Зміст
Вступ
Розділ І. Зовнішня політика Філіпа IV Красивого
1.1 Боротьба за укріплення зовнішньополітичних позицій Франції. Фландрські війни
1.2 Конфлікт з Римським Папою Боніфацієм VIII. “Авінйонський полон”
Розділ ІІ. Внутрішня політика Філіпа IV Красивого
2.1 Заходи Філіпа IV Красивого щодо зміцнення королівської влади у Франції. Виникнення Генеральних штатів
2.2 Розгром Ордену тамплієрів
Висновок
Список використаних джерел
Додатки
Якщо подивитися уважно на парадний портрет французького короля Філіпа IV - гравюру, виготовлену по печатці, - на перший погляд стані зрозуміло, чому він одержавши в історії епітет Le Bel, Красивий. Тонкі правильні риси й ніжна юнацька особа яскраво виділяються з невиразного ряду портретів численних монархів, залишених нам епохою високого й пізнього Середньовіччя. Це візуальне спостереження, однак, аж ніяк не підтверджує думка деяких істориків, що король Філіп був усього лише " іграшкою в руках спритних радників" (Й. Шуста) або що в ньому було щось " холодне, нерухоме, як у статуї" (В. Кинаст). Скоріше здається, що ця особа випромінює якусь особливу меланхолію, мабуть, і замкнутість, таємницю. І все це разом узяте, відповідає словам Фавье, що Філіп Красивий - перша із загадок, якими обплутана історія його майже тридцятирічного правління.
Суперечливі погляди на особистість цього короля обумовлені політичним кліматом епохи, у якій він жив. Його прагнення до незалежності Французького королівства й об'єднанню романізованної Галлії розцінюється іноді як французький імперіалізм - насамперед істориками, що виходять із фікції універсальної Римської імперії. Ця фікція, однак, була анахронізмом уже до Філіпа Красивого. У його ж часи вона вже викликала тільки антипатію європейських народів, що вбачали в ній опіку Римської курії й німецький тиск. Крім того, сама корона цієї фіктивної імперії все частіше ставала яблуком розбрату в усьому християнському світі.
Правління Філіпа IV Красивого, одного з останніх Капетів, доводиться на період загострення зіткнень між світською й церковною владою. Причому відбуваються зіткнення вже не тільки на рівні папський Рим - Римська імперія, як це було в часи Штауфенів: спроби відродити світську владу папства натрапляють на відсіч і зростаючу національну й державну самосвідомість усієї Європи.
З домаганнями на верховенство над світською владою виступає й папа римський Боніфацій VIII. У його особі, з одного боку, й в особі Філіпа Красивого, з іншого боку, зіштовхуються дві вкрай езопові особистості, що займають по відношенню одна до іншої непримиренні позиції. Це зіткнення наклало свій відбиток на всю епоху. До цього часу суперечити папському престолу (та й то в дуже ввічливій і обережній формі) дозволялися хіба що римські імператори. І раптом на це наважився французький король.
Філіп IV (1268 - 29 листопаду 1314), названий Красивим, син і наступник Філіпа III, і Ізабелли Арагонської, правив як король Франції з 1285 до своєї смерті. Він був чоловіком Хуани I Наваррської, на підставі цього шлюбу він також був Королем Наварри (як Філіп I) і графом Шампанським з 1284. (дів. додаток 2)
Член династії Капетінгов, Філіп народився в палаці Фонтеблу в Сен-Марне. Філіп отримав прізвисько, Красивий через свою гарну зовнішність, але його непохитна особистість отримала також інші епітети.
Його правління зіграло важливу роль у процесі занепаду політичної могутності феодалів і зміцнення монархізму у Франції. Він продовжував справу батька і діда, але умови його епохи, особливості його характеру, дії радників, що оточували його, помічників ще більше підкреслили та підсилили забарвлення насильства, і жорстокості, що були присутні й раніше.
Радники Філіпа, виховані в дусі традицій, прагнули завжди підшукати "законний" ґрунт для вимог і домагань короля, і переводили найважливіші дипломатичні спори у форму судових процесів. Усе правління Філіпа наповнене зварюваннями, "процесами", дипломатичним кляузництвом.
Так, наприклад, підтвердивши за королем англійським Едуардом I володіння, Філіп після цілого ряду причіпок викликав його на суд, знаючи, що Едуард, який воював якраз у цей час з шотландцями, з'явитися не може. Едуард, боячись війни з Філіпом, надіславши до нього посольство і на сорок днів, дозволивши йому зайняти Гієнь. Філіп зайняв герцогство і не захотів залишити його. Почалися дипломатичні переговори, які привели до качану військових дій. Врешті-решт Філіп віддав Гиень з тим, щоб англійський король як і раніше приніс йому присягу, і визнав собі його вассалом.
