У наступні 2 роки Росія стала поступатися Франції по обсягу ВВП – у 2,5 рази, Японії – у 7 разів, США – у 12 разів. Досить відчутні також втрати Росії в зв'язку з політикою «перебудови» у військово-технічній сфері. Так у порівнянні зі США Росія за останні роки стала продавати танків у 17 разів менше, БМП – у 3,5, ракетних комплексів – у 20 разів.
| Види озброєнь | Кількість, од. | |
| Бомбардувальники Танки Підводні човни Бойові машини піхоти (БМП) Винищувачі – бомбардувальники Ракети з ядерними боєголовками Штурмові вертольоти | 35 1300 20 3600 575 190 70 | 20 675 8 1100 150 45 5 |
При загальному зниженні обсягів світової торгівлі зброєю чітко просліджується монополізація ринку двома державами – США і ФРН. Їх частка виросла відповідно на 50% і більш ніж у 3 рази. Частка Росії ж скоротилася втроє, спостерігається процес витиснення Росії зі світового ринку торгівлі в цій галузі.
Пояснюється це не тільки ідеологією «нового мислення», але головним чином витіснення країни з ринку торгівлі зброєю пояснюється, насамперед, нездатністю економіки в сучасних умовах, на відміну від СРСР, виробляти новітнє озброєння. Для підтвердження цього положення приведемо наступну таблицю.
Втрати, понесені за рахунок руйнування науково–виробничих, конструкторських та ін. колективів, якщо і поповняться то тільки у далекій перспективі. Така реальна суворість, викликана «перебудовою».
Про наслідки, викликані перебудовою, свідчать і дані, приведені американськими експертами: "золотий запас країни скоротився в 11 разів, карбованець по відношенню до долара - зменшився більше ніж у 150 разів, експорт нафти скоротився більш ніж вдвічі". За час перебування Горбачова при владі зовнішній борг виріс у 5 разів. І сьогодні картина виглядає не менш гнітюче: загальна заборгованість Росії на початок 1997 року перевищила 127 млрд. $ США.[24]
Як відзначалося вище, характеру самої перебудови і ролі Горбачова в цьому процесі дається різнохарактерна оцінка. Приведемо ще одне з висловлень на цей рахунок видного вітчизняного історика В.Согріна.
«...Обрана Горбачовим у 1985 році командно–адміністративна модель реформування соціалізму, - пише він, - провалилася, а взята на озброєння з 1987 року реформістсько-демократична модель супроводжувалася ще більш руйнівними економічними наслідками, прирекла на страждання наступні покоління і накреслила дуже неясні перспективи буржуазного розвитку».
Хоча аналогічних суджень у пресі чимало, не з усіма цими оцінками можна погодитися. І все-таки треба враховувати, що мова йде про головного архітектора перебудови, тобто про особу, яка несе повну відповідальність за наслідки початої ним акції. При всіх перипетіях того часу, очевидно, що СРСР логікою свого внутрішнього розвитку не йшов до настільки швидкого розпаду: його розвалила політика «перебудови».
2.3. Перебудова в зовнішній політиці.
В ході зустрічі М.С.Горбачова з президентом США Рональдом Рейганом у листопаді 1985 року сторони визнали необхідність поліпшення радянсько-американських відносин і оздоровлення міжнародної обстановки в цілому. Укладено договори СНВ-1,2. Заявою від 15 січня 1986 року М.С. Горбачов висунув ряд великих зовнішньополітичних ініціатив[25]:
· Повна ліквідація ядерної і хімічної зброї до 2000 року.
· Жорсткий контроль при збереженні ядерної зброї і знищенні її на місцях ліквідації.
Під час візиту Михайла Сергійовича в Індію була підписана Делійська декларація про принципи вільного від ядерного озброєння і ненасильницького світу.
На ХХVІІ з'їзді КПРС, який відбувся в лютому-березні 1986 року була прийнята нова філософія зовнішньої політики Радянського Союзу.
Головною зовнішньополітичною метою на з'їзді була названа мета забезпечення радянському народу можливості трудитися в умовах міцного миру і волі. Виконання цієї мети, на думку керівництва, лежало в припиненні підготовки до ядерної війни, боротьби проти гонки озброєння і збереження, і зміцнення загального миру.[26]
Рішення ХХVІІ з'їзду випливали з характеристики сучасного світу:
1) характер нинішньої зброї не залишає жодній державі шансів захистити себе;
2) безпека може бути тільки загальною;
3) світ знаходиться в процесі стрімких змін.
На з'їзді було вирішено, що центральним напрямком зовнішньої політики СРСР на майбутні роки повинна стати боротьба за реалізацію висунутої в Заяві Генерального секретаря ЦК КПРС від 15 січня 1986 року програма знищення зброї масового винищування і запобігання військової небезпеки.[27]
У новій редакції програми КПРС ми читаємо, що СРСР виступає за підтримку і розвиток відносин з капіталістичними державами на основі мирного співіснування.
