Слід зазначити, що у певний короткий проміжок часу економічна стратегія держави може становити загрозу для економічних суб'єктів. Вона відіграватиме стимулюючу роль. Найяскравіший приклад - стратегія "шокової терапії". Однак у країнах, де вона мала успіх, її часові рамки були жорстко обмежені. Критичним чинником стало й економічне підгрунтя, на якому вона здійснювалася. Отже, можна констатувати, що такий тип стабілізаційної стратегії результативний, якщо він застосовується за наявності значної інфляції попиту та припиняється відразу після досягнення стабілізуючого ефекту. Можна згадати також лібералізацію зовнішньої торгівлі, що призводить до зростання конкурентного тиску. Це, у свою чергу, загрожує безпеці національних виробників. Будучи застосованою після проведення структурної перебудови та на базі активної промислової політики, така лібералізація мала б успіх. Проте реалізована без належної підготовки, вона може пригнічувати національне виробництво. Тому актуальним є питання щодо необхідності вчасної відмови від заходів економічної політики, що вже виконали своє призначення та перетворилися на дестабілізуючі чинники. Це стосується важелів грошово-кредитної, курсової, бюджетно-податкової політики, регулювання цін, наявності державного капіталу в певних галузях тощо. Для визначення дійсної ролі цих чинників у стабілізаційному процесі необхідний постійний моніторинг їхнього впливу на економічну безпеку держави.
Новітня економічна історія України може слугувати яскравим прикладом еклектичного застосування різних інструментів економічної політики, спроб використання важелів ринкового регулювання за умов ринкової недостатності, намагань некритичного застосування окремих заходів, "випробуваних" зарубіжним досвідом, у відриві від загального стратегічного контексту. Наслідками стали дезінтеграція економічної системи, збільшення антагоністичних суперечностей, порушення процесу суспільного відтворення. Застосування заходів економічної політики, не адекватних станові економічної системи, є серйозною загрозою економічній безпеці України.
Спільним елементом успішних економічних стратегій у нестабільних економічних системах є опора їх на чіткі інституційні структури реалізації економічної влади від мікро- до макрорівня. Саме наявність таких структур, до яких входять інститути державної влади, координації інтересів на мікрорівні, зв'язку мікро- та макрорівня, механізми включення до міжнародних суспільних відносин, є визначальним чинником ефективності економічної стратегії. Інституційна база також виступає основою економічної безпеки, забезпечуючи розподіл стратегічних функцій між мікро- та макрорівнем і визначаючи оптимальну для даних умов масу економічної влади у суспільстві.
Характерною особливістю ролі та місця держави у нестабільних економічних системах є необхідність постійного доведення легітимності її існування та політики. Тому особливого значення набуває консолідація інтересів найвпливовіших суб'єктів економічної влади через розподіл вигод, отриманих завдяки економічному зростанню.
Встановлення партнерських відносин держави і бізнесу, прозорість економічної політики, значна увага, що приділялася розвитку людського капіталу і соціальної сфери, повинні стати важливими чинниками стабілізації національних економік, концентрації інтересів різних рівнів на економічній стабільності й зростанні.
Враховуючи досвід країн Європейського Союзу, пропонуються такі альтернативні варіанти вирішення окреслених проблем:
1. Повний перегляд правил валютного контролю, скасування будь-яких валютних обмежень та перетворення гривні у тверду світову валюту. Цей варіант, на перший погляд, виглядає не надто реалістичним у найближчійперспективі, але його варто розглядати як стратегічну мету розвитку валютного регулювання в Україні. Такий підхід цілком відповідає практиці й досвіду країн ЄС, за умов якого контролю підлягають не розрахунки в іноземній валюті, як такі, а самі зовнішньоекономічні операції. Це також передбачає зміцнення української валюти до рівня світових валют.
2. Поступове внесення змін до валютного регулювання України шляхом прийняття закону про валютний контроль, яким, зокрема, передбачити вирішення окреслених в звіті проблем. Крім того, прийняття такого законодавчого акту потребуватиме внесення змін до чинних підзаконних актів а саме до правил і процедур, що встановлює НБУ. Це є реалістичним варіантом вирішення проблем валютного контролю, зокрема, з огляду на те, що вже існує відповідний законопроект. Цей законопроект, звісно, вимагатиме доопрацювання, і, в цьому контексті, Європейська Бізнес Асоціація – як представник міжнародного бізнесу, може виступити в ролі експерта.
3. Еволюційний розвиток валютного контролю шляхом внесення змін до регуляторних документів НБУ.
Такий підхід є не досить ефективним, оскільки сам регулятор, яким є НБУ, є досить консервативним органом щодо зміни чинних правил.
Реформа норм валютного регулювання (контролю) в Україні дуже запізнюється. Багато стимулюючих трансакцій, які в іншому разі були б можливі в Україні, зараз просто не можуть виконуватися завдяки недосконалому валютному регулюванню.
