Зміст:
Хронологічна таблиця...................................................................................2
Вступ...............................................................................................................3
1. Економіка Древньої Індії.......................................................................5-7
2. Сільське господарство і ремесла........................................................8-10
3. Вплив науки на господарство...........................................................11-12
Висновок......................................................................................................13
Використана література..............................................................................14
Хронологічна таблиця:
V тис. до н.е. –почаливирощувати бавовну.
IV тис. до н. е. —почали вирощувати цукровий очерет.
III тис. до н.е. - корінним населенням на півночі півострова були створені міста Мохенджо-Даро і Хараппа, розкопки яких свідчать про високий рівень економіки і культури місцевих жителів.
II тис. до н.е. - древні міста Індії були скорені племенами аріїв, що спустилися з гір Гіндукушу.
II тис. до н.е. - індійські астрономи установили фази місяця, місячний зодіак.
Рубіж II — I тисячоріччя до н.е. - нове населення Індії (індійці) знову перейшло до землеробства.
VI ст. до н. е. - у північно-східній частині Індії існувало кілька держав: Магадха і Кашала, що боролася за гегемонію в цьому районі.
VI ст. до н.е. - Північно-Західна Індія підпадає під владу перського царя Дарія I.
VI ст. н.е. - пишуться астрономічні трактати.
V ст. до н. е. -Магадха перемагає в цій боротьбі.
VI-III ст. до н.е. - розширення наукових знань і культури.
327 р. до н. е. - Олександр Македонський, розбивши війська Дарія, захопив Північно-Західну Індію.
I ст. н.е. – перший медичний трактат Самхіта Чарака, трактат Сушрута Самхіта.
Вступ
Індія – древня країна віком приблизно 8 тис. років. На її території проживав дивний народ індці. Які поділялися на кілька суспільних класів. Де важливу роль грали жреці. Хоча історикам не відомо хто правивцією державою. Індці мали свою мову і писемність. Їхні письмена не можуть розшифрувати вчені донині.
Древні індці подарували людству такі сільськогосподарські культури, як бавовна, цукровий очерет. Робили тонку тканину - ситець. Вони приручили найбільшу тварину у світі – слона.
Вірили в різних богів, обожнювали тварин. Нарівні з богами шанувалися Веди, мова санскрит і брахмани як хоронителі культури і священних знань. Брахманів вважали живими богами. Історія Індії дозволяє вивчити найважливіший етап у розвитку людства - розпад родового ладу, виникнення класів і древніх рабовласницьких суспільств, створення держав, початок цивілізацій і економіки, як організованої сфери діяльності людини.
Відділення скотарства від землеробства, розвиток сільського господарства і виділення з нього ремесел, виникнення металургії, винекнення потреби в додатковій робочій силі. Нею ставали головним чином полонені, котрих перетворювали в рабів. Зростання виробництва дає надлишковий продукт, що стає об'єктом обміну. З'явилася торгівля, а потім і гроші. Родова громада поступово розпадається. Війни і торгівля збільшували майнове розшарування. Виникає перший розподіл суспільства на класи - рабовласників і рабів. Для охорони інтересів власників, майна, рабовласників і захисту від зовнішньої небезпеки створюється держава.
1. Економіка Древньої Індії
Серед цивілізацій і древніх держав, що виникли на планеті, особливе місце займає індійська цивілізація, що зробила величезний вплив на розвиток економіки і культури всієї Південно-Східної Азії.
З найдавніших часів півострів Індо-держав був заселений людиною — племенами дравідів. Ареал їх проживання з півночі був обмежений Гімалаями, із заходу і сходу — водами океану. Така відгородженість від зовнішнього світу виразилася в самобутності населення і його господарства, культури. Для проживання людей найбільш сприятливими районами були долини рік Інду і Гангу і їхніх припливів. Жаркий клімат і недолік опадів вимагали зрошуваного землеробства, що у свою чергу змушувало людей об’єднуватися для проведення іригаційних робіт.
Вже в III тис. до н.е. корінним населенням на півночі півострова були створені держави і міста Мохенджо-Даро і Хараппа, розкопки яких свідчать про високий рівень економіки і культури місцевих жителів.
Місто Мохенджо-Даро було найбільшим для свого часу, його площа досягала 260 га. У місті були великі будинки площею 200 м2 і більше. У центрі міста був штучний басейн глибиною 3 м, викладений двома рядами цеглин. У місті існував водопровід. Вода надходила в місто і розводилася по його території по керамічних трубах. Для того щоб не було витоку води, на кінцях труб були фланці. Стики труб ущільнювалися асфальтом. У будинках багатих людей були ванні кімнати і туалети. Місто мало каналізацію, стічні води з житлових будинків попадали у вуличні каналізаційні мережі і по них виводилися за межі міста.
Розвинена була і торгівля. Про це свідчать залишки критого великого ринку з постійними прилавками, знайдені гирі, великі складські приміщення. Жителі мали свою ієрогліфічну писемність. Існували торгові зв'язки з державами Месопотамії, на територіях яких були знайдені печатки з древньоіндійськими письменами.
