5. Пропозиції щодо вирішення проблеми меліорації кислих грунтів
Традиційні технології меліорації ґрунтів з кислою реакцією, як свідчить реальна практика землеробства, дуже часто бувають неефективними через їх високу затратність, енергоємність та екологічний ризик. Притаманні цим ґрунтам такі властивості як висока фільтрація ґрунто-підґрунтя, низька ємність вбирання та водоакумуляційна здатність, панування низхідних потоків вологи тощо, сприяють надлишковій міграції водорозчинних сполук, внесених добрив і вимиванню їх за межі кореневмісного шару ґрунту.
Відродження хімічної меліорації кислих ґрунтів потребує державної підтримки, як на законодавчому, так на виконавчому рівні. Термінова потрібно розробити і профінансувати державну програму з хімічної меліорації кислих грунтів. Ця програма повинна передбачати впровадження у виробництво передових досягнень вітчизняної науки з обов’язковим застосуванням ресурсозбережувальних технологій. Наприклад, технології підтримувального вапнування, яка дозволяє вносити у 5 разів менше вапна у порівнянні з традиційною технологією хімічної меліорації, фітомеліорації. Потребує широкого впровадження у виробництво розроблена в ННЦ “ІГА ім. О.Н. Соколовського” ресурсозбережувальна технологія локальної меліорації, яка дозволяє істотно знизити норми внесення органічних добрив (у 4-5 разів), вапнякових меліорантів (у 8-10 разів) і на 25-30% скоротити дози мінеральних добрив, при істотній економії паливо-мастильних матеріалів.
На першому етапі відродження хімічної меліорації кислих ґрунтів (2008-2010 рр.) треба застосувати вапнування щонайменше на 40 % загальної площі ґрунтів, які підлягають вапнуванню з доведенням цього показника у 2011-2015 рр. до 100 % (табл. 11).
Враховуючи те, що ґрунтова кислотність – це генетично притаманна конкретним ґрунтам природна властивість, невелику частку сильнокислих орних ґрунтів 380 тис. га найбільш доцільно перевести під пасовиська та сіножаті із спеціальним підбором травосумішок, які стійкі і найбільш адаптовані до кислого ґрунтового середовища. В цьому випадку витрати на меліорацію таких ґрунтів будуть зведені до мінімуму.
На середньо- та слабокислих ґрунтах на початковому етапі відродження хімічної меліорації доцільно проводити так зване “підтримувальне” вапнування, яке спрямоване на нейтралізацію підкислючої дії на ґрунт мінеральних добрив і гальмування процесів підкислення ґрунтів, з поступовим нарощуванням доз вапнування до об’ємів, прийнятих за звичайними нормами. За “підтримуючою” технологією значно скорочуються норми вапнякових меліорантів ‑ до 1,0–1,5 т СаСО3 на 1 га. Названа технологія передбачає перед внесенням у ґрунт ретельне перемішування вапна з відповідними дозами органічних добрив, що сприяє його більш тривалій, або пролонгованій дії нейтралізації фізіологічно кислих мінеральних добрив і запобігає подальшому підкисленню ґрунтів. Обов’язковою складовою цієї технології є фітомеліорація, яка включає підбір і розташування в сівозміні сільськогосподарських культур, що витримують і непогано розвиваються в кислому середовищі ґрунту, тобто більш толерантних до високої кислотності.
Таблиця 11
Передбачувані об’єми проведення хімічної меліорації кислих ґрунтів у 2008-2015 рр., тис. га
| Області | Загальна площа ґрунтів, які підлягають вапнуванню (середньо-та слабокислі) | 2008 | 2009 | 2010 | 2008-2010 | 2011-2015 |
| Вінницька | 656 | 69 | 99 | 107 | 275 | 656 |
| Волинська | 112 | 13 | 17 | 20 | 50 | 112 |
| Житомирська | 336 | 36 | 47 | 52 | 135 | 336 |
| Закарпатська | 68 | 7 | 9 | 11 | 27 | 68 |
| Івано-Франківська | 171 | 21 | 23 | 24 | 68 | 171 |
| Київська | 260 | 26 | 33 | 41 | 100 | 260 |
| Кіровоградська | 55 | 4 | 7 | 9 | 20 | 55 |
| Львівська | 201 | 23 | 27 | 30 | 80 | 201 |
| Полтавська | 353 | 37 | 49 | 54 | 140 | 353 |
| Рівненська | 136 | 13 | 17 | 20 | 50 | 136 |
| Сумська | 401 | 46 | 56 | 58 | 160 | 401 |
| Тернопільська | 279 | 30 | 37 | 43 | 110 | 279 |
| Харківська | 262 | 26 | 33 | 41 | 100 | 262 |
| Хмельницька | 344 | 36 | 43 | 49 | 128 | 344 |
| Черкаська | 218 | 26 | 28 | 31 | 85 | 218 |
| Чернівецька | 57 | 4 | 7 | 9 | 20 | 57 |
| Чернігівська | 499 | 52 | 66 | 82 | 200 | 499 |
| Всього: | 4408 | 468 | 590 | 681 | 1740 | 4408 |
Незалежно від технологій вапнування в подальшому треба утримуватися від вирощування на кислих ґрунтах особливо чутливих до кислої реакції культур – коренеплодів та озимої пшениці і ячменю. На цих грунтах перевагу слід надавати вирощуванню вівсу, озимого жита, моркви, проса, люпину, злакових трав тощо.
На сірих лісових грунтах та на чорноземах опідзолених з близьким заляганням карбонатів (леси) дуже важливо в систему чергування культур включати такі фітомеліоранти як люцерна, конюшина, люпин тощо, які здатні “перекачувати” кальцій з нижніх шарів ґрунту у верхні, поліпшуючи при цьому вапняковий потенціал кореневмісного шару, що сприяє нормалізації кислотно-лужної рівноваги грунтів.
В найближчу і віддалену перспективи доцільно повністю перейти на освоєння нової розробленої нами ресурсозбережувальної технології локальної меліорації кислих грунтів, як високорентабельної і прибуткової. В масштабах держави це дозволить зекономити енергетичні і матеріальні ресурси щонайменше на 60-80 % і підвищити продуктивність земель на 35-40 %.