Зміст
1. Вступ.
2. Міжнародні аспекти зміни клімату.
2.1 Причини та наслідки зміни клімату.
2.2 Особливості боротьби зі зміною клімату.
3. Міжнародно-правові засади боротьби зі зміною клімату.
3.1 Віденська конвенція про охорону озонового шару та Монреальський протокол про речовини, які руйнують озоновий шар.
3.2 Рамкова конвенція ООН про зміну клімату.
3.3 Міжнародно-правове регулювання викидів парникових газів.
4. Участь України у боротьбі зі глобальною зміною клімату.
4.1 Особливості використання Україною світового досвіду боротьби зі зміною клімату.
5. Висновок.
1.ВСТУП
Зміна клімату – одна з найсерйозніших загроз, перед якою постало сьогодні людство. Ця загроза не знає національних кордонів, а щоб подолати
її, треба об'єднати зусилля у різних галузях: енергетичній, транспортній,
харчовій, водних ресурсів тощо, а також змінити індивідуальну поведінку та
систему глобального врядування.
Для будь якої країни, громади чи компанії зміна клімату – це величезний
виклик. Отож, аби протистояти йому, світ мусить консолідуватися і діяти
разом задля спільного блага. 2009 рік Генеральний секретар ООН оголосив
роком зміни клімату та закликав започаткувати так званий Зелений новий
курс. Завдяки цій програмі надійдуть масштабні інвестиції у створення нових робочих місць, необхідних для відновлення системи, що на неї спирається уся світова економіка. «Зелений новий курс» має підтримати усі
держави – як багаті, так і бідні. Крім того, протидія зміні клімату стане
відповіддю на сучасну економічну кризу, а кроки для подолання екологічної
кризи сприятимуть соціальним та економічним зрушенням.
Представництво Організації Об'єднаних Націй в Україні вітає і високо цінує
те, що Україна приєдналася до Рамкової конвенції ООН про зміну клімату та
ратифікувала Кіотський протокол, тобто долучилася до глобального плану
дій щодо зміни клімату.
Основне завдання дослідження – дати оцінку проблемі зміни клімату, її впливу на соціально_економічний розвиток країни;визначити заходи, які здійснюють населення та підприємства, щоб запобігти забрудненню довкілля.
Актуальність теми в тому,що розв’язання цыеы проблеми ще не досягнуто.
Необхідність міжнародно-правового регулювання охорони навколишнього середовища зумовлена тим, що природа не визнає державних кордонів. Проблеми зміни клімату, руйнування озонового шару, глобальними. Деякі унікальні природні комплекси, території і об’єкти, які особливо охороняються, знаходяться на території декількох держав, що потребує координації їх зусиль.
Природними передумовами міжнародно-правового регулювання охорони навколишнього середовища є обмеженість ресурсів та просторових границь біосфери. Соціально-економічними передумовами є зацікавленість держави і народів у справедливому розподілі природних ресурсів, необхідність поєднання економічного розвитку суспільства і збереження довкілля, забезпечення права громадян на сприятливе навколишнє середовище, яке проголошено у конституціях багатьох країн світу.
Джерела міжнародного права навколишнього середовища можна поділити на 2 категорії: міжнародно-правові акти, що встановлюють принципи і норми (зване “тверде”, обов’язкове право) та акти, які містять рекомендовані норми, які впливають на суб’єктів міжнародного права своїм авторитетом (“м’яке” право). До першої категорії відносяться конвенції, договори, які підписані державами, а також принципи міжнародного права навколишнього середовища. До другої категорії відносяться декларації держав та рішення міжнародних конгресів, конференцій, міжнародних організацій.
У галузі охорони довкілля договори і конвенції відіграють найбільшу роль, але деякі принципові положення, які визначають генеральну лінію поведінки держав, закріплені в деклараціях та хартіях. Стокгольмська Декларація Конференцій ООН з навколишнього середовища (1972р.), Декларація Конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку (Ріо-де-Жанейро, 1992р.) підняли питання охорони довкілля на глобальний рівень та визначали основні принципи взаємодії держав у цій сфері. Вказані міжнародно-правові документи, незважаючи на їх необов’язковий характер, сприяють і заохочують держави до подальших дій, відображають тенденцію глобальної солідарності у розв’язанні планетарних проблем охорони навколишнього середовища і сталого економічного розвитку країн, але й визначення суттєвої ролі неурядових організацій у прийнятті екологічно значимих рішень. Декларація Ріо-де-Жанейро, підписана вищими посадовими особами 180 держав світу на всесвітньому самміті, впливає на світовий правопорядок, а її основні положення відображені у національному законодавстві багатьох країн
2. . МІЖНАРОДНІ АСПЕКТИ ЗМІНИ КЛІМАТУ
Клімат будь-якої території Землі є важливим природним ресурсом, причому, практично невичерпним, але кожен з основних його параметрів характеризується деякою мінливістю. Нині спостерігається своєрідний парадокс – внаслідок науко-технічного прогресу технічне і енергетичне озброєння людини зростає, але її залежність від погоди і клімату не зменшується, а, навпаки, різко зростає.