ХХVІІ з'їзд не був схожий на попередні з'їзди і виявився прогресивним явищем як у внутрішній, так і в зовнішній політиках, але разом з тим залишалося і багато застарілих комуністичних догм, що заважали розвитку зовнішньої політики СРСР. Так, наприклад, залишалося застаріле формулювання: “мирне співіснування держав з різним суспільним ладом є специфічною формою класової боротьби” (це формулювання було вилучено з обороту в 1988 р.). “Форма класової боротьби” неминуче спричиняла погляд на світ як на поле перманентної боротьби систем, таборів, блоків.[28]
Стерти з розумів людей цей образ - одна із самих головних завдань в умовах мирного розвитку, коли встають такі погрози людству, які загрожують йому повною загибеллю, - термоядерна війна, екологічна катастрофа, розпад світогосподарської системи.
Для цього треба було дати знак, що час ворожнечі і недовіри закінчився і є дійсно гідні орієнтири консолідації в ім'я виживання.
Тези про людське життя як вищої мети суспільного розвитку, що пролунав у доповіді Горбачова на з'їзді, згодом були розгорнуті в імперативну категорію пріоритету загальнолюдських цінностей.
Забезпечення безпеки і вирішення всіх спірних питань винятково політичними засобами, іншими словами - констатація верховенства сили політики над політикою сили.
Був вкрай важливий на з'їзді як з теоретичної, так і з практичної точок зору висновок про те, що безпека неподільна: у двосторонніх відносинах вона може бути тільки взаємною, а в міжнародних вона може бути тільки загальною.
Безсумнівно, що це був крок вперед у доктринальній основі зовнішньої політики Радянського Союзу, але в цілому з'їзд міг бути розглянутий як черговий пропагандистський хід радянського керівництва, тому в подальших зовнішньополітичних документах радянська сторона пропонувала зовсім конкретні дії для досягнення тієї мети, яка була зафіксована в з'їздівських документах.
Говорячи в загальному про ХХVІІ з'їзд, можна виявити орієнтири, що одержало міністерство закордонних справ для проведення східної політики Радянського Союзу. Відмовитися від “мертвих”, жорстко фіксованих позицій на користь розумних взаємоприйнятих компромісів. Вести переговори до балансу інтересів. Розблокувати регіональні конфліктні ситуації. Нормалізувати відносини з країнами, з якими в СРСР були складні відносини. Будувати відносини із сусідами на основі поваги їхніх інтересів, принципу невтручання в їхні внутрішні справи.
Усе це повинно було втілитися в практичній політиці.
Після з'їзду 28 травня 1986 року була проведена закрита нарада відповідальних працівників МЗС за участю послів, на якій виступив Горбачов. На основі ХХVІІ з'їзду він зробив висновки про те, що мир є найвищою цінністю. Ядерну війну виграти не можна. Генеральний секретар заявив, що потрібна зовнішньополітична активність у всіх напрямках. Ключовими напрямками в Азії Горбачовим були названі Японія, Китай, Південно-Східна Азія, Індонезія, Австралія, Нова Зеландія.[29]
Для того, щоб показати подальшу прихильність Радянського Союзу йти далі по шляху діалогу і продемонструвати прихильність втілення нового політичного мислення в східній політиці країни, 28 липня 1986 року М.С.Горбачов виступив зі знаменитою промовою у Владивостоці.
Радянський лідер заявив, що стара схема підходу СРСР до східної політики повинна бути замінена на нову. Була позначена позиція Радянського Союзу у відношенні КНР і Японії, пролунали слова й у відношенні Афганістану.
Головні пропозиції радянської сторони в Азії полягали в наступному[30]:
По-перше, Радянський Союз виразив свою рішучість у регіональному врегулюванні в Афганістані, Південно-Східній Азії і Кампучії. Але відзначив, що багато залежить від нормалізації китайсько-в'єтнамських відносин.
По-друге, СРСР виступив за припинення поширення і нарощування ядерної зброї в Азії і на Тихому океані.
По-третє, Горбачов заявив, що радянська сторона виступає за початок переговорів про скорочення військових флотів і за поновлення переговорів по перетворенню Індійського океану в зону миру. Так само було запропоновано Сполученим Штатам відмовитися від військової присутності на Філіппінах в обмін на поступки Радянського Союзу.
По-четверте, Радянський Союз був за скорочення збройних сил і звичайних озброєнь в Азії до меж розумної достатності.
По-п'яте, радянський лідер заявив, що прийшов час провести переговори по обговоренню заходів довіри і незастосування сили в регіоні.
У вересні 1988 року у Красноярську пролунали нові пропозиції радянської сторони. Тоді СРСР відмовився від нарощування ядерної зброї в АТР і призвав піти по такому ж прикладу США й ін. ядерним державам. Радянський Союз пропонував провести консультації між основними військово-морськими державами про ненарощування тут військово-морських сил і обговорити на багатобічній основі питання про зниження військового протистояння в районі, де зближаються узбережжя СРСР, КНР, Японії, КНДР і Південної Кореї. Знову пролунала пропозиція про те, що якщо США відмовиться від своїх військових баз на Філіппінах, то СРСР - від бази в бухті Комрань. Радянський керівник виступив за безпеку морських комунікацій і запропонував не пізніше 1990 року провести міжнародну конференцію про перетворення Індійського океану в зону миру. У висновку своєї промови в Красноярську М.С.Горбачов повідомив, що Радянський Союз готовий на будь-якому рівні, у будь-якому складі обговорити питання про створення переговорного механізму для розгляду пропозицій, що стосуються безпеки в АТР.[31]