За іншими статтями Договору кожна країна-член приймає конкретні зобов'язання стосовно оборони й безпеки. Жодне з них не зачіпає права і обов'язки сторін, що випливають з Статуту ООН. Кожна держава зобов'язується також зробити внесок у розвиток мирних і дружніх міжнародних відносин, "зміцнюючи свої вільні інститути", "сприяючи кращому розумінню принципів, на яких засновані ці інститути" і "домагаючись створення умов стабільності й добробуту". Договір містить і положення про зусилля, які слід спрямувати на заохочення економічної співпраці між країнами-членами та усування суперечностей у їхній міжнародній економічній політиці.
Північноатлантичний договір забезпечує безпеку країн-членів з 1949 р. Чимало інших європейських країн отримали посередню вигоду від безпеки, гарантованої Альянсом. Сьогодні, коли покладено край холодній війні та розмежуванню Європи, Альянс не тільки запросив три нові держави приєднатися до своїх рядів, а й реорганізувався таким чином, щоб інші країни могли брати активну участь в його заходах. Уся Європа виграє від посиленої внаслідок цих процесів стабільності й взаємної довіри.
НАТО спрямовує свої зусилля на майбутню безпеку. Проте членство в НАТО й співпраця з Альянсом - це не просто планування на чорний день. Мова йде про активні кроки на шляху до зміцнення безпеки у Європі. З 1995 р. співпраця НАТО з країнами, що не с членами Альянсу, та з міжнародними організаціями допомогла запобігти подальшому загостренню конфлікту в Боснії й утвердити перспективи миру. Альянс - єдина міжнародна організація, що мас необхідний потенціал для здійснення цієї місії. Щоб підготуватися до розв'язання подібних проблем у майбутньому, Альянс трансформував свої політичні та військові структури, пристосувавши їх до проведення миротворчих операцій та управління кризовими ситуаціями.
Перетворення США після закінчення другої світової війни на могутню країну світу, в його економічний центр та військово-політичного лідера, призвело до проведення глобального зовнішньополітичного курсу Вашингтону. Оптимальною з точки зору правлячих кіл США формою устрою міжнародних відносин був би "світ по-американські" -"Pax Americana". Після другої світової війни Сполученні Штати постійно почали втручатися у події на Європейському континенті. І до кінця 20-го століття таки забезпечили собі політичне лідерство в світі.
США з її величезним економічним та політичним потенціалом звичайно ж можуть претендувати на роль гегемона у світовій політиці. Цим і пояснюється значна перевага Сполучених Штатів як країни, що користується найбільшим впливом в НАТО. Недарма деякі американські політики зазначають, що історія Північноатлантичного Союзу - це історія американської воєнної політики.
США використовують своє лідерство в НАТО, роль $ у фінансовій системі світу, економічну, військову та ідеологічну присутність в Західній Європі, свої ядерні гарантії, науково-технічну перевагу та ряд інших заходів , і продовжують впливати на орієнтацію західноєвропейських держав у зовнішньому світі, змушуючи їх у деяких випадках поступатися своїми інтересами.
При укріпленні американського лідерства НАТО впевнено вступає в майбутнє 21-е століття і як основна організація по європейській безпеці, і як основа трансатлантичного партнерства.
Документи і матеріали
1. Указ Президента України "Про Цільовий план Україна – НАТО на 2006 рік у рамках Плану дій Україна – НАТО" (виданий 07.04.2006).
2. Декларація сесії Північноатлантичної Ради. Брюссель, 1994.
3. Зустріч на вищому рівні в Мадриді. Брюссель, 1997.
4. Імплементаційна угода між Кабінетом Міністрів України та Організацією НАТО з питань матеріально-технічного забезпечення і постачання (NAMSO) щодо утилізації переносних зенітно-ракетних комплексів, легких озброєнь, стрілецької зброї та звичайних боєприпасів (підписана 23.11.05 під час засідання Спільної робочої групи Україна – НАТО з питань озброєнь, м. Брюссель, Бельгія).
5. Меморандум про взаєморозуміння між Урядом України та Організацією Північноатлантичного Договору щодо призначення Офіцерів зв’язку НАТО в Україні (підписаний 09.12.1998).
6. Меморандум про взаєморозуміння між Кабінетом Міністрів України і Організацією НАТО з матеріально-технічного забезпечення і обслуговування (NAMSA) (підписаний 06.12.2001).
7. Нова стратегічна концепція Північноатлантичного Союзу. Брюссель, 1991.
Партнерство заради миру. Брюссель, 1994.
8. Угода між Національним координаційним центром соціальної та професійної адаптації військовослужбовців, звільнених у запас або відставку, Кабінету Міністрів України та Організацією Північноатлантичного Договору “Про практичну реалізацію ініціативу НАТО щодо перепідготовки українських військовослужбовців, звільнених в запас або відставку” (підписана 11.11.1999).
9. Хартія про особливе партнерство між Україною та Організацією Північноатлантичного договору (підписана 09.07.1997).
Список використаної літератури
1. Александров И. "Планы США по обеспечению безопасности новых членов НАТО"//Зарубежное военное обозрение, 1997, №5, с.9-11.
2. Бертрам Крістоф "Чому НАТО має розширюватись?". Брюссель, 1997, 11 с.
3. Браун Г. "Нужно ли НАТО расширяться?"// США: Экономика, политика, идеология. Москва, 1995, №8, с.64-75.
4. Варшавский договор и современность". Москва, 1990, 190 с.
