Аналіз архівних матеріалів і деяких публікацій (зокрема [2]), свідчить, що у реальному житті ці мінімуми використовувалися як орієнтири у проведенні технічної політики, і це було позитивним моментом. Разом із тим сам процес модернізації металургійного виробництва включав переважно заходи, спрямовані на часткову механізацію основних цехів, удосконалення технології, автоматизацію окремих операцій. При цьому конкретні заходи були зумовлені особливостями технологічних процесів, умовами виробництва, наявністю відповідних ресурсів на окремих заводах. Спільним було те, що всі ці заходи передбачали, насамперед, удосконалення основних ланок металургійного виробництва - доменного, мартенівського, прокатного.
У доменних цехах "Азовсталі", Макіївського, Сталінського та інших заводів була проведена механізація засипних агрегатів печей, удосконалені розливні машини, здійснені інші заходи [19]. В мартенівських цехах механізовувалася завалка і заправка мартенівських печей. Завалочні машини діяли на Єнакіївському заводі, "Азовсталі" та інших підприємствах [20]. Вже у перші повоєнні роки усі мартенівські печі заводу "Азовсталь" почали оснащуватися автоматичними комплексами, за допомогою яких відбувалося автоматичне регулювання окремих технологічних процесів і операцій [21]. Загалом до 1951 р. рівень механізації в мартенівських цехах металургійних підприємств становив на різних ділянках приблизно 60 - 99%. У прокатних цехах проводилися заходи щодо механізації обжимних, великосортних та інших станів. Докорінної модернізації зазнав блюмінг Макіївського заводу, новими механізмами та приладами було оснащено блюмінг "Азовсталі", численні механічні пристрої змонтовані на рейкобалкових станах Єнакіївського, Краматорського та інших заводах регіону [22].
Загалом, протягом 1946-1950 рр. була проведена значна робота по відновленню виробничих потужностей чорної металургії. За ці роки у республіці введено у дію 22 доменні і 43 мартенівські печі, 46 прокатних станів, велика кількість інших агрегатів. У зв'язку з цим, потужності з виплавки чавуну зросли майже на 8,3 млн. т, сталі - на 5,3 млн. т., з виробництва прокату - на 4,4 млн. т. Покращилися техніко-економічні показники. На початок 1951 р. середній корисний об'єм однієї доменної печі збільшився до 823 м3 проти 716 м3 у 1940 р. Підвищився коефіцієнт використання корисного об'єму доменних печей, зросло середньомісячне зняття сталі з квадратного метра мартенівських печей. Загальна продуктивність праці у чорній металургії України у 1950 р. зросла у порівнянні з 1940 р. на третину [23].
Досить успішно нарощувалися потужності металургії регіону. У 1950 р. металургійна промисловість Донбасу перевершила довоєнні показники з виплавки чавуну, сталі, виробництва іншої продукції. Металургія Донбасу загалом вже у 1950 р. виробляла чавуну більше ніж у 1940 р. на 8,3%, сталі - на 2,3%, прокату - на 13,9%, стальних труб - на 19,3%. Особливо успішно розвивалася металургія Сталінської області. Заводи області досягли найвищих показників не тільки у регіоні, але і в Україні. Завод "Азовсталь" перший в республіці перевищив довоєнний рівень виробництва чавуну та сталі, тут уперше у 1948 р. розпочалося виробництво прокату. У 1950 р. перевершили довоєнні показники Сталінський, Єнакіївський, Комунарський та інші металургійні заводи.
Висновки
Питання промислової відбудови Донбасу у перші повоєнні роки мають непересічний науковий інтерес, оскільки відбивають ті проблеми і труднощі, з якими господарські і адміністративні служби країни зіткнулися в процесі відбудови всіх окупованих територій. По-перше, це порушення технології при проведенні будівельно-відновлюваних робіт, по-друге, недостатня кількість кваліфікованих фахівців та робітників, по-третє, низький рівень механізації відбудовних робіт і велика частина ручної праці. Окремою проблемою був адміністративно-примусовий характер праці багатьох переселенців, направлених на відбудову Донбасу і, зокрема, на поновлення промислових об'єктів.