Основним заняттям населення було землеробство. Вирощувалися пшениця, ячмінь, овочі. З найдавніших часів (V тис. до н.е.) тут стали вирощувати бавовну, а з IV тис. до н. е. — цукровий очерет. Для обробки ґрунту використовувався плуг із кремінним лемешем. Хліборобами були вільні общинники, з яких стягувалися натуральні податки. У господарстві великих землевласників застосовувалася праця рабів.
Високого рівня досягли ремесла. У керамічному виробництві використовувалося гончарне коло. Судини і цеглини обпікалися в спеціальних печах. Добувалися мідь, олово, свинець, золото і срібло. Вироблялися бронзові й інші сплави металів. У металообробці вже застосовувалися лиття, кування листа і заклепки. У ткацькому виробництві як сировину використовувалася бавовна. Була розвита ювелірна майстерність. Вироби виготовлялися з золота, срібла, каменів.
Про рівень будівельної майстерності свідчать розкопки найдавніших міст.
У середині II тис. до н.е. древні міста Індії були скорені племенами аріїв, що спустилися з гір Гіндукушу. Арії були кочівниками, скотарями, що у пошуках нових пасовищ захопили спочатку долину Інду, а потім і Гангу. Економічний і культурний рівень аріїв був нижче завойованих ними народів. Вони зруйнували древні міста. Культура землеробства також занепала. Головним видом діяльності довгий час було кочове скотоводство.
Згодом арії стали запозичати в корінного населення культуру землеробства. Населення жило сімейними громадами, із загальносімейною власністю. Поступово сімейні громади перетворювалися в сільські, керовані сільськими старостами.
Земля знаходилася у володінні громад. В міру майнового розшарування в громадах з'явилося право приватного володіння землею.
Війни давали військовополонених, що ставали рабами і трудилися в заможних членів громад. З числа заможних вибиралися посадові особи, що керували господарством громади чи воєнними діями. Вони привласнили собі право розподілу общинних продуктів.
Поступово, з метою збереження отриманих привілеїв і захоплених общинних цінностей, в Індії створюється соціальна система - касти. Законами Ману й Анастамби всі жителі країни розділилися на чотири касти: брахмани (жреці); кшатрії (воїни); хлібороби, ремісники, торговці; шудри (люди, що не мають майна, і раби). Привілейоване положення займали перші дві касти. Закони забороняли змішання людей різних каст.
До VI ст. до н. е. у північно-східній частині Індії існувало кілька держав. Найбільш великими були Магадха і Кашала, що боролася за гегемонію в цьому районі. У V ст. до н. е. Магадха перемагає в цій боротьбі. Північно-Західна Індія в VI ст. до н.е. підпадає під владу перського царя Дарія I. Однак у 327 р. до н. е. Олександр Македонський, розбивши війська Дарія, захопив Північно-Західну Індію. Після смерті Олександра в результаті визвольного руху, очолюваного Чандрагуптою, створюється Індійська держава, спадкоємці чандрагупти розширили її. У такий спосіб до складу цієї держави ввійшли частина Афганістану і Белуджистану, Північна Індія і Декан.
2. Сільське господарство і ремесла
Вже в III тисячоріччі до н.е. основним заняттям жителів долини Інду було землеробство. Вирощували пшеницю, ячмінь, горох, просо, джут і, вперше у світі бавовник і цукровий очерет.
Добре було розвите тваринництво. Індці розводили корів, овець, кіз, свиней, ослів, слонів. Кінь з'явився пізніше.
Індці були добре знайомі з металургією. Основні знаряддя праці робили з міді. З неї виплавляли ножі, наконечники копій і стріл, мотики, сокири і багато чого іншого. Не було для них секретом художнє лиття, майстерна обробка каменю, сплави, серед яких особливе місце займала бронза. Індцям були відомі золото і свинець. Але заліза в цей час вони не знали.
Розвите було і ремесло. Важливу роль грало прядіння і ткацтво. Вражає майстерність ювелірів. Вони обробляли дорогоцінні метали і камені, слонову кістку і раковини.
Високого рівня досягла морська і сухопутна торгівля. У 1950 р. археологи знайшли перший в історії порт для стоянки кораблів під час відливу моря.
Найбільш активно йшла торгівля з Південним Межиріччям. Сюди з Індії привозили бавовну, ювелірні вироби. В Індію привозили ячмінь, овочі, фрукти. Були торгові зв'язки з Єгиптом і островом Крит. Імовірно, індці обмінювалися і із сусідніми кочовими народами і навіть побудували місто на ріці Амудар'я.
З упадком індської культури завмерло господарське життя. Тільки на рубежі II — I тисячоріч до н.е. нове населення Індії — індійці — знову перейшло до землеробства. З'явилися посіви пшениці, ячменя, проса, бавовнику і джуту. Особливо великі врожаї збирали хлібороби долини ріки Ганг.