Історична характеристика Дніпропетровська
Зміст
Вступ
Розділ 1. Історичні події, які склалися до заснування Дніпропетровського краю
1.1 Заселення і господарське освоєння краю
1.2 Запорізька спадщина
1.3 Друга половина ХУІІІ століття – доба Просвітництва
Розділ 2. Катеринослав - Дніпропетровськ -- етапи становлення
2.1 Перші забудови Катеринослава
2.2 Природні ускладнення для забудови міста
2.3 Проекти Катеринослава
2.4 Нове місце для забудови Катеринослава
2.5 Негативні тенденції у розвитку міста наприкінці ХVІІІ століття
2.6 Відродження Катеринославу
2.7 Природний потенціал
2.8 Відродження промисловості міста (1945-1950 рр.)
2.9 Промисловий потенціал міста 1950-1980-ті рр.
Розділ 3. Дніпропетровськ у наші дні
3.1 Проблеми розвитку
3.2 Шляхи подолання проблем
3.3 Перспективи розвитку
Висновок
Література
Список умовних скорочень
Додатки
Реферат
Науково-дослідницька робота на тему: «Історико-географічна характеристика Дніпропетровська» написана на 43 сторінках, містить 17 додатків, в тому числі 11 діаграм, 2 таблиці, 3 карти, 3 ілюстрації. При написанні роботи використано 21 першоджерел.
Дніпропетровськ – це наша «мала Батьківщина», історію якої ми маємо знати, цінуватись і пишатись.
Об’єктом дослідження даної роботи є історичні події розвитку Дніпропетровська, - етапи перетворення пересічного губернського міста у великий промисловий центр України.
Метою цієї роботи є характеристика соціально-економічних аспектів розвитку міста від перших забудов до сучасних днів. Висвітлення проблемних питань та перспектив подальшого економічного розвитку.
В роботі були застосовані, як теоретичні, так і практичні методи дослідження для вивчення історичних, економічних і соціальних процесів розвитку.
Висвітлені проблеми, які виникли при забудові міста.
Наведені історичні події відображають етапи перетворення міста на потужний металургійний та машинобудівний центр України.
Особливе місце відведено проблемам та перспективам розвитку міста в сучасні часи.
Результати роботи можуть бути застосовані при вивченні історії рідного краю.
Ключові слова: ЗАПОРІЖСЬКА СІЧ, Г.А. ПОТЬОМКІН, КАТЕРИНА ІІ, В.А. ЧЕРТКОВ, КАТЕРИНОСЛАВ, ПРИРОДНИЙ ПОТЕНЦІАЛ, ПРОМИСЛОВИЙ ПОТЕНЦІАЛ, ДНІПРОПЕТРОВСЬК, ДАЗ, ПМЗ.
Вступ
В цій роботі, на підставі вивчення опублікованих документів, наукової літератури, архівних матеріалів представлено багатогранну картину історії Дніпропетровська від появи найдавніших слідів людського існування на теренах нашого міста, виникнення та розвитку козацтва до останніх подій перших років III тисячоліття.
У своїй роботі автор зосередився на важливих і цікавих фактах та подіях, зупинився на діяльності видатних земляків, які багато зробили для промислового піднесення Придніпров'я.
В роботі враховані надбання сучасної зарубіжної і вітчизняної історіографії, досягнення та проблеми які виникли за 16 років незалежності України.
Проведено стислий огляд фізико-географічних умов Дніпропетровщини. Наявність багатих і різноманітних покладів корисних копалин на території області сприяли перетворенню Дніпропетровська в могутній промисловий центр України.
Автор спинився на перших проектах забудови Дніпропетровська. Перші амбітні плани спорудження Катеринослава останньої чверті XVIII ст. розглядали його як нову південну столицю, збудовану за останнім словом архітектури. Катеринослав мислився не просто як нове адміністративне місто. Він мав стати південною столицею нового регіону Російської держави, вільного від кріпацтва та відсталості старих імперських земель.
Сміливі проекти катерининських вельмож, на жаль, не здійснилися. Проте енергетика, яку несли в собі місцеві жителі нащадки відважних козаків і діяльних переселенців, енергетика, яка була закладена в наше місто першими проектувальниками, енергетика, яку породжувала сама наша земля - все це гарантувало велике майбуття Катеринославу-Дніпропетровську.
Перший період стрімкого зростання міста припадає на 1880-1910-ті рр. і пов'язаний зі становленням металургійної та металообробної промисловості, з інтенсивним розвитком нових шляхів сполучення, залізничного та пароплавного транспорту. Цей період заклав основу слави нашого міста як металургійного серця Придніпров'я.
Другий період найінтенсивнішого росту охопив 1950-1970-ті рр., і був пов'язаний з формуванням та розвитком в Дніпропетровську ракетно-космічної індустрії. В цей час з'являються нові підприємства, науково-дослідні центри, мікрорайони, зростає чисельність жителів - місто велетенськими темпами перетворюється на сучасний мегаполіс.
Метою цієї роботи є характеристика соціально-економічних аспектів розвитку міста від перших забудов до сучасних днів. Висвітлення проблемних питань та перспектив подальшого економічного розвитку.
Постійний розвиток Дніпропетровська пов'язаний з об'єктивною необхідністю концентрації та інтеграції різноманітних форм виробничої та інтелектуальної діяльності. В умовах постіндустріального суспільства найбільш ефективно ці процеси відбуваються саме у великих містах, де особливо розвинуті зв'язки між різними сферами економіки, політики, науки і культури.