Разом із тим, відповідно до статистичних даних, показники роботи металургійних об'єктів регіону вже на початок 1951 р. значно перевищували довоєнні. Очевидно, це стало можливим завдяки двом факторам: жорсткому (на рівні воєнного) адміністративному контролю ходу відбудовних процесів на Донбасі з боку керівництва республіки та країни, а також завдяки ентузіазму й прагненню простих громадян якнайшвидше підняти зруйновані війною території. Остання обставина переважала такі негативні фактори як інтенсивний міграційний процес, недостатня кількість кваліфікованих кадрів, що впливало на численних прибульців до Донбасу і сприяло швидкому становленню економічної і соціальної стабільності краю вже на початку 50-х років 20 століття.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Держархів Донецької області. - Ф. 326. - Оп. 2. - Спр. 1088. - Арк. 3.
2. Хорошайлов Н.Ф. Возрожденный Донбасс. - Д.: Донбасс, 1968, Хорошайлов Н.Ф. Возрождение Всесоюзной кочегарки. - Д.: Донбасс, 1974, Хорошайлов Н.Ф. Деятельность Коммунистической партии по возрождению Донбасса. - К.: Вища школа, 1973; Хорошайлов М.Ф. КП України - організатор відбудови і розвитку промисловості Донбасу. - Харків: ХДУ, 1969; Хорошайлов М.Ф. На відбудові. - Д.: Донбас, 1966 та ін.
3. Коваль М.В. Українська РСР у період відбудови і розвитку народного господарства (1945-1955) // УІЖ - 1990. - №4. - С. 80-87;
4. Болбат Т. Участь населення Західної та Центральної України в економічному і національно-культурному розвитку Донбасу (1939-1970-ті рр.) // Схід. - 2004. - №1. - С. 35-38.
5. Королев Б., Лялин Н. Партия в период завершения построения социализма в СССР (1945-1958) - М.: Политиздат, 1974; История рабочих Донбасса. Т. 2. - К.: Наукова думка, 1981 та ін.
6. Рышков В.А., Сагань Ю.П., Корж Г.П. Над копрами - звезды комсомольские. Эстафета комсомольского шефства. - К.: Молодь, 1985 та ін.
7. ЦДАГО України. Ф. 1. - Оп. 23. - Спр. 1896. - Арк. 3; Спр. 1934. - Арк. 111; Держархів Донецької області. - Ф. 326. - Оп. 2. - Спр. 1088. - Арк. 3.
8. Держархів Дніпропетровської області. - Ф.19. - Оп.1. - Спр.12. - Арк.19 - 20.
9. Підраховано за: Народне господарство Української РСР у 1982 році: Стат. щорічник. - К.: Техніка, 1983. - С. 209; Історія народного господарства Української РСР. У трьох томах, чотирьох книгах. - Т. 3. - Книга перша. - К.: Наукова думка, 1985. - С. 195, 206.
10. Російський державний архів економіки(РДАЕ). - Ф. 8592. - Оп. 3. - Спр. 280. - Арк.3
11. РДАЕ. - Ф. 8934. - Оп. 3. - Спр. 563. - Арк 43.
12. Див.: Держархів Луганської області. - Ф.179. - Оп.1. - Спр.1778. - Арк.27.
13. РДАЕ. - Ф. 8875. - Оп. 38. - Спр. 795. - Арк. 203.
14. РДАЕ. - Ф. 8592. - Оп. 3. - Спр. 561. - Арк. 60; ЦДАГО України. Ф. 1. - Оп.30. - Спр. 2590. - Арк. 13 - 15.
15. РДАЕ - Ф. 8592. - Оп. 3. - Спр. 365. - Арк. 60.
16. ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 24. - Спр. 230. - Арк. 19 - 20.
17. Развитие металлургии в Украинской ССР. - К.: Наукова думка, 1980. - С. 281 - 282.
18. ЦДАГО України. - Ф. 1. - Оп. 24. - Спр. 230. - Арк. 15.
19. Держархів Донецької області. - Ф. 1813. - Оп. 1. - Спр. 76. - Арк. 2.
20. Правда. - 1948. - 17 мая; Социалистический Донбасс. - 1947. - 16 апреля та ін.
21. Держархів Донецької області. - Ф. 4714. - Оп. 3. - Спр. 194. - Арк. 167.
22. Социалистический Донбасс. - 1946. - 2 октября; 1947. - 1, 8 января; 1948. - 23 октября та ін.
23. Развитие металлургии в Украинской ССР. - К.: Наукова думка, 1980. - С. 285; Держархів Луганської області. - Ф. 179. - Оп. 1. - Спр. 1778. - Арк. 27.