- бути присутнім при допитах підозрюваного і обвинуваченого, а також при провадженні інших слідчих дій, що проводяться за їх участі або за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого або його захисника;
- з дозволу особи, яка провадить дізнання, або слідчого брати участь і в інших слідчих діях;
- застосовувати науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих дій, в яких бере участь захисник, а також при ознайомленні з матеріалами справи - з дозволу особи, яка провадить дізнання, або слідчого, а в суді, якщо справа розглядається у судовому засіданні, - з дозволу судді або суду;
- знайомитися з матеріалами, якими обґрунтовується затримання підозрюваного, або обрання запобіжного заходу, або пред’явлення обвинувачення, а після закінчення попереднього слідства - з усіма матеріалами справи;
- виписувати з матеріалів справи, з якими він ознайомився, необхідні відомості;
- брати участь у судовому розгляді справи;
- подавати докази і заявляти клопотання та відводи;
- подавати скарги на дії та рішення особи, яка провадить дізнання, слідчого, прокурора, судді та суду;
- збирати відомості про факти, що можуть бути використані як докази у справі, зокрема, одержувати документи або їх копії від підприємств, установ, організацій, об’єднань, а від громадян - за їх згодою;
- ознайомлюватися на підприємствах, в установах та організаціях з необхідними документами і матеріалами, за винятком тих, таємниця яких охороняється законом;
- одержувати письмові висновки фахівців з питань, що вимагають спеціальних знань.
Особа, яка провадить дізнання, і слідчий повинні своєчасно повідомляти захисника про час і місце провадження слідчих дій, що проводяться за участю підозрюваного або обвинуваченого чи за клопотанням захисника.
Якщо захисник присутній при провадженні слідчих дій, він має право ставити запитання допитуваним особам, подавати письмові зауваження з приводу неправильності або неповноти запису у протоколі відомостей про слідчі дії. Особа, яка провадить дізнання, і слідчий можуть відхилити поставлене захисником запитання, але вони зобов’язані занести його у протокол.
Відмова захисника при провадженні дізнання, попереднього слідства і в судовому засіданні від захисту підозрюваного, обвинуваченого і підсудного не допускається.
Захисник не вправі розголошувати дані, що стали йому відомі у зв’язку з виконанням професійних обов’язків. Через цю обставину він не може бути допитаний.
Документи, зв’язані з виконанням адвокатом обов’язків захисника у кримінальній справі, не підлягають огляду, розголошенню або вилученню особою, яка провадить дізнання, слідчим, прокурором, суддею або судом без згоди захисника.
Не може бути внесено подання органу дізнання, слідчого, прокурора, а також винесено окрему постанову судді або ухвалу суду щодо правової позиції захисника у справі.
Якщо захисник не згоден з позицією підзахисного, він не повинен діяти всупереч його інтересам, не має права висловлювати своє переконання у винності підзахисного, якщо той себе таким не визнає.
Захисник повинен використовувати всі передбачені в законі засоби захисту з метою з’ясування обставин, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого і підсудного або пом’якшують чи виключають їх відповідальність, і надавати їм необхідну юридичну допомогу, своєчасно з’являтися для участі у провадженні тих процесуальних дій, в яких його участь є обов’язковою.
У разі неявки захисника слідчі дії, в яких участь захисника не є обов’язковою, проводяться без нього.
Захисник нарівні з іншими учасниками процесу несе кримінальну відповідальність за розголошення без дозволу слідчого даних попереднього слідства.
Права захисника, його честь і гідність охороняються законом. Забороняється прослуховування телефонних розмов адвокатів у зв’язку з перевіркою їх діяльності без санкції на те прокурора рангом не нижче прокурора області або м. Києва. Кримінальну справу проти адвоката може бути порушено тільки прокурором відповідного рівня.
У судовому розгляді захисник представляє і захищає права і законні інтереси підсудного, по суті будучи представником підзахисного. Він діє в інтересах підсудного, за згодою підсудного, за дорученням підсудного, сприяє підсудному у здійсненні його прав, використовує свої права на захист його інтересів, не повинен вживати ніяких заходів, які можуть зашкодити підсудному.