Розділ 1. Історичні події, які склалися до заснування Дніпропетровського краю
1.1 Заселення і господарське освоєння краю
Перші свідчення осілості людини на території сучасного міста належать до давньокам'яної доби - палеоліту. Близько 200 тис. років тому у глибокому яру поблизу Старих Кайдаків розташовувався тимчасовий табір первісних мисливців. Цей період віднесено до найбільшого Дніпровського зледеніння. В цей час існували люди неандертальського типу, які істотно відрізнялися від сучасної людини. Саме неандертальцям належали знаряддя праці - ручні рубила, виготовлені з кварциту, які знайдено на Монастирському острові.
4-5 тис. років до н.е. у лісостепу на правобережжі складається об'єднання землеробських племен, відоме як трипільська археологічна культура, а на початку 1 тис. до н.е. місцевість понад дніпровськими порогами заселяється скіфськими племенами. Саме на півдні Дніпропетровської області знаходилось легендарне кладовище скіфських царів -- так званий Геррос із всесвітньо відомими курганами, які ще нерідко називають "пірамідами степу". З ними пов'язане виникнення першого державного утворення на території сучасної України.
Пізнішим часом - 40-35 тис. років тому - позначено знахідки решток мисливських таборів на березі Дніпра в сучасному ж/м «Придніпровськ» та «Ігрень». Тут знайдено кістки мамонта і величезного бика - зубра, різноманітні крем'яні знаряддя. Такі ж знахідки були і на території парку ім. Т.Г.Шевченка, Аптекарської балки, Діївки. Люди мешкали у легких наземних будівлях з кісток тварин, обтягнутих шкірами, користувалися різноманітними - близько 60 типів - знаряддями, виготовляли одяг за допомогою кістяних голок і прикрашали себе намистами з викопних мушлів та зубів хижаків. За фізичними ознаками вони належали до протоєвропейського масивного типу та відрізнялися великим зростом та довгими нижніми кінцівками (кроманьйонський тип).
Близько 11 тис. років тому, за доби мезоліту, кліматичні умови поліпшилися у зв'язку з відходом льодовика на північ. На низьких ділянках берегів Дніпра та Самари виникають стаціонарні оселі мисливців, збирачів та рибалок, серед яких одним з найцікавіших було поселення Ігрень-8. Люди жили у конусоподібних чумах з жердин, обтягнутих берестою, вхід у які був з боку річки. Діаметр жител становив 4-5 м, висота - 2-3 м. У центрі - вогнище на піщаній підсипці. Поруч з житлами знаходилися майстерні з обробки кременю. Полювали з використанням списів та стріл з крем'яними вістрями.
Далі були слов'янські поселення (вони належали історичним антам), уличі, печеніги... За припущенням історика Д.І. Яворницького у 957 р. у християн на Монастирському острові (у межах сучасного Дніпропетровська) знайшла притулок київська княгиня Ольга (додаток А).
У XIII ст. після татаро-монгольської навали для нашого краю настав час знелюднення і занепаду, хоча в лісах по р. Самарі і р. Вовчій ще продовжували жити нащадки дніпровських слов'ян. Саме за цих часів територія Дніпропетровської області дістала назву "Дикого поля". Та наприкінці ХV-ХVІ ст. тут почало формуватись нове заселення, пов'язане з виникненням та розвитком козацтва.
1.2 Запорізька спадщина
Князь Потьомкін, знаходячись на висоті своєї слави і своєї могутності, подав Катерина II "сміливий до зухвалості" свій прожект про вигнання турків з Європи, чого не могли зробити всі європейські монархи Західної Європи в середні століття, під час хрестових походів. Потьомкін хотів пробити вікно на схід, в Азію, як цар Петро І прорубав вікно в Європу. Захоплена "прожектом" кн. Потьомкіна, Катерина II вирішила посадити на згаслий трон візантійських імператорів одного зі своїх онуків і дати йому ім'я Костянтин, яке б нагадувало імператора Костянтина Палеолога, що героїчно захищав столицю Константинополь у 1453 р. від незліченних турецьких полків. Маленькому великому князю Костянтинові Павловичу дана була навіть у годувальниці грекиня Олена Корданова.
Росія прагнула забезпечити своє панування на Балканах. Ця програма була підкріплена дипломатичними та військовими акціями. Потрібно було, насамперед, заволодіти турецькими фортецями, що стояли на низов'ї Дніпра, по обох його берегах, і загороджували росіянам шлях у Чорне море. Це були Очаків, Кизикермень, Арсланкермень, Мубереккермень, Кинбурн.
Туди і направлені були насамперед російські війська. Разом з російськими військами там же діяло протягом чотирьох років (1771—1774) і запорізьке військо.
10 липня 1774 р., важка і тривала російсько-турецька війна закінчилася. Тепер, після затвердження з Туреччиною в 1774 р. "вічного миру", запорізьке військо повинне було перейти на свої хліба. А для того потрібно було поступово перебудувати свій військовий лад на землеробський. Це відразу зрозуміли благомислячі "батьки" запорізького війська, на чолі якого стояв розумний і далекоглядний кошовий отаман Петро Іванович Калнишевський. Піддаючись військовим старшинам, козаки все більш і більш стали змінювати свої шаблі на плуги і "нахилятись до хліборобства".Запорізьська січ становилася все більш заможна. Це і турбувало царицю Катерину.