5. Воронцов Г.А. "Атлантические отношения и современность". Москва, 1977, 111 с.
6. Волков В. "Голландский ученый про новую концепцию НАТО" // Компас, Москва, 1997, №29, с.10-17.
7. Гебхардт фон Мольтке "Аналитический доклад по вопросам расширения НАТО"//Компас, Москва, 1996, №4, с.13-20.
8. Гончар Б.М., Гончар Ю.Б. "Ставлення США до проблем інтеграції країн Центрально-Східної Європи в Західноєвропейське об'єднання"// Питання нової та новітньої історії. Київ, 1996, випуск 42, с.139-146.
9. Гончар Ю.Б. "Маастріхт, США і європейська безпека" // Питання нової та новітньої історії. Київ, 1995, випуск 41, с.142-150.
10. Дорожовець О. "Плата за НАТО"// День. Київ,1997, 11 липня, с.3.
11. Дослідження з питань про розширення НАТО. Брюссель, 1995, 41 с.
12. Иванова И.М. "Концепция Атлантического сообщества во внешней политике США". Москва, 1973, 279 с.
13. Казанцев Б. "Последствия расширения НАТО" // Международная жизнь, Москва, 1997, №11-12, с.20-26.
14. Караганов С.А., Трофименко Г.А., Шеин В.С. "США-диктатор НАТО". Москва, 1985, 208 с.
15. Карновале Марко "Партнери і члени НАТО". Брюссель, 1997,13с.
16. Каспрук Б. "НАТО - як гарант стабільності та безпеки в Європі й світі // Час. Київ, 1997, 9-15 жовтня, №40, с.4.
17. Квітка В. "Для чого існує завтра?"// Столиця. Київ, 1998, 10 лютого, №14, с.4.
18. Кикило В. "Американские эксперты о проблемах расширения НАТО"//Компас, Москва,1997, №29, с.17-29.
19. Кудрявцев В.Б. "Военная политика НАТО и европейская безопасность"//США: Экономика, политика, идеология, Москва, 1991, №6, с.12-19.
20. Мадридський Самміт// Спеціальний випуск НАТО рев'ю. Брюссель, 1997, 47 с.
21. Майбутнє НАТО: Альянс дев'ятнадцяти в 1999 році //НАТО рев'ю, Брюссель, 1997, №1, 35 с.
22. Маслов С., Хохлов А."Десять наивных вопросов о НАТО" //Комсомольская правда.Москва, 1997, 17 травня, с.3.
23. Медведенко А., Минеев А. "НАТО после Мадридской встречи в верхах"// Компас. Москва, 1997, №29, с. 29-34.
24. Менделбаум М. "Сохранение нового мира. Доводы против расширения НАТО//США: Экономика, политика, идеология. Москва, 1995, №8, с.59-63.
25. НАТО. Довідник. Київ, 1997, 430 с.
26. Недюха І. "Ядерні" запитання президентові США Б.Клінтону" // Вечірній Київ. Київ, 1996, 25 грудня, с.3.
27. Організація Північноатлантичного Договору. Структура та устрій. Брюссель, 1993, 17 с.
28. Орлов А. "Дорога на Восток: "за" и "против"//Новое время. Москва, 1997 №16, с.22-25.
29. Откуда исходит угроза миру. Москва, 1987, 109 с.
30. Перммуттер А., Гален Карпентер Т. "Дорогостоящий поход НАТО на Восток"//Компас. Москва, 1997, №9, с. 19-24.
31. Писанська В. "Бути чи не бути в ...НАТО"// Голос України. Київ, 1998, 11 лютого, с.5.
32. Писанська В. "Пристрасті на тлі НАТО"// Голос України. Київ, 1997, 5 липня, с. 8.
33. Поліщук В. "Не тільки пропагандист, а й агітатор" // Голос України. Київ, 1998, 13 січня, с.4.
34. Рей Норман "Новий рівень партнерства в оборонному забезпеченні НАТО"// Майбутнє НАТО: Альянс дев'ятнадцяти в 1999 році"//НАТО рев'ю, 1997, № 1, с. 27-31.
35. Рюе Ф. "Стратегия НАТО: совместная оборона и устрашение" //За рубежом. Москва, 1993, №41, с.7.
36. Сабрі Ю. "Новий рулевий НАТО"// Всеукраїнські відомості. Київ, 1996, 4 січня, с.4.
37. Сміт Р. "НАТО, яка змінюється".Брюссель, 1997, 3 травня, 12 с.
38. Современные США. Энциклопедический справочник. Москва, 1988, 592 с.
39. Солана Хав'єр "Готуючись до Мадридської зустрічі у верхах". Брюссель, 1997, 7 с.
40. Трушін О. "США и расширение НАТО"// Компас. Москва, 1998, №1, с.19-28.
41. Уорнер Крістофер про розширення НАТО і майбутнє Європи // Урядовий кур'єр. Київ, 1996, 15 червня, с.4.
42. Холбрук Р. "Америка - европейськая держава"//США: Экономика, политика, идеология. Москва, 1995, №8, с. 44-65.
43. Шаклеина Т.А. "Дискуссии в США по вопросам внешней политики"//США:Экономика, политика, идеология. Москва, 1996,. №2, с. 29-44.
44. Шеин В.С. "США и НАТО: Эволюция империалистического партнерства". Москва, 1985, 192 с.
45. Шитов А. "Конференция в США про будущее НАТО" // Компас. Москва, 1997, №17-18, с. 10-21.