Українські вчені розробляють методики коректування вартості підприємств, що приватизуються, у залежності від рівня їхньої екологічної небезпеки. В основу розрахунку коректувальних коефіцієнтів покладені величини виплат за забруднення навколишнього середовища. Ці платежі є економічними показниками і можуть бути коректно співвіднесені з іншими економічними показниками при оцінці вартості майна. Платежі за забруднення природного середовища розраховуються на основі натуральних показників (викиди і скидання шкідливих речовин, рівні шкідливих фізичних впливів), і тому повинні досить об’єктивно висвітлювати реальний рівень екологічної небезпеки підприємства. Розрахунок екологічних виплат проводиться на основі затверджених єдиних методик і, відповідно до закону, є обов’язковим для будь-якого підприємства.
Розглянуті аспекти підтверджують важливість екологічного аудиту і з огляду формування цін на товари і послуги в цілому, з урахуванням сучасного і майбутнього стану навколишнього природного середовища.
Екоаудит і «зелені» технології. Вислів «зелені» технології має широкий зміст. Це можуть бути і ресурсозберігаючі технології і безпосередньо екологічні технології землекористування, берегоукріплення, рекреаційні та інші. Вираз цей дискусійний, і як в Україні, так і за її межами, у фахівців немає одностайної думки з цього приводу. Але більшість схиляється до визначення »зелених» технологій як екологічно чистих виробничих технологій і очисних технологій.
З ринкових позицій це технології, що забезпечують випуск екологічно чистої продукції, тобто екологічно чисті технології.
Людство знаходиться зараз на роздоріжжі між другою і третьою епохами, усе більше входячи в третю епоху на початку переходу від економічної схеми «товар ― гроші ― товар» до схеми «екосистема ― природні ресурси ― товар ― гроші ― відтворення ресурсів і екосистема».
Ознакою «позеленіння» технологій є і підвищення на світовому ринку попиту на екологічний аудит взагалі, і, зокрема, аудит мінімізації відходів виробництва. Це один з типів екоаудиту, що можна назвати технологічним чи технічним. Він здійснюється шляхом обходу й огляду технологічного процесу по маршрутній технологічній схемі з метою пошуку заходів щодо «позеленіння» технологій й виробництва, раціонального використання ресурсів.
Екоаудит і захист інтересів товаровиробника. Екоаудит виконується на основі звертання замовника, тобто товаровиробника, до екоаудиторської фірми з метою надання кваліфікованої комплексної (правової, екологічної, технологічної, маркетингової, інжинірингової) чи спеціалізованої допомоги у вирішенні еколого-інвестиційних ринкових і природоохоронних проблем. Послуга в проведенні екологічного аудиту надається на договірній основі. У договорі (Контракті) визначаються цілі екоаудиту. Вони можуть бути різні, в залежності від того, які виникли в замовника проблеми з постачальниками, технологічним і екологічним станом виробництва, з державними інспекційними органами, з інвесторами, суміжниками і взагалі з розвитком підприємства і конкурентоздатністю його продукції. Екоаудит може виконуватися як у складі комплексу заходів щодо фінансового оздоровлення підприємства, так і самостійно. Але в будь-якому випадку його висновки і рекомендації мають конфіденційний характер, що уже саме по собі свідчить про захист інтересів товаровиробника. Захист від самого себе чи від всіх інших у ринковому середовищі. Від самого себе ― це тоді, коли вже вичерпалися власні можливості управлінської компетенції, керівник підприємства це зрозумів і запросив незалежних екоаудиторів. Висновки в цьому випадку можуть бути не зовсім прийнятні для управлінського персоналу. Цей погляд зі сторони і буде для розумного далекоглядного керівника своєчасним і зрозумілим. Головне те, що екоаудит зробить об’єктивний конфіденційний діагноз і надасть кваліфіковані рецепти чи рекомендації для лікування. Захист інтересів товаровиробника в зовнішньому середовищі, особливо в ринкових умовах, базується на більш широких можливостях екоаудиту у виборі рекомендацій і заходів, ніж у керівника підприємства. Це пояснюється, по-перше, більшої інформованістю спеціалізованих екоаудиторських фірм. По-друге, у таких фірмах відпрацьовані власні методології чи інструменти захисту інтересів товаровиробника, що є їхньою комерційною таємницею (управлінське «ноу-хау»).
ВИСНОВКИ
Промислове виробництво і підприємництво в XXI столітті повинні внести вирішальний вклад у стабільний розвиток, як окремих країн, так і всього мирового співтовариства. Стабільний розвиток припускає можливості росту об'єктів промислового виробництва, підвищення життєвого рівня людей при одночасному збереженні і якісному поліпшенні середовища існування.
