В кінці жовтня 1595р. Наливайко з козаками появився біля Луцька, який тоді був особливо багатолюдним. Саме в той час там відбувався великий ярмарок . Дізнавшись про наближення козаків, перелякана шляхта почала тікати з міста. Для того щоб припинити паніку магістрацький уряд послав на зустріч повстанцям своїх делегатів, які запропонували козакам велику суму грошей і попросили їх повернутися назад і не турбувати прибулих гостей. Але Наливайко не зважив на це і з своїм військом прибув у Луцьк і примусив шляхту сплатити велику контрибуцію.
Поява козаків в Луцьку викликала велику тривогу в Варшаві. Королівський уряд вирішив відкликати з Молдавії своє військо під керівництвом гетьмана С. Жолкевського і послати його проти повстанців.
Не маючи потрібних сил для боротьби проти королівського війська, повстанці на початку листопада вирішили залишити Луцьк і йти на Полісся. Там Наливайко поповнив свій загін за рахунок місцевих повстанців. З Полісся козаки пішли на білоруські землі.
З історичних документів видно, що похід повстанців на Білоруссь був пов‘язан з цілим рядом важливих обставин. По-перше, між українським і білоруським народами з давних-давен підтримувались широкі єкономічні і культурні зв‘язки. В ті часи було дуже важко визначити етнографічні кордони між Україною і Білорусією. Серед запорожських козаків було дуже багато білорусів, які брали активну участь у селянсько-казацьких повстаннях. По-друге, у листопаді 1595 р. Наливайко ще не мав достатніх військових сил, якими можна було б починати активну війну проти королівської армії. Наливайко розумів, що така війна неминуче закінчилася б поразкою повстанців і своїм походом у Білорусію мав намір відвернути увагу королівського уряду від тих подій, які відбувалися на Україні. По-третє, розгортання боротьби білоруського народу примусило б королівський уряд послати частину своєї армії в Білорусію. Все це роз‘єднало б королівську армію і дало змогу повстанцям більш успішно проводити боротьбу проти гнобителів.
Проте відступ Наливайка на Полісся значно послабив сили повстанців, сотні козаків і селян відмовились від цього походу і повернулися до дому. З Наливайком залишилось 1,5-2 тисячі чоловік, які вже мали великий досвід багаторічної боротьби проти магнатів і турецько-татарських загарбників.
З цим відважним загоном Наливайко в середині листопада з‘явився на Білорусії. Незабаром повстанський загін підійшов до Слуцька. Місцевий гарнізон був нечисленний і неспроможний обороняти місто. Після короткої сутички повстанці штурмом оволоділи містом і замком.
Незабаром про захоплення повстанцями Слуцька дізнався хозяїн міста, який був відсутній під час ціх подій, литовський гетьман К. Ходкевич. Своїм листом він повідомив про це польського короля і просив у нього війська для придушення повстання. Польський король наказав воєводові Радзвіллу вирушити проти повстанців. Було зібрано шляхетського війська в кількості понад 2000чоловік.
Про наміри ворога Наливайко дізнався завчасно. Оскільки сили повстанців були значно слабший від шляхетського війська, козаки не наважились вийти з міста, організували оборону на околиці Луцька і зустріли ворога гарматним вогнем. План цей виявився дуже вдалим і польська кіннота раптово повернула назад.
Зробивши успішну перемогу над польським військом під Слуцьком Наливайко, щоб поповнити свій загін новими силами, вирішив продовжити похід вглиб Білорусії. Прибувши у Бобруйське Наливайко одержав повідомлення, що в Мінську зібралася велике шляхетське військо, яке мало негайно вирушити проти повстанців. Уникаючи зустрічі з небезпечним ворогом козаки рушили на Могильов і 30 листопада 1595р. прибули туди. За допомогою місцевого населення козаки штурмом здобули замок, у бою знищили багато шляхти , розгромили в‘язницю. Майже два тижня повстанці стояли в Могильові. В цей час Наливайко підтримував зв‘язки з прикордонними російськими гарнізонами і висловлював таку думку: на випадок поразки, перейти з усіма повстанцями Чернігівщину і стати на службу до російського царя.
Для боротьби з козаками королівський уряд зібрав велике військо.
3 грудня 1595р. до Могильова прибула шляхетська кіннота і підпалила місто, щоб вигнати повстанців. Козаки вийшли на зустріч ворогові з наміром відбити наступ, відступити на Прип‘ятське Полісся, перезимувати там, а навесні повернутися на Україну. Проте відступати було вже пізно. Опинившись в такому становище , козаки зробили з возів і саней оборонний табір і захищалися. Після кількагодинного бою ворожа кіннота ослабила свій наступ і скориставшись цим козаки , утворивши рухомий табір, пішли на м. Бихов , а далі до м. Рєчицю.
Тим часом почалися сильни морози і шляхетська кіннота припинила переслідування повстанців.
