прихильника концепції Ф. Палацького перетворився в апологета династії Габсбургів і католицької церкви, виразника офіціозної точки зору на історію Чехії в складі Австрійської імперії. Його підручник історії Австрійської монархії для гімназії протягом ЗО років вважався кращим і був перекладений німецькою, італійською, угорською, сербсько - хорватською мовами. В ньому містилась ідея Палацького про миролюбних слов'ян - землеробів та "агресивних германців".
В працях з історії Чехії негативно оцінював гуситський рух. Позитивно ставився до поразки чехів у битві в 1620 р. Втрата національної незалежності, встановлення влади Габсбургів, на його думку, врятувала чехів від шляхетської анархії, сприяла об'єднанню чеських земель. Контрреформацію та германізацію розглядав як прилучення чехів до більш розвиненої німецької культури. В "Історії Чеського королівства" (1850 р) першим розпочав вивчення сучасного йому періоду. Історію держави подавав як правління добрих і шляхетних монархів.
В 13-томній "Історії міста Праги" прагнув докладно висвітлити систему земельного, церковного, міського управління, політичні події, розвиток ремесла, торгівлі, економічного, соціального, культурного життя. В своїх працях використовував широке коло джерел, зокрема раніше невідомих документів. Праці страждають описовістю, фактографією.