«Тут захисник, - зазначав М.С. Строгович, - захищає підсудного перед судом, віднаходить із обставин справи все, що може сприяти підсудному, полегшити його становище. Захисник може оспорювати обвинувачення, спростовувати покладені в основу обвинувачення докази і подавати докази на користь підсудного. Якщо підсудний заперечує свою винність, оспорює обвинувачення, стверджує, що він не вчиняв злочину, в якому його обвинувачують, захисник не може обрати протилежну позицію, стверджувати, що він вважає підсудного винним, і звести захист до виявлення в діянні підсудного пом’якшуючих обставин. Якби захисник так побудував свій захист, це фактично означало б, що підсудний залишився без захисту, а в деяких випадках отримав би в особі захисника додаткового обвинувача»[4].
Якщо підсудний заперечує свою винність у суді, захисник не вправі будувати захист на своєму суб’єктивному переконанні про його винність або на визнанні підзахисним своєї вини на попередньому слідстві або під час побачень з адвокатом віч-на-віч. Він зобов’язаний аналізувати докази і відшукувати все, що може посіяти сумнів у винності підсудного або послужити його виправданню.
У суді захисник має право брати участь у дослідженні доказів, подавати докази, заявляти клопотання, викладати суду свої доводи. Беручи участь у судових дебатах, він може давати оцінку доказам, робити свої заяви про їх належність до справи, допустимість, достовірність і достатність, висловлювати свої судження щодо сумнівів у винності підсудного або вказувати на факти, що підтверджують його невинність.
Основний принцип захисника, якого він має дотримуватись, беручи участь у справі, - презумпція невинності обвинуваченого у злочині. Захисник повинен керуватися принципом невинності підзахисного і зробити все для його реалізації у кримінальному процесі.
Представники потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача. Як представники потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача у справі можуть брати участь: адвокати, близькі родичі, законні представники, управомочені в силу закону представляти під час провадження у кримінальній справі законні інтереси відповідно потерпілого, цивільного позивача і цивільного відповідача, а також інші особи за постановою особи, у провадженні якої перебуває справа.
Представниками можуть бути: опікуни; піклувальники;
представники установ і організацій, у піклуванні яких перебувають ті, кого вони представляють; посадові особи підприємств, установ і організацій, що є цивільними позивачами або цивільними відповідачами. Представники користуються процесуальними правами осіб, інтереси яких вони представляють.
Громадський захисник. До участі у судовому розгляді кримінальних справ за ухвалою суду як громадські захисники можуть бути допущені представники громадських організацій. Їх участь у суді є однією з демократичних засад правосуддя. Повноваження вказаних осіб підтверджуються випискою з протоколу зборів організації.
Громадський захисник користується у судовому засіданні всіма правами, якими наділений захисник щодо подання доказів, участі у дослідженні доказів, заявлення клопотань і участі у судових дебатах.
Свідок. Свідком є учасник кримінального процесу, який не має статусу потерпілого, обвинуваченого, підозрюваного або підсудного і якому відомі будь-які обставини, що підлягають встановленню у справі, та відсутні обставини, що заважають його допиту. Будь-який громадянин України, якщо він став очевидцем розслідуваної події, незалежно від його становища (прокурор, голова місцевої адміністрації, суддя, президент держави тощо) може бути допитаний як свідок. Вік свідка не обмежено. Діти також можуть бути допитані як свідки, якщо вони в силу свого розвитку правильно сприймали обставини, що мають значення для справи.
Як свідок може бути допитана будь-яка особа, про яку є дані, що їй відомі будь-які обставини, які відносяться до справи (ст. 68 КПК України). Нездатність особи через свої психічні або фізичні вади правильно сприймати ті або інші явища та давати про них об’єктивні показання унеможливлює її участь у справі як свідка. У відповідності з приписами ст. 69 КПК України не можуть бути допитані як свідки також: захисник підозрюваного, обвинуваченого або підсудного про обставини, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням своїх обов’язків; адвокат, представник профспілкової або іншої громадської організації про обставини, які стали йому відомі у зв’язку з виконанням ним обов’язків представника потерпілого, цивільного позивача або цивільного відповідача.
Зазначимо, що згідно з п. 11 ст. 5 КПК Росії кримінальна справа не може бути порушена, а порушена справа підлягає припиненню відносно священнослужителя за відмову від давання показань за обставинами, що стали відомими йому із сповіді. Дана норма була прийнята у відповідності із законом Російської Федерації «Про свободу віросповідання», у ст. 13 якого записано: «Таємниця сповіді оберігається законом. Священнослужитель не може допитуватися або давати пояснення будь-кому щодо обставин, які стали відомі із сповіді громадянина». Подібна норма є і в Законі України «Про свободу совісті та релігійні організації» (1991 р.). Проте у КПК України вона поки що відсутня.