Філіп IV зумів налаштувати до собі фламандське міське населення; граф фландрський залишився майже самотній перед французькою армією, і потрапив у полон, а Фландрія була приєднана до Франції. Війна зі змінним успіхом тривала більше двох років; тільки в 1305 р. фламандці були примушені поступитися Філіпу досить великою частиною своєї території, визнати васальну від нього залежність решти земель, видати для страти близько 3000 громадян, зруйнувати фортеці і т.д.
Об’єкт дослідженння: Філіп IV Красивий (1285-1314).
Предмет дослідження: економіка і політичний розвиток Франції.
Хронологічні межі: 1285-1314 роки
Мета роботи: виявлення головних напрямків політики короля Франції Філіпа IV Красивого.
Завдання:
Вивчити і проаналізувати теоретичні положення по данній темі.
З'ясувати причини, наслідки воєн і конфліктів для історії країни.
Дослідити джерельну базу дослідників по даній темі.
Практичне значення полягає в тому, що роботу можна використовувати у навчально-виховному процесі, при підготовці різноманітних наукових виступів, доповідей, статей. Дана робота може викликати інтерес у викладачів і студентів історичних факультетів інститутів та університетів, а також учнів, та всіх тих, кого цікавлять події всесвітньої історії, зокрема історія економічного та політичного розвитку.
Даний матеріал можна використовувати при укладенні конспектів лекцій у школі.
Актуальність теми полягає в тому, щоб визначити, який відбиток залишило правління Філіпа IV Красивого на подальший розвиток Французького королівства.
У процесі виконання бакалаврської роботи використано ряд наукових методів, які забезпечили глибоке і якісне дослідження поставленої проблеми. Синтез і теоретичні узагальнення використані нами при обробці фактичних матеріалів наукових праць відомих вітчизняних та зарубіжних авторів, публікацій у періодиці. За допомогою порівняльного аналізу данної літератури з'ясувалися особливості використання історичної літератури. При узагальнені фактичного матеріалу, систематизації результатів дослідження, укладення висновків, використовувалися узагальнюючий аналіз та метод систематизації. За допомогою аксіологічного методу був проведень відбір матеріалу та його оцінка.
Серед багатьох праць особливої уваги заслуговує книга Константін Рижов "Всі монархи світу - Західна Європа" [29]. Важливу увагу приділяє К. Рижов політиці яку впроваджував Філіп Красивий.
Також заслуговує уваги книга Р. Ернест і Тревор Н. Дюпюі “Всесвітня історія війн” [6]. У ній розглядаються зовнішня політика та воєнні дії Філіпа Красивого.
Праця Костянтина Рижова [29] „Всі монархи світу" насичена матеріалом про політичні події та інші явища суспільного розвитку країни.
Тепер французький король міг використовувати папство як знаряддя своєї політики. Зокрема, це дозволило Філіпу IV з санкції папи розправитися з Орденом тамплієрів, який знаходився під папським заступництвом. Королівська скарбниця заборговувала цьому багатому ордену величезну суму, і, аби позбавитися від боргів і оволодіти його майном, тамплієри були звинувачені в єресі і ідолопоклонстві. Цей процес над тамплієрами увійшов в історію Франції про що є багато наукових праць Бордонов Ж. „Повсякденне життя тамплієрів в XIII столітті” [4], Демурже А. „Життя й смерть ордена тамплієрів 1120-1314" [10], Демурже А. „Жак де Моле - великий магістр ордена тамплієрів” [11].
Структура бакалаврської роботи. Бакалаврська робота складеться із вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури. Основний зміст бакалаврський роботи викладений на 50 сторінках. Список використаних джерел включає 43 найменування.
Філіп IV (Philippe IV le Bel) залишається для істориків у деякому роді загадковою фігурою. З одному боку, вся політика, що проводитися ним, заставляє думати, що він був людиною залізної волі і великої енергії, звиклою з непохитною завзятістю йти до поставленої мети. Літописець Вільгельм Шотландець, писав про Філіпа, що король мав красиву і благородну зовнішність, витончені манери, і тримав собі дуже переконливо. При всьому цьому він відрізнявся незвичайною лагідністю й скромністю, з відразою уникав непристойних розмов, часто був присутній на богослужінні, з точністю виконував пости і носив волосяницю. Він був добрий, поблажливий і охоче покладав довіру на таких людей, які на це не заслуговували. Вони - то, за словами Вільгельма, і були винуватцями всіх тихнув бід, і зловживань, якими було відмічено його правління, введення гнобительських податків, надзвичайних поборів і систематичного псування монети. Інший літописець, Джованні Вілані, писав, що Філіп був дуже красивий, обдарований серйозним розумом, але багато займався полюванням і любив покладати на інших турботи про справи управління. Жоффруа також повідомляє, що король легко підкорявся поганим порадам. Таким чином, доводити визнати, що велику роль у політиці Філіпа грали його наближені: канцлер Пьер Флотт, охоронець печатки Гильом Ногаре і коад'ютор королівства Ангерран Маріни. Всі це були люди незнатні, вознесені на вершини влади самим королем.