ПЛАН:
Вступ
Розділ І. Історія виникнення Великоморавської держави
І.1 Передумови і причини виникнення
І.2 Історія та розвиток держави — Велика Моравія
Розділ ІІ. Найвизначніші пам’ятки Великоморавської культури
ІІ.1 Спільні риси пам’яток Великої Моравії
ІІ.2 Микульчицьке городище — найвідоміша пам’ятка Великоморавської держави
ІІ.3 Поселення Старе Місто — одне з найбільших міст Великої Моравії
ІІ.4 Городище Бржецлав-Поганско — аграрне поселення Великоморавії
ІІ.5 Нітра і Девіна — словацькі пам’ятки Великоморавської культури
ІІ.6 Аналіз археологічних знахідок та письмових джерел про Великоморавську державу
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Додатки
Велика моравська держава ранньофеодальна держава західних слов'ян в ІХ — поч. Х ст. Передумовами виникнення Великоморавської держави виявивився процес феодалізації й необхідність оборони від франкської експансії.
У період свого розквіту Велика моравська держава охоплювала території Моравії, Словаччині, Чехії, Лужиць, Паннонії, очевидно, Малої Польщі й частину словенських земель. Столицею було м. Велеград, точне місце розташування якого не встановлено і є предметом дискусії. Багаточисельні розкопки чехословацьких археологів (В. Грубого, І. Поулика, Ф. Калоусека) на територїї Моравії свідчать про високу культуру землеробства у Великій моравській державі, розвиток ремесел — гончарного, залізоробного, скляного, ювелірного й ін., про розквіт торгівлі. Судячи з археологічних знахідок, існували тісні торговельні зв'язки Великоморавської держави з Візантією, Київською Руссю й Чорноморськими містами.
Економічне і політичне життя Великоморавської держави зосереджувалося в градах — укріплених фортецях і резиденціях знаті, які були центрами ремесла й торгівлі. Найважливіші з них: Старе Місце в м. Угерске-градиште, Микульчице в м. Годонин, Поганско, Нітра, Девінське, Нова-Вага. При археологічних розкопках тут виявлені залишки храмів, житлових будівель, великі цвинтарі, де знайдені численні прикраси, предмети побуту й інші.
Першим історично відомим князем був Моймир I (правив в 830-846 рр.), який приєднав до Великоморавської держави Нітранське князівство (833 р.), при ньому почалося поширення християнства. Правління спадкоємця Моймира Ростислава (846-870 рр.) було часом посилення Великоморавської держави. Ростислав вів активну боротьбу проти франкської агресії, уклав союз із Візантією (862 р.). В 863 на прохання Ростислава у Великоморавську державу прибули з Візантії славетні просвітителі Кирило й Мефодій. Вони створили незалежну від франкського єпископата церкву (869 або 870 рр.), яка сприяла зміцненню політичної самостійності Великоморавської держави. Творці слов'янської писемності Кирило й Мефодій сприяли тому, що надалі Велика Моравія перетворилася в те вогнище, звідки слов'янська писемність поширилося в інші слов'янські країни.
Актуальність теми. В ході загального переосмислення світової історії, яке відбувається впродовж останніх років, дедалі актуальнішою стає необхідність розширення історичних досліджень про населення ранніх хронологічних горизонтів історичного процесу. Адже підвалини культурної неповторності сучасних мешканців Європи та усього світу закладаються саме у дописемний час. В результаті первісна людність, яка проживала на території сучасної Європи, поступово стає об'єктом історичного дослідження поряд із традиційними для історичної науки суспільствами пізніших періодів.
Історичні реконструкції, що стосуються дописемного часу, базуються переважно на всебічному аналізі матеріальних решток життєдіяльності давніх колективів і потребують застосування своєрідних методологічних підходів для їх теоретичного осмислення й інтерпретації.
Отже, актуальність теми обумовлюється тією важливою роллю, яку відігравала Великоморавська держава в загальноєвропейській історії і насамперед в історії суспільно-політичних відносин тієї доби та історії воєн. Всебічне висвітлення оригінального комплексу історичних подій, які відбувалися в час існування Великоморавської держави, визначення її місця в еволюції історії та культури Східної та Західної Європи і зокрема Словенії та Чехії, вироблення та удосконалення відповідного плину історичних подій на сучасному етапі дозволяють дослідити історію Великоморавської держави та її населення більш детально і ґрунтовно.
Науковим завданням роботи став аналіз історії існування, суспільства, яке населяло, зовнішньої та внутрішньої політики князів Великоморавської держави.
