Від ханаанейсько-аморейської літератури II тисячоріччя до н.е. дійшло дуже мало. З храмової бібліотеки в Угариті збереглися релігійні віршовані тексти на місцевій семітській мові, з яких найбільш цікаві епічні культові пісні, наприклад про бога Алиян-Ба'ле, що гине в боротьбі з богом зів'янення і смерті, але потім завдяки втручанню інших богів перемагає смерть, після чого настає достаток їжі: «небеса сочаться олією, ріки медом течуть». Був в Угариті і героїчний епос. На самоті стоїть цікавий напис-«автобіографія» Ідри-Ми, царя Алалаха,— тут можливий вплив єгипетського «автобіографічного» жанру. У цілому, однак, найважливішим досягненням ханаанейсько-аморейської цивілізації з'явилося абеткова писемність. У Східному Середземномор'ї довгий час користувалися або єгипетською мовою і письмом, або ламаною аккадською мовою і клинописом. Але протягом II тисячоріччя до н.е. з'являється в Біблі особливе складове лінійне письмо, умовно назване «протобібліським». У ньому біля ста знаків, кожен знак, ймовірно, передавав склад з приголосного й одного з трьох древньосемітських голосних (а, і чи у, одна з комбінації вживалася і для згодного без усяких голосних). Таке письмо підходило для передачі тексту майже будь-якої складності і було набагато легше для навчання, чим аккадський клинопис чи єгипетське письмо, і вивчити його можна було за кілька тижнів замість багатьох років; для читання, однак, воно було важке, тому що не мало словорозділів (у єгипетському листі словорозділами служили детермінативи, тобто показники категорій понять, до яких відноситься слово; у клинописі теж були свої правила визначення границь слів). Знаки «протобібльского» письма не мають прототипів в інших писемностях і, ймовірно, були придумані спеціально при одноразовому винаході всієї письмової системи, у наслідуванні єгипетської чи крито-микенской писемності, чи обом.
Однак, очевидно, для фінікійських купців і мореплавців навчання протобіблському письму здавалося ще недостатньо легким. Вони були згодні прискорити навчання навіть за рахунок ускладнення розуміння текстів (древньосхідні міжнародні торговці ніколи не гналися за зрозумілістю своїх листів і документів для непосвячених). Тому від Синая до Сирії з'являються різні види спрощеного письма того ж типу — спрощувалося воно за рахунок скорочення числа знаків таким чином, що кожен знак (літера) позначав приголосний з будь-яким голосним чи без голосного; до того ж схожі приголосні позначалися однієї і тією же літерою. Так вдалося створити консонантну (приголосну) абетку з числом літер від 30 до 22. Форма літер могла бути різною: в Угариті писали на глиняних плитках, як у Вавилонії, і літери «збиралися» із клинчастих рисок, у ханаанейській Фінікії розробили лінійні форми 22 приголосних літер (ймовірно, у XIII ст. до н.е.). Був ще варіант, сприйнятий у Південній Аравії. Письмо, яке не позначає голосних, зовсім не було (як чомусь часто затверджується) «зручніше для семітських мов»; скоріше це був рід купецького тайнопису. Але це письмо, особливо коли фінікійці почали вживати знаки ', в, й також для довгих голосних а:, у:., э:., і: і ввели словорозділи, стало набагато легше для засвоєння. Тому, хоча недосконалість (неоднозначність) передачі тексту фінікійським письмом довго давалася взнаки і ще сотні років клинопис і іероглифика успішно з ним конкурували, майбутнє виявилося все-таки за ним, і воно з'явилося (після удосконаленнь, внесених у нього греками й іншими народами) предком всіх абеток як Заходу, так і Сходу.
Висновки
Вивченнянайдавнішихгеографічнихназвнатериторіїсхідного Середземномор’я іпочастибезпосередніданієгипетськихімесопотамськихтекстівзмушуютьвважати, щоСхіднеСередземномор'япринаймніз III тисячоріччядон.е. булозаселенорізнимигрупамизахіднихсемітів.
До кінця III тисячоріччя до н.е. уже все Східне Середземномор'я покривається мережею ранньоклассових міст-держав. Серед таких міст найвпливовіших і найважливіших було декілька. Це найбільше місто Північної Палестини — Хацор, у Фінікії і приморській Сирії - Бібл, й Угарит та Ебла. Ці міста дуже жваво розвивалися, велася торгівля, склався соціаьний устрій, й можливо вони б досягли свого найбільшого розвитку, якби не відбувлося єгипетське завоювання, яке незабаром почалося, після 1600 р. до н.е.
Проте, виникнення цих міст-держав, час їх існування та здобутки поклали початок наступним історичним подіям. Культура та писемність населення давнього східного Середземномор’я справила величезний вплив на наступні поколіття, адже тут виникла перша абетка, від якої походять більшість з наступних абеток Сходу та Заходу.
Список використаної літератури:
1. Дияконів И.М. Сирія, Фінікія і Палестина в III-II тисячоріччях до н.е./Історія Древнього світу. Рання Стародавність.- М.:Знання, 1983 -с.235-257
2. Фінікія //Всесвітня історія. Енциклопедія: у 10-ти т./Ред. И. Лур'є, М.Полтавський.- М.:Державне видавництво політичної літератури, 1955 - с. 496-504
3. История Древнего Мира т.1. Ранняя Древность: в 3-ех т./Ред. И.М. Дьяконова, В. Д. Нероновой, И.С. Свенцицкой- М.:Издатеьлство «наука», 1989
4. История Древнего мира. Расцвет Древних обществ.- М.:Наука, 1983
5. Всемирная история. Энциклопедия: в 10-ти т./Ред. И. Лурье, М. Полтавский.- М.:Госдарственное издательство политической литературы, 1955
6. Долуханов П.М. «История средиземных морей»«Наука», Москва, мягкая обложка, 29500 экз.1988144