Зручне економіко-географічне положення країни сприяло організації на її території численних центрів, де проводяться широко відомі ярмарки світового масштабу (Ганновер, Кельн, Франкфурт-на-Майні, Лейпциг та ін.).
По обсягу ВНП (3049,7 млрд. марок у 1993 р.) і промислового виробництва ФРН займає 1-і місце в Західній Європі і 3-і місце у світі (після США і Японії). На частку ФРН приходиться близько 7,8% світового ВНП і 28% ВНП країн ЄС. З часу об'єднання Німеччини спостерігаються тенденції уповільнення темпів економічного розвитку, що порозумівається кризовою ситуацією в східних землях. У 1992 р. ВВП зріс на 1,9%, проти 3,1% у 1991 р. Загальний стан і тенденції розвитку на сході і заході країни різні. У нових федеральних землях виробляється всього 7,7% ВВН країни, більш 60% підприємств працює неповний робітник день. За останні роки в економіку колишньої НДР вкладено 600 млрд. марок. У нових землях інтенсивно проводиться приватизація колишньої держвласності. Незважаючи на труднощі, викликані об'єднанням Німеччини, економіка ФРН залишається в цілому стабільною. Високим рівнем розвитку відрізняються металургійна, хімічна, електротехнічна, машинобудівні галузі, будівельна промисловість. У 1995 р. вироблено 42,1 млрд. квт./г. електроенергії. Частка ядерної енергетики складає 11%. Основними енергоносіями є вугілля (33%), нафта, газ. Запаси родовищ кам'яного вугілля складають близько 20 млрд. т.
ФРН володіє високопродуктивним сільським господарством, на частку якого приходиться 15% ВНП (з урахуванням частки переробних галузей) і близько 5% зайнятих. Потреби населення в продуктах харчування покриваються за рахунок власного виробництва на 90%. Основною галуззю сільського господарства ФРН є тваринництво (67% загального обсягу реалізованої сільськогосподарської продукції). Середній рівень споживання м'ясних продуктів 97 кг. на рік. Середня врожайність зернових у західних землях 62 ц/га, у східних землях - 53,5 ц/га.
Основу транспортної системи ФРН складають федеральні залізниці, що знаходяться у власності держави. Їхня довжина - 40,9 тис. Км., 16 тис. км. з них електрифіковані. Обсяг перевезень 103 млрд.т./км., автомобільний парк - 42,5 млн. машин, з них 35,5 - легкові; автодороги всіх класів - 221 тис. км., у тому числі швидкісні - 11 тис. км. торговий флот ФРН нараховує 1066 судів загальним тоннажем 5,68 млн.бр.-рег.т. Зовнішньоторговельний оборот ФРН у 1993 р. досяг 1227 млрд. марок (експорт - 627 млрд. марок, імпорт - 600 млрд.). Основними партнерами є країни ЄС, на їхню частку приходиться близько 51% обороту. Торгівля з Німеччиною найбільша питома вага в товарообігу СНД. Складає в експорті 13% і в імпорті 17,2%.
Туристська індустрія приносить ФРН солідний доход. У 1992 р. іноземці, що відвідали Німеччину, залишили в країні 17,44 млрд. марок.
Фінансове положення країни після об'єднання трохи погіршилося, хоча і залишається в цілому досить стабільним. Напружене положення в області фінансів викликало різке збільшення державних витрат, зв'язаних з необхідністю модернізації господарства колишньої НДР. У 1992 р. на ці цілі витрачене близько 150 млрд. марок. Внутрішній держ. борг ФРН у 1992 р. склав 45 млрд. марок. Дефіцит бюджету - 3% від вартості ВНП. Темпи росту інфляції в 1994 р. - 4,4% (у 1990 - 2,6%). Золоті резерви Федерального банку - 13 448 млрд. марок (1995 р.). німецька марка - друга за значенням резервна валюта світу. Її частка у валютних запасах усіх країн складає 19%. Середня зарплата склала 3950 марок, у східних землях - приблизно вдвічі менше.
2. Промисловість
Федеративна Республіка Німеччина - країна сучасної високорозвиненої індустрії. На фабриках і заводах працює її кожен другий житель, зайнятий у господарстві. Промисловість дає більше половини валового національного продукту, від неї залежить економічне становище країни. Заводи і фабрики є у ФРН усюди. Від і великі індустріальні скупчення, такі, як задимлений Рур чи гігантські верфи і нафтопереробні заводи Гамбургу, і нові підприємства електроніки і хімії в сільській місцевості, чи, як говорять у ФРН, "на зеленому лузі".
Символами нової промисловості Німеччини стають срібні корпуси атомних електростанцій, легкі конструкції заводів електроніки, лабіринти трубопроводів на майже безлюдних підприємствах нафтопереробки чи нафтохімії. В даний час основним фактором розвитку і "перетворювачем" стала науково - технічна революція. Вона виявляється в усьому: у ламанні промислової структури, в індустріалізації сільського господарства, у різкому збільшенні витрат на науку й освіту, у рості престижу і привабливості центрів науково - технічного прогресу. Але процес цей складний. Науково - технічна революція почалася у ФРН на 10-15 років пізніше, ніж у США. Пізній старт змушував монополії Західної Німеччини перебудовуватися швидше і дозволяв використовувати досвід інших країн.
