Останнім часом у структурі транснаціональних корпорацій відбуваються істотні зміни, головні з яких пов'язані із здійсненням так званої комплексної стратегії.
Стратегія транснаціональних корпорацій заснована на глобальному підході, що передбачає оптимізацію результату не для кожної окремої ланки, а для об'єднання в цілому.
Регіональні системи управління розділяються на три основні види:
- головне регіональне управління , відповідальне за усі види діяльності ТНК у відповідному регіоні. Вони наділені всіма правами по координації і контролю діяльності усіх філій у відповідному регіоні (наприклад, головне регіональне управління американського концерна «General motors» по координації діяльності філій в Азії й Океанії розташоване в Сінгапурі);
- регіональне виробниче управління , що координує діяльність підприємств по лінії направлення продукту, тобто по відповідному виробничому ланцюжку. Таке управління відповідає за забезпечення ефективної діяльності відповідних підприємств, безперебійне функціонування всього технологічного ланцюжка, підпорядковане безпосередньо головному регіональному керуванню ТНК. Вони націлені на розвиток ефективних видів виробництва, нових моделей і товарів (наприклад, корпорація «Hewlett-Packard» на початку 90-х рр. із цієї причини перемістила свої виробничі управління лідируючих продуктів із США в Європу);
- функціональне регіональне управління забезпечуює специфічні види діяльності ТНК: збут, постачання, обслуговування споживачів після продажу їм товару, науково-дослідні і дослідно-конструкторські роботи і т.д. Це управління відповідальне за результати діяльності усіх відповідних структур у регіональному або глобальному плані.
Виділяють такі типи транснаціональних корпорацій:
- горизонтально інтегровані корпорації з підприємствами, що випускають велику частину продукції. Наприклад, виробництво автомобілів у США або мережа підприємств «Fast Food».
- вертикально інтегровані корпорації, що об'єднують при однім власнику і під єдиним контролем найважливіші сфери у виробництві кінцевого продукту. Зокрема, у нафтовій промисловості видобуток сирої нафти часто здійснюється в одній країні, рафінування - в інший, а продаж кінцевих нафтопродуктів - у третіх країнах.
- диверсифіковані транснаціональні корпорації, що містять у собі національні підприємства з вертикальною і горизонтальною інтеграцією. Типовим прикладом корпорації такого типу є шведська корпорації Nestle, що має 95% свого виробництва за рубежем і зайнята ресторанним бізнесом, виробництвом продуктів харчування, реалізацією косметики, вин і т.д. Число таких компаній в останні роки швидко росте.
Проводитиуспішнустратегіюглобальнихоперацій, бутилідеромубагатьохгалузяхвиробництва, сферіпослуг, носіємпередовихтехнологійбагатовчомудозволяє йорганізаційнаструктураТНК. ДляТНКхарактернатрьохрівнева організація:
• головнакомпанія;
• підконтрольні філії;
• конкретні підприємства.
Головнакомпанія, якправилоскладаєтьсязхолдингової йоперативної компанії. Холдиноговакомпанія - компаніявласницяконтрольногопакетаакційдочірніхтовариств THK. Оперативнакомпанія - компанія, щоздійснює загальностратегічне керівництво, фінансове, бухгалтерськепланування, наукові дослідження, розробки, веденнястатистичногоурахування, зв'язкузгромадськістю.
Підконтрольні підрозділитісноприв'язані доголовної компанії увиробничому і технологічному спектах - це:
1. філії і відділення, щонемаютьюридичної і фінансової самостійності;
2. дочірні акціонерні товариства, що є юридичнимиособами, щозберігають певну незалежністьуфінансово-господарській і дослідницькійдіяльності.
Третійрівень - цеконкретні підприємства - первинні ланкиорганізаційної структуриТНК, щозаймаютьсявиробничою, збутовою, обслуговуючою, фінансово-кредитною, науково-дослідноюдіяльністю.
Розділ ІІ
Особливості розвитку ТНК в сучасних міжнародних відносинах
2.1. ВпливНТРна ТНК
Відмічаючиновітні тенденції врозвиткуТНК, можнавиділитивпливнауково-технічногопрогресу, інноваційнудіяльність, прискорений розвитокпродуктивнихсил, здійснюванийними. В останні рокивідпаланеобхідністьу надвеликих підприємствахнатериторіяхокремихдержав, розрахованихнавсесвітнійринок. З'являєтьсяможливістьстворювати підприємства, щовипускаютьтусамупродукцію за однією і тією жтехнологією вряді країн. Уніфікувати виробництво вміжнародномумасштабі йорганізуватиспільневиробництвозпідприємствами, щознаходятьсяврізнихточкахземної кулі і які мають різноманітне національне походження.
Результатом НТРсталасучаснатехніка, щодозволяє об'єднуватипідприємства, щоспеціалізуютьсяна виробництві різноманітнихвидівпродукції, алепов'язанихвиробничими зв’язками врамкаходнієї корпорації. Раніше такі підприємстваналежалирізнимфірмамабобулипростосамостійнимикомерційнимиодиницями. Тепер, вони, підпорядковуючисьодній ТНК є складовимичастинамизагальногоміжнародноговиробничогокомплексу.
