Англія в період середньовіччя (ХІ-ХVст.) (стр. 2 из 2)

Історики по-різному оцінюють Велику хартію вольностей. Одні вважають її найпершою в світі конститу-цією — Основним законом, який закріплює права й обо- | в'язки всіх громадян. Інші вбачають документ, який / захищав інтереси передусім великих феодалів. Сам Іоанн Безземельний не дуже зважав на Велику хартію вольностей. Проте він незабаром помер, а опікуни малоліт-) нього короля Генріха IIIпідтвердили чинність цього до-1 кумента.

Коли Генріх IIIпідріс, він зробив усе можливе, аби / настроїти проти себе баронів. Він узяв дружину-фран-цуженку, з якою до Англії прибуло чимало французів, їм король щедро роздавав не лише посади, а й маєтки, що дратувало англійських вельмож. Поряд з вельможа- і ми виявляли своє невдоволення рицарі та городяни, з яких стягували податок на щорічні виплати папі. Коли Генріх III зажадав, щоб феодали внесли в казну ще й / третину своїх доходів на придбання для малолітнього принца сицилійської корони, барони озброєними прибули в королівський палац і зажадали від Генріха III, щоб він прогнав французів і здійснив реформи.

У 1258 р. барони зібралися в Оксфорді на свій з'їзд (його назвали "шаленим"). Вони створили комісію, яка ,

заходилася усувати від влади недобросовісних чиновників. Але рицарі швидко переконалися, що комісія з баронів відстоює лише свої інтереси. Вони зажадали, щоб їм дозволили вибирати шерифів зі свого середовища. Цю вимогу рицарів підтримали городяни та частина баронів під керівництвом графа Симона де Монфора. Знать розкололася на дві частини: тих, хто підтримував короля, і прибічників Симона де Монфора.

Генріх IIIне захотів обмежувати себе взятими зобов'язаннями, тому в 1263 р. в Англії спалахнула громадянська війна. Військо Симона де Монфора, яке складалося з рицарів, городян, студентів, вільних селян і окремих баронів, розбило королівську армію й захопило в полон Генріха III та наслідного принца. На початку 1265 р. Симон де Монфор фактично перетворився на диктатора Англії і, щоб зміцнити свою владу, скликав Вищу раду з представників основних верств англійського суспільства, яку пізніше назвали парламентом. Проте його успіхи виявилися недовговічними. Посилення рицарства, городян і вільних селян занепокоїло баронів — один за одним вони залишали Симона де Монфора і переходили на бік короля. Невдовзі Симон де Монфор, покинутий своїми прибічникам, загинув у сутичці з королівськими військами. З його смертю завершилася громадянська війна, з якої переможцями вийшли промонархічні сили.

Наступник Генріха III, ЕдуардІ (1272—1307), зміцнюючи королівську владу, не ліквідував запроваджений Симоном де Монфором парламент, а спробував використати його у власних цілях — він скликав парламентські сесії, щоб полегшити стягування податків і не відштовхнути від себе рицарство та міську верхівку.

Отже, наприкінці XIIIст. парламент остаточно утвердився в політичному житті Англії.

У середині XIVст. англійський парламент розділився на дві палати — верхню (палату лордів) і нижню {палату громад). У верхній палаті засідали великі світські феодали та вище духовенство (їх запрошував король). До нижньої палати входили рицарі від графств і депутати

від міст. В англійському парламенті, на відміну від французьких Генеральних штатів, рицарі й заможні городяни тісно згуртувалися, виступали спільно, а тому були впливовою силою в державі. Міські низи й селяни не мали своїх представників у парламенті, тому він не може вважатися органом дійсного народовладдя.

Поступово англійський парламент зміцнив свої позиції. Він закріпив за собою право узаконювати податки — без його ухвали жоден податок у країні не стягувався. В XIVст. він почав видавати закони (біллі), став вищим судом у державі.

Парламент відіграв важливу роль у політичному житті Англії XIV—XVст. Він сприяв централізації держави, започаткував у країні станову монархію.

4. СОЦІАЛЬНО-ЕКОНОМІЧНИЙ РОЗВИТОК АНГЛІЇ.

