Таким чином, діяльність людини, що спричиняє кліматичні зміни, має негативні наслідки.
Зміна клімату обумовлена діяльністю людини і вона відображається на умовах її життя і має незворотній характер.
2.2 Особливості боротьби зі зміною клімату.
Проблема зміни клімату була включена до політичного порядку денного міжнародного співтовариства в середині 80-х років. Тоді вчені прийшли до висновку про зв'язок змін клімату та діяльності людини. Згодом стало ясно, що проблема дуже складна і для отримання точних висновків і прогнозів необхідно об'єднати зусилля вчених усіх країн. У 1988 р. Всесвітня Метеорологічна організація (ВМО) та Програма з навколишнього середовища ООН заснували міжнародної групи експертів зі зміни клімату (МГЕЗК). У 1990 р. МГЕЗК випустила першу доповідь, в якому підтвердила загрозу зміни клімату і закликала до підготовки спеціального глобальної угоди щодо вирішення цієї проблеми. Заклик вчених був підтриманий Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН, на підставі якої була розроблена Рамкова Конвенція з питань зміни клімату. Конвенція була відкрита прийнята на конференції ООН з навколишнього середовища та розвитку в Ріо-де-Женейро і набула чинності 21 березня 1994 В даний час сторонами Конвенції є понад 190 країн, всі промислово розвинені країни і країни з перехідною економікою, а також більшість країн, що розвиваються. Кожна з цих країн сторін Конвенції розробили Національні плани дій для запобігання зміни клімату. Ті країни, які включили у свої Національні плани дій для запобігання зміни клімату збереження та відновлення лісів, тільки виграють. Тому як, одним з важливих факторів, що протистоять загрозі зміни клімату є ліси. Вони здатні акумулювати водні запасу, пом'якшити клімат, сприяти відновленню фауни і флори, тобто здатні зберігати екосистеми, в тому числі зберігати біорізноманіття. Сьогодні Індія розробляє програму лісорозведення та приведення в порядок своїх лісів як частина загального Національного плану дій щодо запобігання змін клімату. У рамках цього плану, так званої "National Mission for a Green India" ("Національна місія для зеленої Індії") і розрахованого на десять років, планується провести лісорозведення на площі 4 мільйони гектарів, і ще на двох мільйонах гектарів перетворити виснажені і розріджені ліси в повноцінні лісові насадження. Крім того, планується створити різноманітні полезахисні насадження ще на півтора мільйонах гектарів земель сільськогосподарського призначення. У загальній складності план охоплює десять мільйонів гектарів, на яких планується провести різноманітні заходи з відновлення порушеної природного середовища (включаючи луки, чагарникові зарості, мангри та ін.) Міністерство охорони навколишнього середовища та лісів відзначає, що цей план передбачає додаткові заходи по відношенню до тих, які вже плануються на цей період лісовим департаментом Індії (і охоплюють ще приблизно десять мільйонів гектарів). В даний час "National Mission for a Green India" ( "Національна місія для зеленої Індії") як частина загального Національного плану дій щодо запобігання змін клімату проходить в Індії стадію громадського обговорення.
Розглянемо сукупність питань, які можуть сприяти пом’якшенню зміни клімату, а саме:
- ефективне використання енергії;
- контроль за забрудненням повітря;
- обмеження для транспорту;
- вдосконалення управління лісового господарства;
- очищення повітря.
Паливно-енергетичний комплекс є найпотужнішим забруднювачем атмосфери – 41% загальних викидів. У процесі переробки та спалювання мінерального палива, особливо вугілля, утворюється найбільше твердих часток, вуглекислого газу, окислів сірки і азоту, а також окислів металів.
Чорна металургія – також значиме за інтенсивністю джерело забруднення атмосфери. Металургійні підприємства викидають у повітря великі об’єми пилу, сірчистого ангідриду і окислі вуглецю, а також фенол, сірководень, аміак, нафтаніл, бензол.
Виплавка 1000т. Сталі спричиняє викид в атмосферу 40т пилу і 50т окислу вуглецю. Виробництво 1млн. КВТ роу електроенергії призводить до викиду 10т попелу і 15т сірчистого ангідриду.
Висновок: енергозбереження чи ефективне використання енергії, може зменшити викиди парникових газів та вплив на довкілля і клімат.
Недопущення забруднення повітря у промислових районах, містах, на заводах і фабриках, є нагальним науково-технічним завданням, основою якого є надійні методи контролю і прогнозування чистоти повітряного простору.
Навряд чи, навіть в теперішній час, в декого виникає питання про вартість повітря. Ніколи ніхто не платив грошей за те, що він дихає повітрям. Натомість підприємства хімічної промисловості, чорної і кольорової металургії, енергетики витрачають на споруди для очистки повітря 20 – 30%, від вартості основних виробничих фондів.
