Захоплені землі швидко колонізувалися і християнізувалися. Католицька церква насаджувала свої інституції, в тому числі інквізицію, особливо постраждали Африка та Америка. В Америці було знищено до 90% корінного населення. Африка перетворилася на джерело чорних рабів. Колоніальні держави відкривали на узбережжі Африки факторії, що займалася відловом людей. Цілі африканські народи зникали з лиця землі, знищені работоргівлею. Історія людства ще не знала такого масового викрадення та поневолення людей.
Майже три століття існував і діяв «диявольський трикутник», маршрутами якого здійснювалась работоргівля. Добували «чорне золото» у різний спосіб. Нападали на негритянські селища, захоплювали дужих чоловіків та жінок, знищуючи всіх інших; провокували міжплемінні війни купуючи полонених; влаштовували «полювання» спустошуючи величезні райони континенту. Під час транспортування гинуло до 70% рабів, і все одно прибуток становив до 1000% на вкладений капітал. На справжню братську могилу для мільйонів африканців перетворився Атлантичний океан.[18:78].
Работоргівля дала сильний поштовх для розвитку капіталізму. На крові і кістках мільйонів рабів, негрів та індіанців, закладалося благополуччя європейської знаті. Найбільш активною в цьому плані була Англія. Лише в 1774 році з Ліверпуля відправилось за рабами 300 суден.
Залишки колоніальної системи не демонтовано до цих пір.
Географічні відкриття мали величезний вплив на економічне життя Європи. Насамперед, вони зробили революцію в європейській торгівлі. Результатом їх було «раптове розширення світового ринку, збільшена різноманітність циркулюючих товарів, суперництво між європейськими націями у прагненні оволодіти азіатськими продуктами і американськими скарбами, колоніальна система...».
Сталося грандіозне переміщення торговельних шляхів і центрів. Середземне море, яке раніше відігравало головну роль в європейській торгівлі, після географічних відкриттів значною мірою втратило своє значення. Головні торговельні шляхи були перенесені на Атлантичний океан і Північне (Німецьке) море. Місце Італії, колишньої найбільш розвиненої торгової країни в Європі, зайняли інші країни — Португалія, Нідерланди, Англія. Особливо велику роль у XVIст. почали відігравати Нідерланди. Місто Антверпен перетворилося на центр світової торгівлі, зосередивши, зокрема, у себе майже всю торгівлю прянощами.
Португальці доставляли індійські прянощі звичайно лише до Лісабона. Далі вантажі йшли в Антверпен і вже звідти розходилися по всій Європі. Антверпенська біржа здійснювала найрізноманітніші операції кредитного і оптово-торговельного характеру на дуже великі суми. Близько тисячі купецьких контор, що існували в Антверпені, належали купцям різних країн Європи, а почасти й Азії, надаючи антверпенському ринку широкого міжнародного характеру.
Проте в другій половині XVIст. з'явилися суперники і в Антверпена. Одним із них було місто Амстердам у Північних Нідерландах (у Голландії), другим — Лондон, розквіт якого припадає в основному вже на XVII—XVIIIст.
Отже, для Великих географічних відкриттів були серйозні історичні і економічні передумови: для подальшого розвитку європейські країни потребували дорогоцінних металів: золота і срібла, була необхідна для подорожей техніка: достатньо був розвинений флот. Крім того, Схід сприймався, як скарбниця.
Великі географічні відкриття полягали у відкритті Америки, досліджень Тихого і Атлантичного океанів, в знаходженні морського шляху до Індії навколо Африки, а також у відкриттях росіян, іспанських, французьких і інших мандрівників.
В результаті великих географічних відкриттів в економіці Нідерландів і Англії відбувся бурхливий капіталістичний розвиток, який послужив розвитку класу буржуазії, а також розвитку торгівлі і т.п.
Франція, Іспанія і Португалія слабше користувалася результатами відкриттів, оскільки відсутність економічних стимулів привела тільки до зростання розкоші серед правлячих класів.
