Великоморавська держава (стр. 6 из 6)
Першому королю Германського королівства Людовику Німецькому вдалося скинути Моймира за допомогою його племінника Ростислава. Але спроба нав'язати слов'янській державі панування чужоземних феодалів і за допомогою німецького духівництва поширити серед слов'янського населення західнохристиянську релігію викликала протест народних мас Великоморавії й змусила більшість великоморавських феодалів і самого князя Ростислава (846-870 рр.) виступити проти Людовика Німецького. В 860 р. морави вбили Прибіну, який проводив політику в інтересах німецьких феодалів у його новому князівстві — Паннонії. Після цього син Прибіны — Коцела зайняв стосовно Людовіка Німецького ворожу позицію.
Рішуча боротьба з експансією німецьких феодалів викликала потребу створення у Великоморавії власної слов'янської церковної організації. Ця ж боротьба зробила для Великоморавії необхідним політичне зближення з Візантією, що також була зацікавлена в обмеженні німецького просування на схід. На прохання князя Ростислава візантійський уряд направив у 863 р. у Великоморавію Костянтина (Кирила) і брата його Мефодія, діяльність яких одержала важливе політичне й культурне значення в історії ряду слов'янських народів. Ця діяльність сприяла створенню в них церковної організації, пов'язаною із східною православною церквою й з богослужінням слов'янською мовою, була закладена й основа писемності старослов'янською мовою.
Боротьба з агресією німецьких феодалів стала у Великоморавії всенародною справою. Незважаючи на те, що германському королю вдалося в значній мірі залучити на свій бік великоморавського князя Святополка (870-894 рр.), який домігся влади за його підтримки, збереження незалежності Великоморавії було забезпечено рухом народних мас. В 874 р. Людовік Німецький був змушений визнати незалежність слов'янської держави.
Створення Великоморавської держави й здобуті нею перемоги мали важливе політичне значення для всіх західних слов'ян. Влада Великоморавської держави поширилася на Паннонію, заселену в той час переважно слов'янами, а також на слов'янські землі по верхів'ях Лаби, Одри й у Карпатах.
З 80-х років почалося поступове ослаблення Великоморавії. Ця величезна держава ще не мала внутрішню міцність. До того ж у пануючому класі все більшого значення набували елементи, які прагнули обпертися на західнохристиянську церкву в боротьбі за покріпачення селянських мас.
При синах Святополка у Великоморавській державі почалися внутрішні хвилювання. Окремі слов'янські племена відпали від держави, і ослаблена Великоморавська держава не змогла відбити удару, нанесеного їй в 905-906 р. кочовими племенами угорців. Угорці завоювали словацькі землі, що становили значну частину Великоморавської держави. Із цього часу історичний розвиток словаків, які підпали під іноземне ярмо, пішов особливим шляхом, відрізняючись від розвитку чехів, які утворили свою самостійну державу.
Список використаних джерел та літератури:
1. Артамонов М.И. Происхождение славян. —М., 1950;2. Вaнечек В. Государство моравов // в кн. Великоморавская держава. — Прага, 1963. — с. 18;3. Великоморавская держава. Тысячелетняя традиция государственности и культуры. // пер. с чеш. — Прага, 1963;
4. Всемирная история: В 24 томах. Т. 7: Раннее средневековье / Редакционная коллегия И.А. Алябьева; Т.Р. Джум, С.М. Зайцев, В.Н. Цветкова, Е.В. Шиш. — Минск: Литература, 1998 — 592 с.
5. История средних веков: Европа / А. Н. Бадак, И. Е. Войнич, Н. М. Волчек и др. — Мн.: Харвест 2000. - 717 c.;
6. Грот К. Я. Моравия и мадьяры с половины IX до начала Х века. — СПб., 1881;
7. Гудзь-Марков А. В. История славян. — М., 1997;8. Достал Б. Некоторые общие проблемы археологии Древней Руси и Великой Моравии // Древняя Русь и славяне. — М., 1978. — С. 84;
9. Історія західних і південних слов'ян (з давніх часів до XX ст.). Курс лекцій / В. Яровий, П. М. Рудяков, В. П. Шумило та ін. — К.: Либідь, 2001;
10. История Чехословаки // под ред. Санчука Г.Э. и Третьякова П.Н. — М., 1956 — Т.1;
11. История южных и западных славян: В 2 т. – М., 1998. – Т. 1;
12. Истрин В.М. Моравская история славян и история поляно-руси как предполагаемые источники Начальной русской летописи // Byzantinoslavica. — 1931. — Roc. III. — С. 36 - 55;
13. Кобыле В. П. В поисках прародины славян. — М., 1973;14. Козьма Пражский. Чешская хроника. — М., 1962;15. Ковалевский А. П. Славяне и их соседи в первой половине Х в. по данным аль-Масуди // Вопросы историографии и источниковедения славяно-германских отношений. — М., 1973;
16. Королюк В.Д. Славяне и восточные романцы в эпоху раннего средневековья. — М., 1985;
17. Краткая история Венгрии. С древнейших времен до наших дней. — М., 1991;
18. Краткая история Чехословакии. С древнейших времен до наших дней. — М., 1988;
19. Ловмяньский Г. Происхождение славянских государств. //Вопросы истории , 1977— №12;20. Повесть временных лет. Ч. 1. — М.; 1950. — С. 21. С. 11;
21. Развитие этнического самосознания славянских народов в эпоху раннего средневековья. — М., 1982— С. 82-96;
22. Третьяков П. Н., Новые данные о Великоморавском государстве// Вопросы истории, 1961,— № 5;
23. Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 2 т. — Минск, 1987. — Т. 1.
Додатки
Велика Моравія
Великоморавска держава при правлінні Моимира I і Ростислава; б — територіальні збільшення до 874 року; в — збільшення при правлінні Святополка; г — ареал слензан, що ймовірно входив до складу Великоморавскої держави; д — регіон сорбів, які перебували за правління Святополка в союзницьких відносинах з Великою Моравією; е — границі сусідніх політичних утворень; ж — найважливіші населені пункти Великої Моравії.