В наш час велике значення має проблема вивчення тенденції зміни клімату Землі і окремих її регіонів, оскільки він виступає вирішальним фактором формування природних умов.
Розглядаючи питання про зміну клімату Землі необхідно розрізняти зміни природні, які можуть бути віковими, циклічними, з чергуванням потеплінь і похолодань, або ж поступовими змінами одного знаку – наростанням чи зниженням температур повітря, та антропогенні викликанні людською діяльністю, що супроводжуються зміною кліматоутворюючих факторів і їх взаємодію. Зміни клімату бувають регіональними, які охоплюють тільки певну частину нашої планети, певний регіон, або ж глобальними, характерними для всієї Землі.
Уся сукупність причин зміни клімату Землі ділиться на три групи залежно від їх впливу на основні кліматоутворюючі фактори – сонячну радіацію, земну поверхню і циркуляцію атмосфери.
2.1 Причини та наслідки зміни клімату.
Атмосфера є однією з умов життя на планеті. Крім того, що повітря необхідне для дихання живих істот і рослин, атмосфера поглинає короткохвильове і гамма-випромінювання з космічного простору, згубні для всього живого, ультрафіолетові промені.
Атмосфера має шарувату будову. Знизу вгору змінюється склад, густина, температура повітря. Нижній шар – тропосфера – піднімається від поверхні Землі на 8 – 10 км в полярних широтах і на 16 – 18 км – в екваторіальних. В цьому прошарку зосереджено 80% всієї маси атмосфери. Тут утворюються всі природні явища – хмари, опади, вітри, зароджуються і затухаються циклони, магнітні аномалії, змінюється тиск.
Над тропосферою знаходиться стратосфера, яка сягає висоти до 55 км. Повітря в ній розріджене, небо набуває темно фіолетового забарвлення. В цьому шарі дуже мало вологи. Стратосфера має озоновий прошарок, який знаходиться на висоті 25 км від поверхні Землі і поглинає ультрафіолетове випромінювання Сонця.
Наступний шар – мезосфера, за нею термосфера, потім екзосфера.
Скупчений у земній атмосфері вуглекислий газ має однобічну дію – пропускає сонячне світло, але затримує тепло нагрітої Сонцем поверхні Землі. Внаслідок цього відбувається нагрівання планети. Це явище відоме як парниковий ефект. Клімат Землі залежить від багатьох факторів. Лінія природних коливань клімату нині має тенденцію до збільшення температури, що відбувається внаслідок парникового ефекту. Подальше збільшення концентрації вуглекислого газу в атмосфері призведе до зміни теплового режиму планети у бік підвищення температури.
Останнім часом занепокоєність вчених з приводу парникового ефекту зросла. Встановлено, що крім СО2 парниковий ефект створюють і деякі інші гази, які називають малими домішками. Комп’ютерне моделювання свідчить, що подвоєння вмісту окислу азоту (N2O) підвищує температуру на 0,70С, метану (CH4) – на 0,40С, водяної пари (H2O) – на 0,30С, фторхлорметанів, або фреонітів (CFC3, CFCI2 тощо) – 0,80С.
За розрахунками вчених, підвищення середньорічної температури Землі на 2,50С призведе до значних змін на планеті, більшість з яких буде мати для людей негативні наслідки. Потепління вплине на характер таких важливих явищ природи як опади, вітер, хмарність, океанські течії, розміри полярних крижаних утворень. Окремі континенти стануть посушливішими, а узбережжя – затопляться, зими будуть коротшими й теплішими, а літо – тривалішими і спекотним. Основні кліматичні зони змістяться в бік полюсів приблизно на 400 – 500 км. Це викличе потепління в зоні тундри, танення вічної мерзлоти у холодних широтах.
Значно збільшиться посушлива зона в середніх широтах, де розміщені зернові райони України. Це вплине на Кубань, “зернові” штати США, Канада – клімат тут стане надто сухим і врожаї зерна різко скоротяться. Рівень Світового океану підніметься на 2- 3 м за рахунок танення полярних льодовиків, що призведе до затоплення багатьох прибережних земель, міст, портів тощо, де проживають мільйони людей.
Кліматичні зміни можуть відбуватись не лише внаслідок впливу технічного прогресу, а внаслідок зміни поверхні землі. Зменшення лісів призводить до зниження випаровування й збільшення прямої тепловіддачі, що впливає на циркуляцію шарів атмосфери.
Крім того, атмосфера Землі підігрівається внаслідок спалювання великої кількості нафти, вугілля, торфу, а також роботи АЕС. В деяких промислових районах концентрації теплової енергії за рахунок промисловості значно збільшилась, з’явилися теплі ореоли над промисловими центрами, де теплові аномалії вже на кілька градусів перевищують норму. Їх добре помітно з космосу і видно на космічних знімках.
Дуже активно вирубуються тропічні ліси. За підрахунками експертів ООН, у найближчі 20 років їх буде знищено на половину. Це призведе до зменшення кількості кисню, що надходить у атмосферу з цього джерела.