Не зважаючи на тяжку поразку на Солониці, селяни, козаки і далі боролись проти магнатів і шляхти. Поразка стала значним уроком для селян і козаків. Це повстання було початком тривалой збройной боротьби селян і козаків проти своїх гнобителів.
9. СТРАТА НАЛИВАЙКА
Після поразки на Солониці, Наливайка королівський уряд тримав у в‘язниці більше 10 місяців, застосовуючи до нього найлютіші засоби катування і знищення. Королівські урядовці намагалися довідатися про його особисті політичні плани: відносини з російським урядом , кримським ханом, австрійським імператором, молдавським господарем. Допитуючи Наливайка урядовці намагалися глибше дізнатися про визвольну боротьбу на Україні з тією метою, щоб у майбутньому не допустити ще такого повстання.
Так, у Варшаві понад 300 днів королівські кати знущались з Наливайка: не давали їсти, пити, спати, тримали на холоді, пекли розжареним залізом та ін. На всі запитання катів Наливайко відповідав, що боровся проти гнобителів, прагнув визволити людей з панського рабства, дати їм більше незалежного життя.
Проте у Варшаві було чимало таких людей, які співчували Наливайкові і намагалися йому допомогти втекти із в‘язниці. Селянин магната Язковецького, який довгий час разом з Наливайком воювал прибув у Варшаву і підготовляв втечу. Він зумів через вікно передати йому в тюрму пилку. Наливайко перепилив нею колоду, до якої був прикут і мав намір втекти. Проте варта випадково дізналася про це і перешкодила втечі.
Тривале ув‘язнення Наливайка викликало серед деяких магнатів і шляхтичів підозріння в тому, що ніби хтось у королівському уряді має велику силу і навмисно зволікає його страту. Підозріння також падали і на К.Острозького, але його класові інтереси не мали нічого спільного з інтересами Наливайка.
На вимогу магнатів і шляхти королівський уряд вирішив прискорити страту Наливайка. 1 квітня 1597 р. він був прилюдно страчений у Варшаві.
Згодом про героїчну боротьбу і смерть Наливайка було складено багато пісень і легенд, віршів написаних Шевченком.
10. ЗАКЛЮЧЕННЯ
У боротьбі проти польсько-шляхетського панування 1591-1596 р.р. український народ мав успіхи і невдачі. Іноді повстанці визволяли цілі волості і навіть повіти, де селяни і козаки створювали свою владу. На Брацлавщині, Поділлі, Волині і Київщині повстанці захопили сотні феодальних маєтків, знищіли немало гнобителів.
Значна частина повстанців загинула, інші пішли на Запоріжжя, чимало селян, рятуючи своє життя, переселилося на територію Слобожанщини або на Дон під владу Російської держави.
У походах повстанців Наливайко завжди був попереду, показував героїчні приклади. З багатьох боїв видно, що він умів реально враховувати всі обставини в інтересах повсталих селян і козаків. Повстанці знали його виняткову хоробрість, бачили його великі здібності полководця і завжди вірили йому.
Солоницька трагедія і страта Наливайка не залякала поневолених і закріпачених мас українського народу. В кінці 16 – початку 17 століття продовжувалась боротьба, то в одной, то в другій місцевості знову відбувалися повстання.
Героїчна боротьба селян, козаків і трудящих з міст у кінці 16 століття проти польського колоніального панування була початком загального руху народних мас України, який мав глибокій антифеодальний і національно визвольний характер.
11. СПІСОК ВИКОРИСТОВАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ:
1. Д.І. Мишко “Северин Наливайко” 1962.
2. Історичний журнал № 12 1969.
3. М.Ф. Котляр В.А. Смолій “Історія в життєписах” 1994.