Особливе значення ці можливості здобувають для України в умовах подолання тривалої соціально-економічної й екологічної кризи, зв'язаного зі зміною форм власності і влади в країні. Стабільний розвиток не можна звести тільки до рішення окремих економічних, соціальних або технологічних задач. Насамперед, тут необхідне формування і розвиток нової промислової екологічної культури і культури підприємництва, де охорона навколишнього середовища і раціональне використання природних ресурсів розглядаються серед вищих пріоритетів. У промислово розвитих країнах очевидні результати в рішенні екологічних проблем, у першу чергу на виробничому рівні, зв'язаних останнім часом з розвитком таких недержавних підприємницьких видів діяльності, як екологічне аудитування і менеджмент.
Екологічне аудитування здатно зіграти виняткову роль у дозволі екологічних проблем, особливо в умовах виходу України із соціально-економічної кризи. Так, завдяки цьому видові діяльності у відносно короткий термін можна домогтися наступних результатів:
· підвищити ефективність використання сировинних і енергетичних ресурсів, зменшуючи тим самим негативний вплив діючого виробництва на навколишнє середовище там, де це сьогодні можливо, головним чином за рахунок уже наявних методів і засобів, а також за рахунок методів і засобів, що не вимагають значних додаткових витрат;
· обґрунтувати необхідність і можливість концентрації зусиль і засобів на найбільш пріоритетних і результативних у даний час напрямках екологічної діяльності, у тому числі зв'язаних із приватизацією інвестиціями в економіку країни;
· зменшити економічні ризики і запобігти розвиток надзвичайних ситуацій.
Екологічне аудитування може вплинути на формування і розвиток ринку різноманітних екологічних послуг в Україні, включаючи послуги в області екологічного менеджменту, екологічної сертифікації і страхування, фінансово-екологічного аудита, екологічного консалтинга, утворення й освіти й ін. Саме тут творчий потенціал підприємництва здатний створити принципово нові можливості і шляхи подолання екологічної кризи в Україні.
Методи і засоби, використовувані в практиці екоаудита, повинні постійно розвиватися й удосконалюватися, що вимагає постановки і проведення відповідних науково-методичних і науково-дослідних робіт. В Україні дослідження в області екологічного аудитування ведуться в ряді університетів і наукових центрів.
Отже, можна зробити висновок, що екологічний аудит, у тому числі врахування екологічних аспектів при перевірці фінансової звітності, повинен стати обов’язковим елементом роботи вітчизняних аудиторів, що підвищить рівень якості їхньої діяльності. Запровадження екологічного аудиту в Україні сприятиме подальшій інтеграції нашої держави в європейське та світове економічне співтовариство. Проте ця проблема потребує подальших глибоких методичних та організаційних розробок, їх практичного втілення, створення відповідної законодавчої та нормативної бази.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Закон України «Про екологічний аудит» від 24 червня 2004 р. // Відомості Верховної Ради України. ― 2004. ― №45. ― Ст. 500.
2. Семенов В. Ф., Михайлюк О. Л. Екологічний менеджмент: Навч. посіб. / Одеський держ. екон. ун-т. ― К.: Знання, 2006. ― 366 с.
3. Мусієнко М.М., Серебряков В.В., Брайон О.В. Екологія. Охорона природи: Словник-довідник. ― К.: Т-во «Знання», КОО, 2002. ― 550 с.
4. Балюк Г. І. Екологічне право України. Конспект лекції у схемах (Загальна і Особлива частина): Навч. посіб. ― К.: Хрінком Інтер, 2006. ― 192 с.
5. Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» від 26 червня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. ― 1991. ― №41. ― Ст. 546.
6. Сафранов Т.А. Екологічні основи природокористування: Навч. посіб. для студентів вищих навчальних закладів. ― Львів: «Новий Світ – 2000», 2003. ― 248 с.
7. Баб’як О. С., Біленчук П. Д., Чирва Ю.О. Екологічне право України: Навч. посіб. ― К.: Атіка, 2000. ― 216 с.
8. Джигирей В. С. Екологія та охорона навколишнього природного середовища: Навч. посіб. ― 4-те вид., випр. і доп. ― К.: Т-во «Знання», КОО, 2006. ― 319 с.
9. Гайнріх Д., Гергт М. Екологія: dtv– AtlasПер. З 4-го нім. вид. / Худож. Рудольф і Розмарі Фанерт; Наук. ред. пер. В. В. Серебряков. ― К.: Знання – Прес, 2001. ― 287 с.: іл.
10. Туниця Т. Ю. Збалансоване природокористування: національний і міжнародний контекст. ― К.: Знання, 2006. ― 300 с.
11. Андрейцев В. І. Право екологічної безпеки: Навч. та наук.-практ. посіб. для ВНЗ. ― К.: Знання, 2002. ― 332 с.
ДОДАТКИ
Додаток А
Основні поняття з праці [3]:
Екологічний аудит (ЕА) ― різновид аудиторської діяльності, що здійснюється в інтересах суб’єктів господарювання і держави та пов’язаний з перевіркою діяльності суб’єктів господарства з метою встановлення відповідності їхньої роботи вимогам екобезпеки, забезпечення раціонального використання і поновлення природних ресурсів, одержання достовірної інформації про виробничу діяльність об’єкта аудита і формування на її основі аудиторських висновків.