Таким чином, Великі географічні відкриття послужили змінам в економіці і соціальній структурі суспільства багатьох країн світу.
Так, революція цін з'явилася новим чинником первинного накопичення капіталу. Вона посилила економічну роль буржуазії і їх елементів з дворянства і кріпацтва, які в тій або іншій мірі виявилися пов'язані з новими способами виробництва.
Великі географічні відкриття тяжким тягарем лягли на плечі селянства, вимушеного платити за спорядження експедицій, а також тому, що розорялися в результаті стрибка цін.
Таким чином, в країнах світу Великі географічні відкриття викликали неоднозначну реакцію економічного розвитку.
Значення Великих географічних відкриттів в історії людства величезне. Вони ознаменували нову еру в географічному дослідженні Землі, дали поштовх до розвитку багатьох областей природознавства, сприяли інтенсифікації світової торгівлі. Часто в літературі до Великих географічних відкриттів відносять також виявлення на дні океанів в середині 20 ст. грандіозної системи серединно-океанічних хребтів протяжністю більше 60000км і глибоководні жолоби. Лише після цих видатних відкриттів були стерті "білі плями" на географічній карті Землі.
Найважливішим наслідком Великих географічних відкриттів було також глобальне переміщення світових торгових шляхів: монополія венеціанських купців на караванну торгівлю з Сходом була порушена: португальці почали продавати індійські товари у декілька разів дешевше, ніж венеціанські купці.
Країни Азії, Африки, Америки і Океанії стають ласим шматком для колоніальної політики європейських держав, що шукали нові ринки збуту, джерела сировини і землі для колонізації. Вони також привнесли з собою такі ганебні явища як работоргівля, розбій, грабіж і піратство.
1. Бейклесс Дж., Америка очима першовідкривачів – Москва: – «Політіздат», - 1969 – 328с.
2. Бекер Дж. История географических откритий.- М.,1960.
3. Большая Советская Энциклопедия: В 30 т. – М., 1971. – Т. 4. – 600 с.
4. Верн Жюль. История великих путешествий .- М.,1993.
5. Гарсіласо де Ла Вега, Історія держави інків – Москва: - «АСТ», - 2005 – 408с.
6. Крижанівська О.О., Крижанівський О.П. Історія Середніх віків. – К., 2004. – 368 с.
7. Крип’якевич І.П. Всесвітня історія: У 3 кн. – К., 1995. – Кн. 2. – 424 с.
8. Кунін К.І., Магеллан – Москва: - «Політіздат.», - 1958 – 402с.
9. Лієлайс А., Конкістадори – Київ: - «Україна», - 1996 – 367с
10. Лебедєв М.К. Вперше навколо землі. Подвиг Магеллана. – К., 1950. – 48 с.
11. Магидович И.П. История открытия и исследования Северной Америки. – М., 1962. – 476 с.
12. Магідович І.П., Нариси по історії географічних відкриттів – Москва: - «Віче», - 2000 – 389с.
13. Моррісон С.Е., Христофор Колумб, мореплавець – Москва: - «Політіздат» , - 1958 – 412с.
14. Мюллер В.К.Путешествия Христофора Колумба.- М.,1960.
15. Путешествия Христофора Колумба. Дневники, письма, документы. Пер. с испан. Света Я.М. / Под ред. Магидовича И.П. – М., 1961. – 515 с.
16. Пащук В.В., Викрадення континенту – Київ: – «Україна», - 1991 – 320с.
17. Ревзин Г. Колумб. – М., 1947. – 362 с.
18. Семенов В.Ф. Історія середніх віків. Пер. з рос. – К., 1975. – 528 с.
19. Фрадкин Н.Г. С четырех сторон горизонта. – М., 1962. – 142 с.
20. Хрестоматія з історії середніх віків: У 3 т. / За ред. Граціанського М.П., Сказкіна С.Д. – К., 1953. – Т. 3. – 340 с..