Отже, з усього вище сказаного, можна зробити висновок, що виникнення на початку ХІХ ст.. Герцогства Варшавського та Королівства Польського призвело до його інтернаціоналізації з боку Європейського співтовариства. Велику активність в цьому проявили Росія, Австрія, Пруссія, Франція. Кожна з цих країн намагалися вирішити питання, а саме питання загарбання щойно поділених польських земель на свою користь.
Зокрема це йдеться про Францію на чолі з Наполеоном Бонапартом, який під час своїх завойовницьких воєн не обминув і Польщу та про Росію, яка після поразки того ж Наполеона включила до складу своєї території землі, що входили колись до складу Герцогства Варшавського і утворила нове Королівство Польське.
Як завжди ведеться, на початку два державотворці проявляли хист до великих перетворень на території ново підкорених земель, але потім ситуація змінилася. Наполеон зробив з Герцогства Варшавського залежну від Франції маріонеткову державу і призначення Герцогства можна було порівняти з розмінною монетою в дипломатичних переговорах європейських держав.
Епіграма того часу так характеризувала положення нової залежної від Франції держави: „ Князівство Варшавське, монета Прусська, армія польська, король саксонський, кодекс французький.
Уряд Росії, використовуючи зникнення Польщі як незалежної окремої держави, намагалося утвердити своє лідируюче становище в цьому регіоні. З цією метою Імператор Олександр І навіть прийняв Конституцію.
Відбулася нечувана річ: Росія, по суті, прийняттям цієї Конституції санкціонувала створення в межах своєї державності ще одне конституційне утворення, хай і обумовлене словами про традиції Російської імперії.
Проблемою тогочасної Польщі зацікавилися європейські країни, тим більше, що Австрія і Пруссія вже були наділені певними польськими територіями після поділів Речі Посполитої.
Отже, можна сказати, що тогочасна польська територія стала одним з головних об’єктів міжнародної зовнішньої політики європейських країн. А участь польського народу, що і в такому становищі продовжував боротися за національну ідею та плекати надії на майбутню державну незалежність Польщі, ставало гіршим і нестерпним. Тому частими були прояви національно – визвольного руху, який приніс слабкі зміни у життя польського населення.
1. Дьяков В., Миллер И. Революционное движение в русской армии и восстание 1863 г. – М., 1964
2. Зайцев В. Социально – сословный состав учасников восстания 1863 г. (Опыт статистического анализа). – М., 1973
3. История дипломатии. – М., 1959. – Т. 1
4. История Польши. – М., 1956. – Т. 2
5. Історія південних та західних слов’ян. – К., 1987
6. Костюшко И. Крестьянская реформа 1864 г. в Царстве Польском. – М., 1962
7. Краткая история Польши. С древнейших времён до наших дней. – М., 1993
8. Миллер А. Очерк польской истории (Х в. – 1918 г) // Преподавание истории в школе. – 1990. - № 1. – С. 31 – 47
9. Миллер И. Исследования по истории народов Центральной и Восточной Европы ХІХ в. – М, 1980
10. Новая история 1640 – 1870. – М., 1986
11. Обушенкова Л. Королевство Польское в 1815 – 1830 гг. Экономическое и социальное развитие. – М., 1979
12. Очерки революционных связей народов России и Польши: 1815 – 1917 гг. – М., 1976
13. Польша на путях развития и утверждения капитализма: Конец ХVІІІ – 60-е гг. ХІХ в. – М., 1984
14. Пухлов Н. Польское рабочее движение (1890 – 1904 гг.). – М., 1977
15. Ревуненков В. Польское восстание 1863 г. и европейская дипломатия. – Л., 1957