З міста Рєчиця Наливайко 15 грудня 1595р. написав листа до польського короля, в якому забов‘язувався в майбутньому “захищати” Річ Посполити від турків і татар. Про похід на Білорусію Наливайко писав, що їм потрібний був відпочинок і поповнення військових припасів, щоб на весну можна було вирушити проти турецьких завойовників. Він просив призначити його гетьманом південних степів , які лежали між Південним Бугом і Дністром. Ця територія тоді належала Кримському ханству. Наливайко зобов’язувався визволити її від турецько- татарського панування, захопити міста Тягин і Очаків, набрати сильне козацьке військо і охороняти кордони Речі Посполитої. З цього листа видно, що Наливайко по суті мав намір взяти південноукраїнські землі і Запорожську Січ під свою владу.
Польський уряд добре розумів намири Наливайка і вважав його найбільшим ворогом Речі Посполитої. Плани Наливайка король відхилив і спрямував свою увагу на те, щоб швидше придушити повстання і захопити в полон його керівника.
У кінці грудня 1595 року Наливайко, довідавшись, що на Волинь ще не прибуло польсько-шляхетське військо з Молдавії, вирушив на Україну і у середині січня прибув до міста Острога, зупинившись у дворі свого брата Дем‘яна, повстанці були розквартировані в селах навколо міста. В цей час антифеодальна боротьба набрала великого розмаху: нею була охоплена вся Волинь і Київщина. Боротьба повстанців на Волині мала також релігійний характер: королівський уряд і Собор мав вирішити питання про приєднання православної церкви до католицької.
7. РАЗГОРТАННЯ АНТИФЕОДАЛЬНОЇ БОРОТЬБИ НА ВОЛИНІ І КИЇВЩИНІ ВЕСНОЮ 1596р.
На початку 1596р. козаки, які стояли на Північній Київщині провели багатолюдну раду, де усунули з гетьманства Г. Лободу, а на його місто обрали Матвія Шаулу, який потім пішов на Білорусію, щоб підняти там масове антишляхетське повстання.
На початку січня 1596р. , після того як наступили морози, польські полки під керівництвом Жолкевського вирушили з Молдавії на Поділля. Командування точно не знало, куди йти і де містилися основні сили повстанців під проводом Наливайка. Королівське військо було дуже знесилено і потребувала тривалого відпочинку. Але польський король наказав Жолкевському до початку весни придушити повстанців і схопити Наливайка, Лободу, Шаулу та інших керівників повстанців. Жолкевський виконуючи наказ короля, поспішив на Волинь. Він мав намір робити напади на окремі загони повстанців і знищувати їх поки вони не об‘єдналися.
Дізнавшись про просування ворога Наливайко швидко залишає Острог і вирушає на Брацлавщину. Він мав намір залишити ворога в південному степу і швидкими маневрами знесилити його, а потім зібрати на Брацлавщині потрібні сили і завдати ворогу поразки, також заманюючи в степ шляхетське військо.
Про відступ повстанців на південний схід негайно дізналося польське командування. 16 лютого 1596р. Жолкевський вирушив до Старокостяінтинова, куди вже вже наближалися відступаючи повстанці під проводом Наливайка. В різних містах і селах почалися бої повстанців, котрі зізнавали дедалі більшої поразки і почали відступати.
22 лютого 1596р. Наливайко написав листа і послав до населення Брацлава, в якому просив міщан організувати озброєний загін, сподіваючись, що місцеве населення підтримує повстання. Але брацлавці не відповіли йому і побоялись виступати проти ворожих сил. Одночасно він послав кількох козаків до Лободи і Шаули, в яких пропонував об‘єднати всіх повстанців і радив збирати загони до Білої Церкви, укріпитися в місті і підняти все місцеве населення на боротьбу проти шляхтів і магнатів.
Незважаючи на перевагу сил противника, загони Наливайка чинили йому страшений опір, після кожної переправи повстанці знищували за собою мости, чим затримували просування королівського війська.
Надії Наливайка на допомогу з боку населення Брацлава не здійснилась і він вирушив в Уманські ліси і на початку березня зупинився там.
Дізнавшись, що Наливайко вже підходить до Корсуня, Г. Лобода негайно повертається з козаками у напрямок до Білої церкви. М. Шаула теж повертається з Білорусі, де об‘єднується з загонами Лободи, і дізнаються, що Наливайко з своїми козаками також йде на Білу Церкву.
Про рух повстанців під проводом Шаули , Лободи і Наливайка на Білу Церкву дізнається і С. Жолкевський. В середині березня 1596р. він з Вінниці вирушає на Білу Церкву. Наливайко прибуває до міста раніше від ворожих сил. 23 березня 1596р. починається штурм. Для того, щоб охопити місто з усіх боків Наливайко почав з одного боку, а Шаула з іншого ,але раптовий напад на нього вночі польської кінноти під проводом Ружинського, поламав усі плани Шаули. Повстанці розгубилися і стали відступати, але переконавшись, що мають справу з невеликим військом, завдали ворогу значної поразки.