ВажливимидосягненняминовогоетапуНТРостанньої третини XX століття є такожрозвитокелектроніки, інформатики, біотехнології, виробництвановихкомпозитнихматеріалів. Уцихумовахзмінюютьсямісцями "матеріальний" і "інтелектуальний" факторивиробництва. Так, наскладання електроннихсхемсьогодні 2 % витратйденапервинні матеріали, а 98 % накваліфікованупрацю. Нарешті, розвитоксупутниковогозв'язку, новітніхтранспортнихзасобів і комунікаційформує своєрідниймеханізм спрямування інформації, щодозволяє підтримуватипостійнийзв'язок із будь-якої точки світу і сприяє розвиткуміжнароднихмережпідприємств, пов'язанихміжсобою єдинимвиробничимпроцесом. Знаходячисьурізнихкраїнах, вониможутьуправлятисязодногоцентру і по єдиномуплану. Миттєвоотримана інформаціяпровиробництво, збут, рентабельность і т.д. навсіхділянкахзадопомогоюЕОМ, щопереміниливжеп'ятьпоколінь, і сучаснихзасобівоптичного і космічногозв'язкусприяє прийняттювчасного рішенняпрокоригуваннявглобальномумасштабі.
Такимчином, ТНК можутьрозміщувативиробництвовбудь-якійточці світу - там, де їмвигідно, не обмежуючи себенаціональнимирамками і межами. Уоднихвипадкахвирішальнуроль відіграє близькістьсировини і матеріалів, занадтогроміздких і дорогихдлятранспортування. У інших - використовуєтьсяблизькість ємкогоринкузбуту. По-третє, їхзалучає насампереднаявністькваліфікованої робочої сили. По-четверте, навпаки, використовуєтьсявеличезнийрезервдешевої і малоквалифікованої робочої силивкраїнах, щорозвиваються. Вусіхцихвипадкахвиробництвоорієнтуєтьсянавипускпродукції, щомає дійсноспоживчийпопит, її постачаютьна той чи інший ринокаборегіон, де її виробництвонайбільшвигідне. Виробництвоперестає бутинаціональним.
Принциповоновиммоментомутранснаціоналізації капіталу є розширеннядіяльності ТНКусфері послуг, особливонаукомісткихпослуг, щовідбиває факт збільшення значення послугвекономіці, аголовне - змінасамогохарактерупослуг, щонабуває усебільшевиробничого значення. Міжтоварами і послугамивстановлюєтьсябільштіснийзв'язок, усилучогоекспорттоварівпотребує усебільшрозвинутої мережі, щоскладається восновномузпослуг. Урезультаті біля 55 - 60 % прямих іноземних інвестиційвкладаєтьсявсферупослуг: воптову і роздрібнуторгівлю, банківські послуги, страхування і т.д. Тайсамийхарактербагатьохвидівпослуг - збігвиробництва і споживаннязачасом, відсутністьнеобхідності збереження і т.п. - стимулюютьзацікавленістькомпанії до їхньоговиробництва.
Насвітовомуринкупослугактивноберутьучастьяккомпанії, щобезпосередньоспеціалізуютьсянавиробництві послуг, так і промислові фірми. Всі вонипропонуютьусебільшширокийспектрпослуг (пакетипослуг). Урезультаті розбіжності міжцимикомпаніямипоступово зменшуються.
Основноюпричиноютакої диверсифікації послуг, що зумовлена корпораціями, сталоте, щосучасні засобизв'язкуйобчислювальна техніка, об'єднані вглобальні інформаційні мережі, належатьТНК. Цеусвоючергудозволяє бутивкурсі подійнаринкахбагатьохвидівпослуг. Пропонуючизавдяки цьомуцілі пакетипослуг, корпорації успішнопідвищуютьсвоюконкурентноздатність, зменшуютьризик здійснення операцій. Деякі, інколиавтономні видипослугоб'єднуються, наприклад, єдинийкомплексфінансовихпослугскладаєтьсязбанківських, страхових, біржових, посередницькихпослуг.
Важливимчинником, щосприявекономії сировинивостанні роки, є ріствикористаннявторинної сировини. Технологіявикористаннявторинної сировини істотноменшеенергоємна, і зарахунокцьогодосягаєтьсязначнаекономіяпаливайенергії. Наприклад, СШАв 1990-хрокахзарахуноквторинноговикористаннясировинизадовольнялидо 73 % споживаннясвинцю, 60 % міді, 56 % сталі і т.д.
Транснаціональні корпорації контролюють істотнучастинунауково-технічногопотенціалупромисловорозвинутихкраїн, щодозволяє їм відіграватиголовнурольуміжнародномуобміні технологіями і науково-технічними знаннями, активнобратиучасть і науково-технічному прогресі і сприятиструктурним зрушенням усвітовійекономіці.
Найбільші ТНК, хімічні концернипродемонструвалистабільністьсвоїхпозицій і спроможністьлідирувативновихтехнологіяхтакож, яквонилідируваливтрадиційнихвиробництвах. Їхнійуспіхпояснюєтьсятакимичинниками:
• наявністюспеціалізованихдослідницькихлабораторій і інших інженерно-технічнихпідрозділів, деакумулюютьсядосвід і кваліфікація за багатьма науковими і технічними дисциплінами;
• наявністюзначнихматеріальнихресурсів, технологічногопотенціалу, щоперевищує потребипоточноговиробництва, атакожчасудлядослідженняпотенційнихможливостейтехнологічнихпроривів, пристосування їхдосвогодосвіду і сформованогопрофілювиробництва.