Ухвала Буковинського народного віча мала не тимчасове, кон'юнктурне, а фундаментальне значення на всю подальшу перспективу й означала: буковинцям разом із усіма українцями треба жити в єдиній Соборній Україні як державний народ. Цей основоположний акт українського державотворення на буковинській землі займає гідне місце серед таких визначних документів українського державного відродження, як чотири універсали Української Центральної ради, Конституція УНР, Маніфест Української Національної Ради 18-19 жовтня 1918 р. у Львові про створення Західноукраїнської держави (згодом ЗУНР) та ін. А ці документи, як відомо, були попередниками Декларації про державний суверенітет України 16 липня 1990 р., Акта проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р., Конституції України 28 червня 1996 р.
Пройшли десятиліття, та твердо висловлене й записане в резолюції віча жадання буковинців "Хочемо до України" надійно лягло однією з цеглин у міцну підвалину нашого спільного українського державного дому. В умовах незалежної України вдячні нащадки колишніх учасників віча щороку урочисто відзначають З листопада як регіональне державне свято єднання краю зі своєю Вітчизною -Україною. Про нього вітчизняними і діаспорними авторами написано десятки наукових статей, збірок, газетних публікацій. На ознаменування відновлення значущості цієї події з 1990 р. виходить пресовий орган обласної влади "Буковинське віче", у Чернівцях та райцентрах ряду вулиць присвоєно імена активних організаторів, керівників, учасників віча, зокрема вулиці Омеляна Поповича, Степана Смаль-Стоцького, Мирона Кордуби, Іларія Карбулицького, братів Руснаків, Аурела Ончула, вулиця "Січова", площа "Соборна" та ін.
І все ж ми ще в боргу перед вічовиками-державниками листопада 1918 р. Досі українськими істориками ще не написано ґрунтовної монографії, у якій би в комплексі були проаналізовані всі аспекти цієї події й зроблені глибокі наукові висновки. Уже більше п'яти років "вирішується" питання про увічнення цієї події шляхом встановлення відповідної меморіальної дошки на будинку, де на початку листопада 1918р. діяла українська державна влада Буковини як складова частина уряду ЗУНР (нині 14-й корпус ЧДУ). Потрібне подальше виявлення місцевих джерел про участь людей у вічі, реалізацію його рішень на місцях тощо. Подія ця гідна нових наших зусиль і пошуків.
Джерела та література
1. Боротьба трудящих Буковини за соціальне і національне визволення і возз'єднання з Українською РСР. - Чернівці: Облвидав, 1958. - 450 с.
2. Брик І. Слов'янський з'їзд у Празі 1848 р. і українська справа // ЗНТШ. - Львів, 1920. - Т. 129. - С. 141-217.
3. Буковина.
4. Буковина: історичний нарис. - Чернівці: Зелена Буковина, 1998. - 416 с.
5. Буковинське віче.
6. Велика історія України. - К.: Глобус, 1993. - Т. 2. - 400 с.
7. CzhernowitzerMorgenblatt.
10. Народне віче Буковини. 1918-1993: Документи і матеріали обласної науково-практичної конференції, присвяченої 75-річчю Буковинського народного віча З листопада 1918 р. - Чернівці: Прут, 1994. -144 с.