До середини 60-х років розвиток індустрії можна було назвати "наукозберігаючими", витрати на науку й утворення були невеликі, набір експортної продукції залишалися більш-менш традиційним: верстати, електроустаткування, автомашини. Із середини 60-х розвиток індустрії став більш інтенсивним, відбуваються швидкі зміни в структурі промисловості й експорту.
Однак не всі області індустрії знаходилися "на хвилі"; енергійно розвивалися нові і новітні, багато старих переживали кризу і згорталися. У західній Німеччині 50-х років ще домінував вугільно - металургійний комплекс і важке машинобудування. Але за 1950-1970 р. у багато разів зросла нафтопереробка, хімічна промисловість, машинобудування, електротехніка. Були створені зовсім нові галузі - електроніка, авіаракетна, атомна техніка й атомна енергетика. Частка нових і новітніх галузей виросла майже вдвічі. Обличчя німецької індустрії визначає тепер нафтопереробка, електротехніка й автомобілебудування.
Від цих галузей залежить нині положення ФРН на зовнішніх ринках. На експорт йде більш 40 % автомобілів, 30 % хімікатів, більш 20 % виробів електроніки й електротехніки. По вивозу автомобілів і багатьох інших виробів ФРН займає перше місце у світі.
Науково - технічна революція підсилила концентрацію виробництва: виживали в конкурентній боротьбі лише найсильніші монополії. Кожен четвертий робітник і службовець зайнятий на підприємстві, що належить одній з 25 ведучих монополій ФРН. Чотири концерни - Тиссена, Геша, Круппа і "Зальцгіттер АГ" - контролюють нині 9/10 обороту чорної металургії. "Велика четвірка в автомобілебудуванні ("Фольксваген", "Даймлер - Бенц", "Опель" і "Форд") дає близько 9/10 автомашин. І так в усьому: 15 концернів універмагів контролюють 1/3 всього обороту торгівлі. Сім монополій харчової промисловості залишили своїм конкурентам на ринку "міні - частину", рівну 7 %.
Науково - технічна революція змінила багато чого в постачанні ФРН сировиною, а виходить, у розміщенні промисловості. Імпортні нафта і газ потіснили місцеве вугілля; замість місцевої руди з рудників Зігерланда чи "сусідньої" руди французької Латаринлгії почався масовий імпорт більш якісної заморської руди з Ліберії і Бразилії. Близькість до вугілля Руру раніш була чи ледве не найважливішим фактором розміщення виробництва. Сьогодні умови постачання паливом змінилися, вугілля вже не головний вид палива; уся територія країни пересічена нафтопроводами, ціни на мазут практично однакові скрізь. Для розвитку промисловості стала важливим близькість до шляхів доставки сировини і палива ззовні. Індустрія в останні роки рухалася до моря, назустріч потокам імпортної сировини, і в сільську місцевість - у пошуках найбільш дешевої робочої сили. На розміщення промисловості стало створення нових центрів науки й утворення, до яких тяжіють новітні галузі. Крім стародавніх університетів у Гамбурзі, Кельні, чи Мюнхені традиційних тихих університетських міст Геттінгена, Гейдельберга, Тюбінгена з'явилися нові центри утворення: Рурський університет у Бохумі, університет у Дюссельдорфі, Касселі, Констанці; виникло трохи науково - дослідницьких центрів - монополій.
Отже, окремі галузі господарства розвивалися нерівномірно; у результаті маються високорозвинені і райони, що бідують.
Велики змін перетерпіло паливно-енергетичне господарство. Якщо раніш паливною базою у ФРН слугувало вугілля, то в даний час понад половину всього палива, що переробляється, складає нафта. Більш ніж на 9/10 - це імпортна нафта з Алжиру, Саудівської Аравії, Лівії й інших країн. Вона надходить по нафтопроводах від Роттердама і Вильгельмхафена до Кельна і від середземноморських портів на південному заході і півдні ФРН. Власний видобуток складає всього 5 млн. тонн. Більш 70 % нафтопереробки контролюється американськими й англійськими монополіями. Старий центр нафтопереробки - Гамбург, а нові виникли у внутрішніх районах - Рейнсько-Рурському, південному заході й у Баварії. Однак потреби країни все рівно не задовольняються, тому частина нафтопродуктів ввозиться. Свої джерела газу у ФРН також невеликі - лише в районі Эсланда на північному заході. Колись газове господарство базувалося на кам'яному куті, але тепер відбувається його перебудова на природний газ, а це означає збільшення імпорту. Різко скоротилася у ФРН видобуток кам'яного вугілля. Вугільний концерн "Рурколе АГ", у руках якого майже весь видобуток у Руру, працює зі збитком. Досить стабільним залишається видобуток бурого вугілля. Буре вугілля має надійних споживачів - електростанції і брикетні фабрики, а головне, це найдешевший вид палива у ФРН. Основна частина його добувається в чотирьох кар'єрах Нижньорейнського (Кельнського) басейну. Видобуток ведеться відкритим способом і цілком механізований.
Кам'яне і буре вугілля - основа електроенергетики Рейнсько-Рурського району, на який приходиться біля половини всіх потужностей електростанцій. Лінії електропередач йдуть звідси в усі кінці країни. Тільки в Баварії працюють гідроелектростанції на альпійських ріках - Інні й інших притоках Дунаю. Перспективи електроенергетики - у будівництві атомних електростанцій. Атомна енергетика - типовий приклад галузі, створеної державою.