Однак, забруднення повітря коштує значно дорожче, ніж обладнання очисних споруд. Це – економічні збитки від забруднених цим повітрям землі та води (зменшується врожайність, забруднюються продукти харчування, гинуть ліси, у водоймах не розмножується і гине риба). А скільки людей хворіє і вмирає від забрудненого повітря, то можна стверджувати, що повітря має позитивну і негативну вартість (від чистого повітря одержуємо прибуток, від забрудненого - збитки).
Правові основи охорони атмосферного повітря передбачені в Законі України “Про охорону атмосферного повітря”. В Законі ставляться завдання збереження, поліпшення та відтворення стану атмосферного повітря, відвернення і зниження шкідливого хімічного, фізичного, біологічного та іншого впливів на атмосферне повітря, забезпечення раціонального використання його для виробничих потреб, а також зміцнення правопорядку і законності у цій сфері.
Підприємства, установи і організації, діяльності яких пов’язана із викидами шкідливих речовин у атмосферне повітря зобов’язані:
- здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо виконання умов і вимог, передбачені у дозволі на викиди забруднюючих речовин та інший шкідливий вплив;
- вживати заходи щодо зменшення обсягів викидів і зниження шкідливого впливу фізичних, хімічних та біологічних факторів;
- забезпечувати безперебійну ефективну роботу та підтримання у справному стані споруд, устаткування і апаратури для очищення викидів та зменшення рівнів іншого шкідливого впливу;
- здійснювати контроль за обсягом та складом забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря і рівнями іншого шкідливого впливу та вести їх постійний облік;
- мати заздалегідь розроблені спеціальні заходи щодо охорони атмосферного повітря на випадок аварійних ситуацій і несприятливих метеорологічних умов та вживати заходів для ліквідації причин та наслідків забруднення атмосферного повітря.
Транспортний сектор України включає залізничний, авіаційний, морський, річковий та автомобільний види транспорту. На забезпечення транспортних потреб народного господарства країни щорічно витрачається більше половини світлих нафтопродуктів, близько 5% котельно-пічного палива, 1% тепло енергії і близько 5% електроенергії від загального споживання палива та енергії в країні.
Викиди вуглекислого газу від транспортного комплексу в Україні складають 60.000т.
Головними напрямками розвитку транспортного господарства на перспективу є:
- створення виробничих потужностей по випуску дизельних та газобалонних автомобілів малої та середньої вантажопідйомності;
- розширення дизелізації автотранспортних перевезень;
- оптимізація структури парку автомобілів та впровадження системи оптимального керування рухом громадського транспорту в великих містах;
- використання на автотранспорті альтернативних видів палива (природного газу та метанолу).
Очищення повітря здійснюється за допомогою газоочисних установок, які складаються з одного або кількох газоочисних апаратів, допоміжного обладнання і комунікацій, здатних вловлювати шкідливі домішки із відхідних газів або вентиляційного повітря. У відповідності з правилами технічної експлуатації газоочисних і пиловловлюючих установок всі апарати за методиками очищення поділяють на багато груп.
3. МІЖНАРОДНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ БОРОТЬБИ ЗІ ЗМІНОЮ КЛІМАТУ
Основні документи,що будуть розглянуті докладніше:
- 1985р. Віденська Конвенція про охорону озонового шару;
- 1987р. Монреальський протокол про речовини, які руйнують озоновий шар.
-1992p. Рамкова конвенція Організації Об'єднаних Націй про зміну клімату.
-1997рКіотському протокол
3.1 . Віденська Конвенція про охорону озонового шару
Сторони цієї Конвенції, усвідомлюючи потенційно згубний вплив зміни стану озонового шару на здоров'я людини і навколишнє середовище, посилаючись на відповідні положення Декларації Конференції
Організації Об'єднаних Націй з проблем оточуючого людину
середовища і, зокрема, на принципі 21, який передбачає, що "згідно
зі Статутом Організації Об'єднаних Націй ( 995_010 ) і принципами
міжнародного права держави мають суверенне право розробляти свої
власні ресурси відповідно до своєї політики в галузі навколишнього
середовища й несуть відповідальність за забезпечення того, щоб
діяльність у рамках їх юрисдикції або контролю не завдавала шкоди
навколишньому середовищу інших держав чи районів за межами дії
національної юрисдикції",беручи до уваги обставини й особливі потреби країн, що розвиваються, враховуючи роботу та дослідження, що проводяться як у міжнародних, так і в національних організаціях, і, зокрема, Всесвітній план дій щодо озонового шару Програми Організації
Об'єднаних Націй з навколишнього середовища, враховуючи також запобіжні заходи щодо захисту озонового шару, вже прийняті на національному й міжнародному рівнях, усвідомлюючи, що заходи щодо охорони озонового шару від змін у результаті діяльності людини вимагають міжнародного співробітництва та дій на міжнародному рівні й мають грунтуватися на відповідних науково-технічних міркуваннях, усвідомлюючи також необхідність проведення подальших досліджень і систематичного спостереження для отримання додаткових наукових відомостей про озоновий шар та про можливі негативні наслідки зміни його стану,сповнені рішучості захистити здоров'я людей і навколишнє середовище від несприятливого впливу змін стану озонового шару-