В англійському суспільстві відбувалися зміни. Зростав інтерес до торгівлі, особливо заморської, у зв'язку з чим бурхливо розвивалося кораблебудування. Багато дворян уже не вважали підприємництво чимось ганебним, вчилися господарювати по-новому і дедалі більше ставали схожим на буржуазію міст. Але були й такі дворяни, що погано пристосовувалися до нових умов, по-старому жили за рахунок королівського двору та війни, здавали свою землю в оренду підприємливим людям.

Водночас скрутно жилося багатьом селянам. Хоча кріпацтво в Англії набуло менших розмірів, ніж у Франції, проте англійських селян доймали чиновницькі зловживання, воєнний розор, феодальний розбій, податки. Зростала кількість тих, хто жив у безпросвітній нужді. У1381 р. в Англії спалахнуло потужне народне повстання. Очолили його сільський покрівельник Уот Тайлер, священик Джон Болл і дрібний рицар Джек Строу. Особливу ненависть повстанці виявляли до юристів. Вони вбивали всіх, хто носив на поясі перо й чорнильницю, вважаючи, що "якщо грамотний, то юрист". Повстанці з допомогою міської бідноти захопили Лондон. Вони запевняли, що люблять короля, але ненавидять його "поганих радників". Король розпочав переговори з їх керівниками, підступно розправився з ними, а потім легко розгромив повстанські загони.

Проте народний виступ дечому навчив феодалів Англії. Було скасовано найжорстокіші закони, зменшено податки. Лорди почали переводити селян з панщини на грошовий чинш. Через сотню років після повстання У ота Тайлера кріпаків у країні майже не залишилося, селянам стало вільніше дихати.

У1455—1485 рр. Англія була втягнута у громадянську війну. Два впливові дворянські роди — Иоркський і Ланкастерський, до якого належав король Генріх VI, були її основними винуватцями. Герб Йорків прикрашала біла троянда, герб Ланкастерів — червона, тому війна отримала назву війни Червоної і Білої троянд.

Генріх VIбув психічно хворим, державою керувала його дружина Маргарита Анжуйська, француженка за походженням. У цій ситуації герцог Річард Иоркський зробив спробу заволодіти троном, створюючи враження, що він рятує Англію від засилля французів. Ланкастери, зрозуміло, не мали наміру поступатися владою. Першими загинули Річард Иоркський та його соратники, потім дісталося й Ланкастерам. Королем став представник партії Білої троянди Едуард IV(1461— 1483), а Маргарита Анжуйська із сином втекла у Францію. Воєнна перевага була то на одному, то на другому боці. Нарешті, в Англію з військом повернулася Маргарита Анжуйська. Йоркісти розгромили її військо в лічені хвилини. Маргариту взяли в полон, її сина вбили. В живих не залишили нікого, переможених не рятували навіть монастирські стіни. Едуард IVповернувся в Лондон, Генріха VIвбили (народу повідомили, що він помер "від меланхолії"). Уцілілі ланкастерці втекли, зокрема і граф Генріх Тюдор — майбутній англійський король.

Країна полегшено зітхнула. Але випробування для Англії на цьому не закінчилися. Після смерті Едуарда IVтрон узурпував його брат — король Річард НІ (1483— 1485). Це стало приводом для нового спалаху боротьби за владу.

Влітку 1485 р. в Англії з військом висадився Генріх Тюдор. Оточення Річарда IIIзрадило його, солдати роз

бігалися. Короною відразу, на полі бою, увінчали голову Генріха Тюдора — відтепер короля Генріха VII(1485—1503). Засновнику династії Тюдорів і судилося своїм правлінням завершити англійське середньовіччя. Щоб заспокоїти йоркістів, Генріх VII одружився з представницею роду Йорків і об'єднав у своєму гербі червону та білу троянди.

ВИКОРИСТАНА ЛІТЕРАТУРА

1. Бадак Александ Николаевич, Войнич Игорь Евгеньевич, Волчек Наталья Михайловна, Воротникова О. А., Глобус А. Всемирная история: В 24 т. / И.А. Алябьева (ред.) — Минск : Литература

2. Акопов Сергей Самсонович. История повторяется: от египетских пирамид до Московского Кремля: [В 2 кн.] / Сергей Акопов. — Калязин : Акопов, 1994.

3. Всемирная история: Возрождение и Реформация / И.А. Алябьева (ред.кол.). — М.; Минск : АСТ, 2000. — 1000с.