16. Романовы. Исторические портреты: Книга вторая. Екатерина ІІ – Николай ІІ. – М., 1997
17. Рутковский Я. Экономическая история Польши. – М., 1953
18. Рыжов К. Все монархи мира. Западная Европа. – М. 1999
19. Смирнов А. Революционные связи народов России и Польши: 30 – 60 гг. ХІХ ст. – М., 1962
20. Социальная структура общества в ХІХ в. Страны Центральной и Юго – Восточной Европы. – М., 1982
21. Фалькович С. Идейно – политическая борьба в польском освободительном движении 50 – 60 – х гг. ХІХ в. – М., 1966
22. Федосова Т. Польские революционные организации в Москве. 60 –е гг. ХІХ в. – М., 1974
[1]Новая история 1640 – 1870. – М., 1986. - С. 510
[2]История дипломатии. – М., 1959. – Т. 1. – С. 543
[3]Рыжов К. Все монархи мира. Западная Европа. – М. 1999. – С. 397
[4]Миллер А. Очерк польской истории (Х в. – 1918 г.) // Преподавание истории в школе. – 1990. - № 1. – С. 42
[5]Історія південних та західних слов’ян. – К., 1987. - С.122
[6] Там же. – С. 123
[7]Краткая история Польши. С древнейших времён до наших дней. – М, 1993. – С. 96
[8]Романовы. Исторические портреты: Книга вторая. Екатерина ІІ – Николай ІІ. – М., 1997. – С. 290
[9]История Польши. – М., 1956. – Т. 2. – С. 254
[10]Там же. – С. 255
[11]История Польши. – М., 1956. – Т. 2. – С. 256
[12]Романовы. Исторические портреты: Книга вторая. Екатерина ІІ – Николай ІІ. – М., 1997. – С. 290
[13] Там же. – С. 292
[14]Там же. – С. 293
[15]Миллер И. Исследования по истории народов Центральной и Восточной Европы ХІХ в. – М, 1980. – С. 54
[16]Миллер И. Исследования по истории народов Центральной и Восточной Европы ХІХ в. – М, 1980. – С. 54
[17]Социальная структура общества в ХІХ в. Страны Центральной и Юго – Восточной Европы. – М., 1982
[18]Рутковский Я. Экономическая история Польши. – М., 1953. – С. 65
[19]Смирнов А. Революционные связи народов России и Польши: 30 – 60 гг. ХІХ ст. – М., 1962
Очерки революционных связей народов России и Польши: 1815 – 1917 гг. – М., 1976
[20]Дьяков В., Миллер И. Революционное движение в русской армии и восстание 1863 г. – М., 1964. – С. 87
[21]Пухлов Н. Польское рабочее движение ( 1890 – 1904 гг.). – М., 1977. – С. 55
[22]Ревуненков В. Польское восстание 1863 г. и европейская дипломатия. – Л., 1957. – С. 86
[23]Зайцев В. Социально – сословный состав участников восстания 1863 г. (Опыт статистического анализа). – М., 1973. – С. 59
[24]Ревуненков В. Польское восстание 1863 г. и европейская дипломатия. – Л., 1959. – С. 89
[25]Краткая история Польши. С древнейших времён до наших дней. – М., 1993. – С. 160
[26]Обушенкова Л. Королевство Польское в 1815 – 1830 гг. Экономическое и социальное развитие. – М., 1979. – С. 87
[27]Польша на путях развития и утверждения капитализма: Конец ХVІІІ – 60-е гг. ХІХ в. – М., 1984. – С. 95
[28]Краткая история Польши. С древнейших времён до наших дней. – М., 1993. – С. 76
[29]Рутковский Я. Экономическая история Польши. – М., 1953. – С. 165
[30]Краткая история Польши. С древнейших времён до наших дней. – М., 1976. – С. 92
Рутковский Я. Экономическая история Польши. – М., 1953. – С. 165
[31]Польша на путях развития и утверждения капитализма: Конец ХVІІІ – 60-е гг. ХІХ в. – М., 1984. – С. 95
[32]Краткая история Польши. С древнейших времён до наших дней. – М., 1976. – С. 92
[33]Костюшко И. Крестьянская реформа 1864 г. в Царстве Польском. – М., 1962. – С. 99
[34]Костюшко И. Крестьянская реформа 1864 г. в Царстве Польском. – М., 1962. – С. 99