Українське економічне зростання впродовж останніх кількох років відбувалося в значній мірі завдяки експорту. Ризики обміну гривні на іноземну валюту, наприклад, євро, американські долари чи російські рублі, є головними ризиками для українського чи іноземного підприємства, яке здійснює експорт з України. Однак, на відміну від законодавств більш розвинутих країн чи навіть великої кількості законодавств країн, що розвиваються, в Україні не можна хеджувати такі ризики за допомогою таких розвинутих фінансових продуктів, як валютні деривативи. Єдиною та головною причиною того, що ці інструменти не застосовуються в Україні, є те, що чинні норми валютного регулювання, які просто унеможливлюють використання таких інструментів і, доки новий Закон про валютний контроль та валютне регулювання не буде прийнятий, існуюча ситуація навряд чи зміниться.
Для покращення цієї ситуації пропонуються такі заходи, як «шокова терапія»,для цього важливо поставити чіткі цілі, враховуючи специфіку економіки держави, необхідно щоб суб’єкти та об’єкти були достатньо розвинуті. Стабілізацію необхідно проводити з мікро- до макрорівней. Також пропонується внесення змін до регуляторних документів НБУ та поступово змінити державне валютне регулювання, та як одна за маловірогідних рішень є вихід української гривні на міжнародний ринок.
Висновки
Судячи з динаміки курсу гривні по відношенню до долара США на міжбанківському валютному ринку України у 2007-2009 рр., грн./дол..США
він засвідчує тенденцію до різкого падіння курсу гривні на міжбанківському валютному ринку України починаючи з жовтня 2008 р. До того часу у 2007 р. купівля долара коливалась в межах 500,01 грн. за 100 дол. США до 506,11 грн., а продаж – від 501,00 до 508,10 грн.. До жовтня 2008 р. гривня зміцніла і на 01.08.08р. 100 дол. США на міжбанківському ринку купували за 462,13 грн. , а продавали – за 463,37 грн.. Вже з жовтня 2008 р. курс гривні пішов на спад і в 2009 р. він перевищував 800 грн. за 100 дол. США, досягнувши піку падіння у вересні. Починаючи з вересня і до кінця 2009 р. гривня зміцніла (на 27.12.2009 р. купівля становила 798,09 грн., а продаж 799,46 грн. за 100 дол. США) [8,С. 13-18 ]. Оскільки готівковий курс гривні безпосередньо пов’язаний із курсом на міжбанківському ринку, то падіння курсу гривні на міжбанку призвело до девальвації гривні на безготівковому ринку, яке сягало навіть 1000 грн. за 100 дол. США і вище. Зазначені тенденції потребували та потребують втручання НБУ на безготівковий валютний ринок. Від початку дестабілізації на міжбанківському валютному ринку НБУ було вжито ряд заходів, щодо покращення ситуації. Постановою Правлiння НБУ вiд 2 червня 2008 року N153 було внесено змiни до Положення "Про порядок та умови торгiвлi iноземною валютою”. Цими змiнами передбачалось, що суб'єкт ринку (банк) власнi операцiї з купiвлi та/або продажу iноземної валюти, а також операцiї за заявами клiєнтiв зобов'язаний здiйснювати виключно з iншими суб'єктами ринку або НБУ на прямому мiжбанкiвському валютному ринку пiд час функцiонування Системи пiдтвердження угод. При цьому, банк зобов'язаний виставити на купiвлю та/або продаж iноземну валюту виключно в сумi та за курсом, що визначенi клiєнтом у його заявi або дорученнi.
На погляд більшості банкирів ці нові правила не враховують цiлу низку особливостей валютного дилингу: малi заявки, купiвля/продаж валют, вiдмiнних вiд долара США, та iншi, якi традицiйно закривалися банками за рахунок внутрiшнiх операцiй. Неврахування цих особливостей може повнiстю паралiзувати мiжбанкiвський ринок та зробити його непередбачуваним та неконтрольованим. Важливе значення для регулювання валютного ринку мала і Постанова Правління НБУ від 18 грудня 2008 р. №435 «Про функціонування безготівкового міжбанківського валютного ринку України».Дана постанова встановила час, протягом якого банки зобов’язані здійснювати валютні операції зі своїми клієнтами (з 10 до 14 години за київським часом) та з іншими банками ( з 14 до 16 години).
Також, постанова дозволяє банкам здійснювати між собою операції за узгодженим курсом. Хоча і ставить одну умову - у разі перевищення встановленого ліміту валютної позиції зобов'язаний продати таке перевищення не пізніше наступного банківського дня, а у разі неможливості продати зазначену іноземну валюту клієнтам чи іншим банкам банк зобов'язаний продати її Національному банку України за офіційним курсом.