У ході дослідження було підтверджено також, що на вістрі експериментального запровадження нових технологій у створенні та розвитку електронного журналу продовжують знаходитися США, Канада та Західна Європа. Країни Центральної та Східної Європи, та такі, що розвиваються, здебільшого послідовно і виважено підходять до подібних експериментів, покладаючись на перевірені вже технології та досвід.
Виникнення та розвиток електронного наукового журналу спричинили низку змін у роботі бібліотек, які почали активно включати електронні журнали (як і електронні видання в цілому) в свої колекції, особливо на третьому етапі – з початку 1990-х – на поч. ХХІ століття.
В Україні перші активні експерименти з електронними виданнями зафіксовані також із часів запровадження веб-технологій, але процес розвитку вітчизняного електронного журналу все ще перебуває в початковому стані. Слід зазначити, однак, очевидні переваги цього: переважна більшість існуючих вітчизняних журналів є у вільному доступі, тобто без вимог до сплати за доступ. Це надзвичайна перевага, на нашу думку, дозволить скоротити існуючий розрив.
Таким чином, на початку ХХI ст. електронні журнали впевнено здобувають першість, що належала протягом кількох століть іншому засобу наукової комунікації – журналам друкованим. Електронні журнали відкрили нову еру, забезпечуючи таку оперативність і повноту задоволення інформаційних потреб у знаннях, одержаних у процесі науково-дослідної, дослідно-конструкторської, проектно-технологічної та виробничої діяльності світової академічної та професійної спільноти, якої ніколи не було і не могло бути в еру друкованого журналу. Від появи Інтернету, і особливо веб-, електронний журнал стає центральною складовою в системі електронної наукової комунікації, ключовим елементом у мережній інтелектуальній громаді. Дослідженням зафіксовано ту модель електронного журналу, що склалася на початок ХХІ століття, встановлено, що сучасний ринок електронних журналів та дотичних служб бурхливо розвивається і сьогодні. Світ все ще знаходиться в стадії трансформації, вдосконалення цієї моделі. В Україні цей процес відбувається із запізненням приблизно в десять років. Ще невідпрацьовані бізнес-моделі розповсюдження, технологічні схеми та механізми роботи з такими ресурсами тощо. Однак, Україна отримала можливість врахувати і адаптувати відповідний зарубіжний досвід, а отже, уникнути неефективних шляхів розвитку і досить швидко наздогнати передові країни світу. До того ж наша держава має досить значний інтелектуальний потенціал. Тут існують всі передумови для включення електронних публікацій у систему наукових комунікацій (наприклад, проекти Національної бібліотеки України імені В. І. Вернадського НАН України у створенні бази даних «Україніка наукова», порталу наукової періодики, бази даних дисертацій тощо, відповідні проекти НаУКМА, НТУ «КПІ», Чернівецького та Тернопільського технічних університетів та ін.).
У третьому розділі – «Електронні журнали в структурі інформаційних ресурсів бібліотеки» – аналізуються ті трансформаційні процеси, що відбулися в книгозбірнях світу з появою електронних ресурсів. Завдяки впровадженню ІКТ у цілому значно збагатилися функції бібліотеки: соціальна, меморіальна, комунікативна, кумулятивна, тобто ті, що забезпечують збирання, зберігання документів і задоволення на цій основі потреб користувачів. Бібліотека ХХІ століття покликана забезпечити доступ до глобальних інформаційних ресурсів, у т. ч., світової електронної наукової періодики, шляхом кумуляції, оброблення та поширення в часі й просторі масивів електронних даних, у тому числі електронних журналів.
Електронна колекція стає такою ж невід'ємною складовою сучасної бібліотеки, як і колекція друкована. Чітко простежується не тільки перспектива зростання, але навіть експансії електронної складової бібліотечних фондів: електронні документи та мережні технології їхнього доставляння стають визначальною компонентою розвитку бібліотечно-інформаційної структури в цілому. Зафіксовано, що однією з головних функцій адміністративної та технологічної діяльності бібліотек найближчим часом стане управління електронними ресурсами, в т. ч. електронними журналами.