Мета передбачає необхідність вивчити, систематизувати та узагальнити фактичний матеріал, з історії Моравської держави та державних утворень давніх моравів, економічний та суспільно-політичний стан Великоморавської держави часів раннього середньовіччя, дослідити археологічні знахідки, на основі яких зробити аналіз культури і побуту населення Великоморавської держави. Для цього доцільним вважаємо вирішення наступних задач дослідження:
- збір, вивчення та аналіз джерел та літератури з історії Існування Великоморавської держави;
- аналіз суспільної та політичної організації в період виникнення, становлення та розвитку державних формувань моравів ІХ – X ст.;
- встановлення особливостей культури життєзабезпечення та побуту населення Моравської держави;
- узагальнення даних про історію Великоморавської держави та визначення значення її існування для подальших поколінь.
- дослідження найвідоміших пам’яток часів Великоморавської держави.
Об'єктом дослідження постає давня історія виникнення та розвитку суспільно-політичного та економічного життя Великоморавської держави та аналіз побуту її населення.
Предмет дослідження - вивчення процесів та основних механізмів, об'єктивних та суб'єктивних факторів, які зумовили виникнення та становлення Великоморавської та закономірності її розвитку в ранньосередньовічний період.
Хронологічні рамки дослідження охоплюють період заснування Великоморавської держави - ХІ ст. — до періоду її завоювання мадярами у ХІ ст.
Джерельну базу дослідження становлять дані археології (результати розкопок та розвідок археологічних пам'яток різних типів), геології, культурології; використовуються теоретичні моделі, розроблені представниками цих та інших наукових дисциплін.
Методологічну основу дослідження складають принципи історизму, дослідження явищ в їхньому розвитку, всебічності, об'єктивності. Використовувались порівняльно-історичний, хронологічний та інші методи історичних досліджень.
Практичне значення проведеної роботи полягає в тому, що її аспекти можуть бути використані при науково-дослідних роботах, написанні узагальнюючих і науково-популярних праць, а також в ході наукової та викладацької діяльності
Структура курсової роботи складається зі вступу, двох розділів, висновків, додатків та списку використаної літератури.
Розділ І. Історія виникнення Великоморавської держави
І.1 Передумови і причини виникнення
Слов'яни центра й сходу Європи в 454 - 560 р. переживали епоху відносного благоденства через відсутність зазіхань на їхні землі з боку кочівників сходу й прагнення германців опанувати територіями полеглої Західно-Римської імперії. Район, зайнятий пам'ятками археологічної культури Прага - Корчак V — VII ст., вказує на те, що слов'яни в V — VI ст. спустилися долинами рік Прут і Дністер до низов'їв Дунаю.
Одночасно слов'яни-анти, які створили археологічну культуру Прага - Пеньковка V - VII ст., просунулися з території правобережного подніпров'я на землі сучасної Румунії й також вийшли на дунайський рубіж Східно-Римської імперії ромеїв.
У другій половині VI ст. у долину Дунаю ввірвалися орди аварів. Із приходом нової хвилі войовничих тюркських кочівників епоха благоденства для слов'ян центра й сходу Європи завершилася й почалася довга боротьба за виживання з жорстокими й численними супротивниками.
В 627-662 р. зложився військово-державний союз слов'ян центра Європи на чолі із Само. В VII ст. могутність авар у центрі Європи було похитнута не тільки воєнними діями держави Само, але й невдачами в боротьбі з Візантією й непримиренністю, що панувала в степах Північного Причорномор'я. Візантія мистецьки зіштовхувала тюрків-аварів з тюрками-болгарами й хазарами, нейтралізуючи й тих, і інших.
Західні слов'яни в 630 р. завдали військової поразки армії франків, очолюваній королем Дагобертом.
Після кончини Само союз західних слов'ян розпався. Він у значній мірі виконав своє завдання по стримуванню авар і франків. У чеській і словацькій історичній літературі обговорюється питання про роль напівдержавного утворення Само в становленні Великоморавської держави. Більшість дослідників вважає, що основи моравської державності були закладені в боротьбі слов'ян з аварами й Велику Моравію варто розглядати як продовження князівства Само [22, 23-25]. Археологічні знахідки свідчать, що економічне життя в Моравії йшло поперед інших земель Аварського каганату. Фіксуються сліди розвитку металургії й різних ремесел. Цілком очевидно, що культурні досягнення Великої Моравії були підготовлені місцевими слов'янами в VIII сторіччі. Однак питання про локалізацію князівства Само залишається невирішеним.
Археологічні матеріали VI-VII ст., з усією визначеністю свідчать, що розселення слов'ян у басейні Морави там, де пізніше зложилося ядро Великоморавської держави, здійснювалося не цілісними племінними праслов'янськими групами. Це було масове переміщення більш-менш великих і дрібних груп носіїв пражсько-корчакської культури з різних місць її ареалу, у результаті якого колишня племінна структура була в значній мірі зруйнована.