Японія запропонувала концепцію довгострокового кумулятивного впливу проекту на викиди парникових газів. Цей підхід посилює вимоги до аналізу проекту і призводить до затвердження тільки тих проектів, які приносять надійне та обґрунтоване зменшення викидів парникових газів.
Інтереси Японії охоплюють традиційний для цієї країни Азіатсько-Тихоокеанський регіон.
Німецька програма з діяльності, що впроваджується спільно, використовує вісім критеріїв. Додатково до основних, прийнятих рішеннями Конференції Сторін Конвенції, застосовується два критерії:
-Пілотна програма має бути зосереджена на запобіганні викидів, наголос має бути зроблений на сучасні технології;
-Проекти повинні бути ґрунтовно документовані з наукової точки зору.
У березі 1999 року Уряд Великобританії оголосив про свій план ввести спеціальний податок на ті види діяльності, які викликають зміну клімату. В рамках вказаного плану додатковому оподаткуванню підлягатимуть промислові покупці електроенергії (0,1 дол. США за кВт/г) та покупці вуглецю та газу (0,3дол. США за кВт/г). Визначені сектори промисловості будуть мати можливість зниження цих податків в обмін на прийняті в рамках угод із Урядом зобов’язання про підвищення показників енергозбереження, включаючи варіанти через торгівлю викидами вуглецю. Буде дозволена торгівля в межах секторів та між секторами.
Для секторів, що впевнено розвиваються, ставка податку буде знижена на наступні два роки; для секторів із повільним розвитком дія домовленості буде припинена.
У відповідь на пропозицію Уряду про введення податку Британська Промислова Конфедерація та Консультаційний Комітет з питань підприємництва та навколишнього середовища випустили ініціативу про розробку загально промислової експериментальної схеми торгівлі викидами, яка зможе увійти у майбутню міжнародну систему торгівлі викидами.
Потенціал України у спільному впровадженні проектів величезний. Тому слід терміново зробити кроки на політичному рівні, які допоможуть розробити юридичні, технічні та адміністративні засади функціонування спільного впровадження.
Потенціал зі спільного впровадження країни-реципієнта залежить від вартості зменшення викидів парникових газів порівняно з вартістю зменшення викидів в країні, яка виступає інвестором. Вартість зменшення викидів парникових газів в Україні значно менша, ніж у розвинутих країнах у зв’язку з тим, що переважають застарілі неефективні технології.
Головною метою України є залучення якнайбільш інвестицій в рамках механізму спільного впровадження для сприяння економічному зростанню. Великий потенціал низько затратного зниження викидів парникових газів робить Україну привабливою для перспективних інвесторів.
Для успішної конкуренції Україна мусить створити умови, які будуть привабливими для інвесторів. Сприятливі умови повинні включати наступне:
-Зрозумілу та стабільну юридичну базу;
-Швидку, просту та прозору процедуру розгляду проектів;
-Інформація повинна необхідним чином розповсюджуватись та бути широко доступною для тих, хто може запропонувати потенційні проекти;
-Інфраструктура, необхідна для розгляду проектів, їх моніторингу та перевірки, має бути створена як у центрі, так і в регіонах;
-Консультаційні послуги з питань спільного впровадження мають бути доступними для тих, хто пропонує проект на будь-якому етапі його розробки.
Основними вимогами до створюваної в Україні національної інфраструктури щодо діяльності зі спільного впровадження має бути уніфікованість та самодостатність. За умови скоординованості дій всіх гілок влади, наукових кіл та громадськості України зможе отримати серйозні ресурси для екологічно безпечного розвитку економіки.
5. ВИСНОВОК
Розглянувши питання про причини та наслідки зміни клімату, особливості боротьби зі зміною клімату можна бути впевненим, що участь у Рамковій конвенції ООН про зміну клімату, відповідає інтересам нашої держави, а виконання проектів спільного впровадження та міжнародна торгівля квотами на викиди парникових газів може бути для України складовою економічного підйому. Всі завдання і проблеми, що виникають у зв’язку з приєднанням України до конвенції, мають державну вагу, пов’язані з усіма секторами економіки і стосуються кожного громадянина.
Україна підписала Меморандум про співробітництво урядів України та Канади з питань зміни клімату, а також Протокол про співробітництво з питань зміни клімату з Нідерландами і почала випровадження кількох спільних проектів.
Україна є Стороною 26 багатосторонніх міжнародних договорів та 3 протоколів в галузі охорони довкілля. Україна (в особі Міністерства екології і природних ресурсів) брала активну участь в розробці Орхуської конвенції.
З 1995 року Україна, як відомо, є членом Ради Європи – однією з найвпливовіших організацій, в діяльності яких питання охорони навколишнього середовища займають важливе місце. Входження України до європейських політичних і економічних структур є одним із пріоритетних напрямів зовнішньої політики України на сучасному етапі. Програма міжнародного співробітництва з ЄС у галузі охорони довкілля передбачає гармонізацію національного законодавства із законодавством ЄС, і, зокрема, підходів до створення системи національних екологічних стандартів, впровадження екологічно чистих технологій, ресурсно – та енергозбереження, гармонізацію системи аналітичних вимірів і оцінки стану навколишнього середовища.
Список використаної літератури
1. Деякі аспекти глобальної зміни клімату в Україні. Збірник статей. – Київ, 2002р.
2. Збірник міжнародно-правових актів у сфері охорони довкілля. Екоправо – Львів, 2002р.
3. Український інститут досліджень навколишнього середовища і ресурсів.
“Проблеми і стратегія виконання Україною Рамкової Конвенції ООН про зміну клімату”. За редакцією доктора екологічних наук, професора В. Я. Шевчук. Київ – 2001р.
4. М. І. Щербань Зміна клімату Землі. Київ “Знання” 1978р.
5. Проблеми глобальної зміни клімату. Американсько-Українська Ініціатива з питань
зміни клімату – Київ, - 2000р.
6. Віденська конвенція про охорону озонового шару/
7. Монреальський протокол про речовини, які руйнують озоновий шар.
8. Рамкова конвенція ООН про зміну клімату.
9. Інна Волосевич, Ольга Прочуханова, Тетяна Яблоновська,,Зміна клімату:ставлення населення,експертів та бізнесу в Україні,,-КИЇВ,-2009
10.Науковий вісник України. – 2009. − Вип. 19.15