Суттєвим тут є те, що у фондах бібліотек присутні документи, що фізично їм не належать і їхня кількість буде зростати. Електронні каталоги та інші довідково-пошукові системи включають і віртуальні по відношенню до даної бібліотеки ресурси. Формування та підтримка електронних колекцій стає більш вартісною у порівнянні з друкованими виданнями, зокрема за рахунок витрат на підготовку кваліфікованого персоналу, створення інфраструктури та ліцензування. Трансформуються процеси обслуговування: віддалений доступ до електронних ресурсів бібліотеки починає конкурувати з фізичним відвідуванням книгозбірні користувачем. Змінюється й система МБА, до функцій якої все частіше включається електронне доставляння документа (ЕДД). У роботі з електронними журналами бібліотекам частіше доводиться працювати не з окремими назвами, а з пакетними передплатами, які пропонують більшість видавництв, навіть у випадку змушеної передплати непрофільних чи малопопулярних для бібліотеки видань. Результати дослідження цих та інших змін у роботі бібліотек представлені в цьому розділі.
Дослідженням зафіксовано ту модель електронних журналів як складової інформаційних ресурсів бібліотеки, що сформувалася на початок ХХІ століття. Гіпертекстові зв’язки у електронних журналах визначено як одні з основних переваг у системі інформаційного забезпечення потреб користувачів. Розглянуто основні міжнародні проекти в цій царині: CrossRef, Open Journal Project, PubMed Central. Обґрунтовано важливість дотримання прав інтелектуальної власності для електронних публікацій та роль ідентифікатора цифрового об’єк-ту в цьому. Проаналізовані основні моделі встановлення вартості електронних журналів, що склалися на міжнародному ринку наукової періодики. Прогнозуються наступні можливі моделі та роль бібліотек як основних передплатників. Проблема збереження та архівування електронних журналів є також однією з найбільш дискусійних і саме вона спричинює те, що бібліотеки світу в більшості не поспішають замінити стовідсотково передплату друкованих журналів на електронні, навіть, якщо це вигідно фінансово. Бібліотека має ґарантувати користувачу доступ до будь-яких попередніх випусків журналів, якщо він того потребує; ґарантувати, що у виданні не зміниться нічого з бажання видавця чи автора, не буде вилучено статтю чи змінено зміст тощо.
У передплаті електронних журналів бібліотеки світу надають перевагу безпосереднім зв’язкам із видавництвами, які пропонують доступ до власних журналів через спеціально організовані служби. Однак досліджено і роль посередників – аґрегаторів (вендорів) різноманітних інформаційних послуг, які збирають електронні публікації з журналів різних видавництв та (чи) з різних джерел в єдину базу (бази) даних, і відіграють важливу роль у забезпеченні доступу до наукових журнальних публікацій. Розглянуто переваги і недоліки представлення електронних журналів у службах посередників, діяльність найбільш відомих на світовому ринку: EBSCO, ProQuest, BioOne, JSTOR, OVID, Highwire Press та ін.
Особливу увагу в дослідженні приділено організації роботи консорціумів бібліотек, що працюють з електронними журналами, як вирішальної складової бібліотечної кооперації в епоху електронних ресурсів. Саме об'єднуючи зусилля провідні книгозбірні світу не лише вибудовують політику роботи з колекціями електронних журналів, але як основні передплатники-споживачі, впливають на формування сучасних моделей електронних журналів: встановлення бізнес-моделей, проблеми архівування тощо. Проаналізований міжнародний та вітчизняний досвід підтверджує такий висновок.
Автором дисертації проаналізовано проблеми менеджменту колекцій електронних журналів в історико-бібліотекознавчому аспекті. Сформульовано, що управління колекцією електронних журналів у бібліотеці – це комплекс взаємопов’язаних логічних процесів та операцій: організаційних, технічних, технологічних. Запропоновано технологічну модель життєвого циклу електронного журналу в бібліотеках, а також основні засади управління такою колекцією, які розроблені на основі історичного досвіду провідних бібліотек світу за останні 10-15 років. З урахуванням комплексності взаємопов'язаних бібліотекознавчих, інформаційно-технологічних та нормативно-правових питань та на основі використання відповідного зарубіжного досвіду проаналізовано кожний з етапів роботи бібліотек з електронними журналами: відбір; організація тестового періоду; перевірка і налаштування технічних параметрів доступу; управління доступом та аутентифікація; узгодження і підписання ліцензійної угоди з постачальником (видавцем чи вендором); власне замовлення та придбання (угода, сплата рахунків); реєстрація та облік; каталогізація ресурсів чи/та представлення їх на веб-сайті; популяризація ресурсу для користувачів; аналіз статистики використання; подовження (поновлення) передплати чи відмова (вилучення з колекції).